Завтра розпочинають дводенну роботу річні Загальні збори Національної академії наук України. З якими результатами, настроєм та надіями підійшло до цієї події наукове співтовариство країни? Про це та дещо інше розмова нашого кореспондента з першим віце-президентом - головним вченим секретарем установи, академіком НАНУ Анатолієм Шпаком.

- Як оминути, Анатолію Петровичу, аспект найважливіший і найгостріший. Упродовж років у ставленні до фундаментальної науки склалася така ситуація: з трибун звучать слова підтримки, повного розуміння "ролі та місця". А серед народу гуляють переконання, що Академія дихає на ладан, науковці розбіглися світами, численним інститутам не до пошуку - сплатити б комунальні послуги... Скажіть, будь ласка, є тут доля правди?

- Не розділяв би такого песимізму. Хоча б тому, що динаміка розвитку свідчить про зворотне. Приміром, надходження з держбюджету на фінансування нашої статутної діяльності зросли з 2004 року майже втричі. Тож ми значно розширили спектр цільових наукових програм, запровадили нові конкурси проектів, забезпечили цільове бюджетне фінансування інфраструктури, а це, зокрема, сучасне наукове обладнання та інформаційне забезпечення досліджень, міжнародних зв'язків.

Зросли й обсяги коштів, зароблених безпосередньо нашими інститутами, причому не тільки і не стільки за рахунок оренди вільних приміщень, а завдяки виконанню робіт на замовлення вітчизняних підприємств, іноземних фірм. Хоча якби в країні стався бум розвитку наукомісткого виробництва, обсяги "власних надходжень" інститутів також би істотно підскочили.

Якщо йти за тією розповсюдженою думкою, що кошти - це не все, але багато, то зрозуміло, що картина, намальована вами, не відповідає дійсності. Скажу так. Справжній учений - це не машина, яку, коли не заправив бензином, значить, кінець рухові. Таку людину не зупинить у пошукові ніщо, навіть відсутність коштів. Учений не може не творити. Звідси і розмови про "синдром живучості" Академії...

- Ваші опоненти періодично шпиняють і за старіння персонального складу наукового співтовариства. Чим криєте?

- Тим, що молодь, особливо сучасна, котра не позбавлена здорового меркантилізму, чітко відчуває кон'юнктуру та престижність. Коротше кажучи, не обіцяй золоті гори, а дай щось реальне і прибуткове. Тому до певного часу юнаки та дівчата справді обходили нас стороною. Без жодного лукавства скажу, що нині ситуація змінилася на краще. Якщо у минулі роки спостерігався відплив молоді з Академії, то тепер цей процес припинився. Коли на початку 2000 року частка молодих учених - наукових співробітників становила 10,2 відсотка, а серед кандидатів наук - 9,4 відсотка, то на початку 2009 року ці показники становили відповідно 19,6 та 16,6, тобто кожен п'ятий науковий співробітник та кожен шостий кандидат наук є молодим ученим. А починаючи з 2006 року в наукових установах Академії фіксуємо не лише наявність докторів наук віком до 35 років, а й їх щорічне збільшення.

- А з сучасним науковим обладнанням, приладами, реактивами, без яких сьогодні кроку не ступиш, справді ситуація критична?

- Мабуть, грішитиму, коли скажу, що забезпечення академічних інститутів сучасним науковим обладнанням відповідає нашим потребам, оскільки для цього потрібні чималі кошти із бюджету держави, і з боку самої Академії. Однак і тут певні позитивні зрушення є. В цілому на придбання приладів, обладнання та матеріалів НАН України протягом останніх п'яти років витрачено близько одного мільярда грн. Порівняно з попереднім аналогічним періодом обсяг коштів на ці цілі зріс у 4,5 раза.

Тому не зовсім мають рацію ті критики, які вважають, що бюджетними та іншими коштами ми лише покриваємо витрати на заробітну плату та комунальні послуги. Судіть самі. Протягом останніх років Академія придбала 124 унікальних наукових прилади і комплекси для 67 наукових установ. Крім того, у 2008 році було розпочато реалізацію програми з модернізації парку приладів середнього класу вартістю близько 100 тис. грн. Вже закуплено понад 90 сучасних одиниць для 37 наших наукових установ.

- Чи можете навести кілька конкретних фактів справді проривних наукових результатів, проти яких, знаємо, найпотужніша критика безсила?

- Скільки завгодно. Скажімо, такий. Наші фізики спільно з англійськими колегами запропонували та реалізували ідею створення акустичного лазера, що працює у специфічному діапазоні частот. Цей прилад може ефективно використовуватися для модуляції світлових хвиль в оптоелектроніці. До речі, Американський інститут фізики розцінив це досягнення як одне з найважливіших в галузі фізики за останні роки. Далі. Високочастотна електрозварювальна технологія для з'єднання м'яких живих тканин узагалі обіцяє здійснити переворот у медицині. Тільки в Україні операцій без хірургічних ниток проведено вже понад 30 тисяч. Отримано дозвіл на клінічне застосування методик у Росії, США, країнах Євросоюзу.

- Переконливо. Але ви розповідаєте про серйозні, та все ж окремі розробки. А як із тими програмами, які Академія презентувала? Приміром, нанотехнологій?

- Знаєте, яка думка побутує сьогодні у світі щодо цього напрямку? Те наукове об'єднання, котре цурається нанотехнологій, приречене на забуття. І це не категоричність, а реалії. До честі НАНУ, вона взялася за це вчасно, дружно і результативно. Не хочу знову ж таки перераховувати конкретні розробки, повірте, що їх у нас багато. Скажу, може, і загальними словами, але за ними стоїть напружена робота вчених. Комплексна програма фундаментальних досліджень з наноструктурних систем, наноматеріалів і нанотехнологій, а до її реалізації вже долучились наукові колективи понад 30 інститутів восьми відділень Академії, дала змогу не тільки розв'язати широке коло важливих пошукових проблем стратегічного напрямку науково-технічного розвитку, а й отримати вже близько 20 патентів.

- Те ж саме, мабуть, можна сказати і про програму так званих грід-технологій. Чому нині такий ажіотаж навколо них?

- Не секрет, що сучасне суспільство тримається на знаннях. А у створенні та використанні їх дуже важливо налагодити оперативну інформацію, зокрема в галузі науки. Останнім часом грід-технології досить інтенсивно використовуються і в нашій Академії.

Грід або грід-інфраструктура - це розподілене програмно-апаратне комп'ютерне середовище із принципово новою організацією обчислень і керування потоками завдань і даних. На основі їх здійснюється інтегрування регіональних, національних обчислювальних комп'ютерних інфраструктур для створення об'єднаних інтернаціональних ресурсів, призначених для розв'язання великих науково-технічних та соціальних завдань. У гріді інтегрується великий обсяг географічно розподілених комп'ютерних ресурсів. Користувачеві навіть не потрібно знати, де перебувають взяті ним ресурси (у цьому полягає аналогія з мережею електроживлення), він "бачить" і використовує грід як єдиний надзвичайно потужний комп'ютер.

Таким чином, розвиток і впровадження грід-технологій у повсякденне життя суспільства стає актуальним і стратегічним завданням для кожної країни, яка обрала шлях наукового, економічного та соціального поступу.

Однією з перших, найрозвинутіших і вже працюючих грід-систем у світі є WLCG (Worldwіde LHC Computіng Grіd), що створена у Женеві для обробки та аналізу даних експериментів на Великому адронному коллайдері. Їх обсяг оцінюється в 15-20 пентабайтів (15-20 мільйонів гігабайтів) щорічно. Якщо ці дані записати на стандартні компакт-диски і скласти у стовпчик, то висота його сягне близько 20 км. Їх треба зберігати й аналізувати. Жоден окремий комп'ютерний центр у світі не здатен впоратися з такою задачею.

- А чим саме обумовлюється використання грід-технологій у Національній академії наук?

- Насамперед, тематикою досліджень, появою нових обчислювальних завдань з безпрецедентно високими вимогами до обсягу та швидкості обчислень. Визначальною причиною для створення грід-інфраструктури НАН України є також бажання українських учених брати активну участь у багатьох міжнародних наукових проектах. Існує спеціальна програма "Впровадження грід-технологій і створення кластерів у НАН України". Ми виділили на виконання її близько 13 млн грн.

На обчислювальних кластерах Українського академічного гріда ефективно вирішується багато числових завдань з тематики досліджень, що ведуться в інститутах Академії. Зокрема це задачі з фізики високих енергій, астрофізики й астрономії, біології і біофізики, нанотехнологій, фізики твердого тіла і матеріалознавства, фізики Землі і проблем навколишнього середовища.

В 2008 році розпочато створення Українського національного гріда, який базується на двох діючих проектах: Українському академічному (НАН України) та Українському (МОН України) грідах.

- Ми завжди пишалися, що маємо власну Академію наук. Однак кажуть, що наука загалом - явище інтернаціональне, планетарне. Ви це нині відчуваєте більше чи менше?

- Ви, мабуть, про інтеграцію в світовий науковий простір? Як і має бути, вона розширюється. Відповідно підвищується ефективність співпраці вчених Академії із зарубіжними колегами і партнерами. Переконуватиму прикладами.

Значно розширилася договірно-правова база міжнародного співробітництва. Знову ж візьмемо останню п'ятирічку. За цей час було підписано та поновлено понад 30 документів, що регламентують наукове співробітництво з низкою наукових організацій 40 країн. Станом на початок 2009 року діє понад сто угод з зарубіжними академіями і науковими центрами практично всіх провідних країн Європи, Америки, Азії. Зросла за цей термін й активність вчених у встановленні прямих контактів з закордонними партнерами. Одне слово, практично 90 відсотків організацій Академії бере участь у різних формах міжнародної кооперації.

Важливими кроками в процесі наукової кооперації стали поглиблення зв'язків та перехід до нових форм співпраці з Національним центром наукових досліджень Франції (CNRS), Радою з наукових досліджень Туреччини (TUBІTAK), Російським гуманітарним науковим фондом, Російським фондом фундаментальних досліджень. Зокрема започатковано виконання двосторонніх наукових проектів, що спільно відбираються на конкурсній основі, за принципом фінансування кожною стороною своєї частини проекту. Централізовані кошти виділяються також на обмін ученими. Прикладом плідного співробітництва в рамках спільних конкурсів НАН України - РГНФ стало утворення Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України разом з Інститутом слов'янознавства РАН спільного українсько-російського центру з метою реалізації науково-дослідної програми "Українці очима росіян. Росіяни очима українців".

- Нині чуємо: вчені багатьох країн якогось одного напрямку об'єднуються лише тому, що таким чином легше та ймовірніше проводити складні й затратні сучасні дослідження. НАНУ підтримує такі починання?

- Наші фізики чи астрономи, приміром, давно за такий підхід. Є реально працююча угода про співробітництво між НАН України та загальновідомою Європейською організацією ядерних досліджень (CERN), основним партнером якої залишається наш Інститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова. Його фахівці, скажімо, брали участь у плануванні експериментальної програми ALІCE (A Large Іon Collіder Experіment), внесли істотний вклад у створення експериментальної установки, яка дасть змогу досліджувати новий стан матерії - кваркглюонну плазму в експериментах на найпотужнішому в світі прискорювачі часток і важких іонів LHC (Large Hadron Collіder).

Такий приклад. Розроблене в Радіоастрономічному інституті НАН України обладнання встановлено на станціях спостереження у Швеції і, таким чином, вчені Академії отримали можливість проводити на них спостереження. А контакт з Європейським центром космічних технологій та досліджень (ESA-ESTEC) дав змогу здійснювати пілот-експеримент на антені РТ-70 в Україні, який включає підготовку прийому даних від місій далекого космосу.

Міжнародний центр дослідження води в регіоні ОЧЕС, що діє на базі Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського, Державного океанографічного інституту Росії та Центру морських досліджень Греції виконав проект "Покращення екологічної оцінки морського узбережжя, забрудненого токсичними аерозолями". Результатом тривалої співпраці вчених Інституту гідромеханіки та Шведського королівського технологічного інституту за проектом програми "TEMPUS" Європейської комісії стало створення у 2007 році Шведсько-української лабораторії з енергетичних технологій та сталого розвитку довкілля.

Тож полеміка навколо того, варто інтегруватися у світ чи власноруч винаходити велосипед, безперспективна.