«Нас вбиває політика без принципів, задоволення без совісті, багатство без праці, знання без характеру, бізнес без моралі, наука без гуманізму». Такого висновку дійшов сто років тому Махатма Ганді, духовний лідер нації, один із керівників та ідеологів народного руху Індії за незалежність від Великої Британії. Людина великої скромності, аскетичного способу життя. Власним прикладом демонстрував те, до чого закликав можновладців: не можуть у бідній країні потопати в розкошах її керівники та державні службовці. Тобто те, що ми нині бачимо в Україні, по суті — яскравий і сконцентрований наслідок того, від чого застерігав Махатма Ганді національну еліту колись бідної, а нині успішної Індії, що входить у десятку лідерів світової економіки. А Україна на порозі ще глибшого падіння. Бо не може олігархічна модель господарювання під залаштунковим керівництвом кількох найбагатших кланів (з незаконно отриманими стартовими ресурсами та вільним доступом до централізованих фінансових потоків) модернізувати економіку на ринкових засадах, зробити її конкурентоспроможною, а більшість суспільства — щасливим. 

Загрозлива ситуація, що склалася останнім часом на валютному ринку з обвальним падінням курсу гривні зокрема та в банківській системі країни загалом, — це наслідок насамперед такого псевдогосподарювання, а ще, безумовно, воєнних подій на сході країни і впливу зовнішніх чинників.

У таких оцінках учасники «круглого столу» нашої газети були одностайні. А ще домовилися відійти від критики, пошуку винуватих, а також побудувати прагматичну розмову з виходом на конкретні пропозиції щодо відродження економіки країни і стабілізації вітчизняної фінансової системи. Свої фахові рекомендації вони адресують новому складу Верховної Ради та новому уряду. Адже більшість виборців, які прийшли на дільниці 26 жовтня, сподіваються, що ці дострокові парламентські перегони дадуть нарешті потужний поштовх більш консолідованій та ефективній співпраці всіх гілок влади задля відродження країни.

— Певне, ще ніколи на курсову та грошово-кредитну політику НБУ, на його спроби створити на фінансовому ринку цивілізовані умови для залучення інвестицій в економіку не відчувалося такого жорсткого, як нині, тиску і внутрішніх, і зовнішніх чинників.

Валерій ГЕЄЦЬ:

— Слушні спостереження. Торік війни на Донбасі ще не було, але ми вже передбачали певний спад в економіці, який лише посилився внаслідок трагічних подій на сході країни: значне падіння обсягів виробництва — результат зменшення зовнішнього попиту на нашу продукцію. Експорт не зростає, а падає: якщо не за обсягами, то за ціновою складовою.

Вплив зовнішніх і внутрішніх чинників призводить до нестабільності. А коли вона існує, то інвестори діють дуже обережно, чимало з них взагалі згортають бізнес, виводять капітал. Населення, відчуваючи все це, також поспішає в банківські установи забрати депозити. Того самого прагнуть і господарюючі суб’єкти. Тому грошово-кредитну політику Нацбанку потрібно будувати так, щоб зупинити ажіотаж, відплив валюти. Бо всі, хто отримує гроші в гривнях, шукає механізми, щоб конвертувати їх. Тому банківський контроль, банківський нагляд регулятора, банківський моніторинг мають бути системними, більш жорсткими й ефективними.

— Нова команда Нацбанку ще не встигла попрацювати й ста днів, а на її адресу вже звідусіль лунають звинувачення у всіх гріхах, навіть у національній зраді.

Валерій ГЕЄЦЬ:

— Фактично за півроку маємо вже третього голову Національного банку. Ця кадрова чехарда також спричинила певну недовіру, посилення тих чинників, коли люди поводяться ірраціонально. До того ж існує певна нетерплячість під впливом дезінформації, чуток. Війну на сході ведуть свідомо ті, хто не хоче стабільності й гріє на цьому руки. Тому ключове питання — взяти ситуацію під контроль. А для цього потрібно дати час новій команді НБУ розібратися з тим, з чим вона зіштовхнулася. Скажімо, де криються першопричини того, що майже одночасно десятки комерційних банків стали неплатоспроможними, не повертають депозити вкладникам? Регулятор має не розмірковувати довго, а діяти принциповіше в ситуаціях, коли виявлено махінації з грошима на рефінансування або з фіктивними зовнішньоекономічними операціями, штучним банкрутством, притримуванням за кордоном валютної виручки від експорту або взагалі її протизаконним виведенням за межі країни.

Володимир СТЕЛЬМАХ:

— За довгі роки моєї роботи у Нацбанку ми видали лише два дозволи (ліценції) фізичним особам на перерахування коштів за кордон — для придбання, наскільки пам’ятаю, якоїсь нерухомості. Але ж подивіться, скільки грошей уже осіло на різних офшорних рахунках — передовсім за «сірими» схемами експортних контрактів. Механізм контролю за такими операціями не досконалий. У Мінекономіки є спеціальний підрозділ із запобігання махінаціям, але ефективність його роботи сумнівна. Хоч за бажання цей відплив валюти можна зупинити. Адже всім відомо, що кожний виробник, наприклад металопродукції чи металургійної сировини, створює собі за кордоном так звані прокладочні фірми, яким і жене їх за ціною, значно нижчою за ринкову. А продають фактичному покупцеві за ціною, що на світових біржах. Різниця й осідає на закордонних рахунках істинного власника цього товару. Так і купують без ліценцій Нацбанку розкішні вілли та яхти в Ніцці, на Канарах…

Існує чимало й інших «сірих» схем, за якими в державний бюджет від експорту не потрапляють мільярдні суми. Тільки днями НБУ нарешті перекрив схеми з фіктивними імпортними контрактами. Про це знали всі й у парламенті, й у відповідних міністерствах, але роками нічого не робили…

Олександр СУГОНЯКО:

— Бо в тих, хто працює за такими тіньовими асоціальними схемами, хто йде на фінансові злочини, характерна власна психологія: жити сьогоднішнім днем. Для них не існує поняття «суспільне благо», про яке писали ще стародавні греки і римляни. Такі ділки завдають великої шкоди не тільки економіці, бюджету, фінансовій системі, а передовсім моралі суспільства.

— У якому сенсі?

Олександр СУГОНЯКО:

— У багатьох людей з так званої політичної і економічної еліти пропало відчуття спільної суспільної мети, спільної відповідальності за те, що відбувається в країні загалом та в галузі зокрема. Це добре видно. Навіть керівники великих банків, коли виникає загроза для всіх, намагаються розв’язати кожен власну проблему поодинці, а не об’єднуються, щоб гуртом не допустити небажаних наслідків для всіх, для банківської системи. Так було, наприклад, у ситуації з намаганнями урядових чиновників запровадити оподаткування доходів від депозитів, ліквідуючи інститут банківської таємниці і провокуючи додатковий відтік депозитів. Нам вдалося цього не допустити за допомогою Нацбанку. Але ця загроза не об’єднала банкірів. Після чотирьох років правління регіоналів, на мою думку, ми зазнали моральних збитків не менших, ніж фінансових. Банкіри зневірені, вони сумніваються, що можна захистити галузевий інтерес у відкритій дискусії з владою. Страх ще залишається.

Чи вистачить нам хоча б сьогодні доларів і євро?. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

— За останні місяці валютні депозити, за даними НБУ, зменшилися на 12,6 мільярда доларів США. А поза банківською системою їх в обороті (за різними оцінками) перебуває понад 150 мільярдів. Що потрібно зробити, аби ці та інші кошти населення залучити в розвиток економіки?

Володимир КЛИМЕНКО:

— На обсяги фінансів, які не працюють на суспільне благо, тепер впливають кілька чинників. По-перше, це брак довіри не тільки до банківської системи, а й до державних механізмів, які мають виступати гарантами її надійності. З огляду на події, що відбуваються на сході країни, важко спрогнозувати, коли ця довіра буде. Звісно, рано чи пізно вкладники, які забрали депозити з банків, повертатимуться, адже під матрацом гроші тільки втрачають ціну. Глобальне завдання — залучити в державну фінансову систему гроші тих, хто їх ніколи в банку не тримав. А таких мільйони. Тільки всі разом і лише чесною працею — і банки, і регулятор, і уряд — зможемо відновити довіру. Щоб у вкладника — нашого головного нині джерела фінансових ресурсів — не було сумніву, що його гроші працюють у банку не на спекуляцію, корупційні схеми, а на реальну економіку держави.

Валерій ГЕЄЦЬ:

— Понад 100 мільярдів гривень лише на рефінансування проблемних банків роздав Нацбанк. А яка користь пересічному громадянинові від таких операцій? Скільки з цих коштів «банкрутами» проконвертовано, пішло за іншим призначенням? Або скільки кредитної валюти, отриманої від НБУ комерційними банками, потрапило в обмінні пункти чи використано на спекулятивні курсові оборудки? Такими логічними запитаннями мусять, напевне, цікавитися і правоохоронні органи.

— Судова практика свідчить, що шахрайські оборудки на грошово-кредитному ринку стають більш витонченими. Чи можуть банки, які працюють прозоро, розраховувати, як і їхні клієнти, на справедливий захист своїх прав нашою Фемідою без пов’язки на очах?

Василь ШАКУН:

— Цього року тільки Верховний суд України розглянув 31 справу, де однією із сторін чи заявником про перегляд судових рішень була банківська установа. Зауважу: лише третину судових рішень ухвалили на їх користь. Річ у тім, що більша частина судових спорів виникає саме з вини банків. Інколи дивуєшся, як можна видавати багатомільйонні кредити без належної оцінки ризиків, під сумнівні поручительства або віртуальні застави. Таке може відбуватися тільки тоді, коли в цьому зацікавлені обидві сторони. Причому усвідомлюючи, що кредити ніколи не повернуть.

Володимир СТЕЛЬМАХ:

— На моє переконання, банкрутство комерційних банків здебільшого штучне. І винуватця слід шукати передусім серед фактичних власників установи — його бенефіціара, який десь заховався за офшорними фірмами. Саме він, як правило, дає безпосередньо команду на видачу великих кредитів. Відправте, каже, гроші цій структурі. Аргументують, дають гарантії на повернення. Але це фікція — та структура підставна, за нею стоїть або сам власник банку, або його родичі. Величезні суми пішли на їхні рахунки, ніхто їх ніколи не поверне. Банк банкрутує, а гроші з рахунків «прокладочної» фірми вже десь далеко за кордоном. Ошукані вкладники кидаються шукати правди в судах.

Олександр СУГОНЯКО:

— Правоохоронна система не стоїть на захисті прав кредитора, вкладника банку, інтересів суспільства. Слідчі органи, суди, судові виконавці у разі банкрутства банку «чомусь» стають на бік власників і керівництва банку-банкрута. І після його ліквідації з активів цієї фінустанови майже нічого не залишається. Неприкрите злодійство суспільного масштабу. Мені відомі прагнення і в НБУ, і в Фонді гарантування вкладів населення припинити цю ганебну практику. Маю надію, що після люстрації такі наміри з’являться і у правоохоронних органів.

Василь ШАКУН:

— Такій безкарності сприяє, крім так званої корупційної складової, наше недосконале законодавство у частині банкрутства юридичних і фізичних осіб. Удосконалювати його до європейського рівня ніхто не поспішає, бо дуже багато впливових осіб гріють на цьому руки.

У нас однозначно і чітко не визначено право власності. А коли немає гарантій власності, то в банках і судах як хочуть, так і крутять.

Або ситуація із банкрутством банку. Всі кошти клієнтові, як правило, не повертають, тобто відверто крадуть. Згадайте історію часів Ющенка (голови НБУ) з банкрутством «Градобанку». Чи когось за це притягли до кримінальної відповідальності?

— Цей банк, до речі, «кинув» тоді на кілька тисяч доларів наших колег — редакцію газети «Труд-Україна». Історія знайома. Тобто за 20 років незалежності країни жоден склад Верховної Ради так і не спромігся законодавчо забезпечити гарантії власності своїх громадян?

Василь ШАКУН:

— Попри задекларований Конституцією захист прав власності, це в реальності належно не забезпечено. Про обмеження Нацбанком права вкладника на повернення його депозитного вкладу в іноземній валюті я вже казав. Але й уряд у своєму прагненні поповнити порожній бюджет інколи порушує права власності людини — встановлює, скажімо, податки на доходи від вкладів, за якими між власником депозиту і банком уже укладено відповідні договори. Нонсенс? Так.

Володимир КЛИМЕНКО:

— Все це відголоски тієї політичної системи, коли ні людина, ні її власність не були пріоритетом у державі. Асоціація з Європейським Союзом потребує нових підходів до створення національної системи законодавства, де пріоритетом має бути нарешті людина як особистість, її власність, права і свободи. Можливо, новий склад парламенту займеться саме такою правовою базою.

— Якою має бути стратегія держави щодо відродження її науково-технічного потенціалу і зростання на цій базі сучасного промислового виробництва, наповнення бюджету насамперед податками, а не іноземними запозиченнями?

Олександр СУГОНЯКО:

— Рух до кращого буде за умов зростання виробництва, зміцнення на цій базі фінансової системи. Досягти цього без ясного бачення шляхів подальшого розвитку економіки України, зрозумілого і прийнятого суспільством, без докорінної зміни структури економіки неможливо. Переконаний, що нашій економіці в сучасних умовах може дати відчутний поштовх лише головне національне надбання — земля, агропромислова галузь. Новітні інформаційні технології створюють додаткові можливості для розвитку кооперації, що Україна здатна використати.

Починати потрібно із забезпечення суспільства здоровою їжею. Цей платоспроможний попит задовольняють неякісною, а то й шкідливою імпортною і власною «продукцією». Абсурд.

У ширшому контексті завдання полягає в тому, щоб повернути внутрішній ринок українському виробникові. Цей ринок давно заполонили заморські товари, не завжди якісні. Ми, покупці, по суті, інвестуємо не у власного, а в іноземного товаровиробника. Ось цифра, яка вражає. Цього року наші імпортери завезли продукції рослинництва та харчової промисловості на три мільярди доларів за півроку. За рік більш ніж на 70 мільярдів гривень обмежили можливості для наших господарств виробити продукцію, дати робочі місця й зарплату українцям і відповідно зменшили відрахування у бюджет країни. Як це назвати? І СОТ, і ЄС будуть на нашому боці з огляду на чинні нормативні акти, які регулюють обмеження імпорту в умовах відповідного стану платіжного балансу України і стану війни з російським агресором.

— До конкретних інвестиційних проектів слід, мабуть, долучити всю нашу банківську систему, яка б передусім сприяла їх реалізації в інтересах держави.

Володимир КЛИМЕНКО:

— Не може головним пріоритетом нашого Нацбанку бути лише добросовісне виконання рішень МВФ. Завдання НБУ, комерційних банків — згоден з вами — допомагати стати на ноги українській економіці, посилити інвестування в конкретні суспільно важливі проекти, зокрема щодо заміщення імпорту тієї продукції, яку ми можемо виробляти в себе.

Валерій ГЕЄЦЬ:

— Це має стати одним із напрямів структурної спеціалізації нашої економіки — на основі наукоємних та високотехнологічних виробництв. Як це, до речі, відбувається у США за Барака Обами. Там уже створили понад три мільйони нових робочих місць, спокійно, поступово і без галасу у ЗМІ відмовляються від того, що можна не імпортувати, — все підпорядковано захисту і підтримці власного товаровиробника.

Володимир СТЕЛЬМАХ:

— Наше сільське господарство цього року — єдина галузь, яка має приріст виробництва. Понад те, виручка від експорту зернових уже перевищує валютні надходження від металургії. Й нинішні очікувані 60—65 мільйонів тонн — далеко не межа. Потрібно вкладати гроші в землю — сучасніші технології, агротехніку, насіння, і за три роки зможемо підняти виробництво зернових до 100 мільйонів тонн.

Олександр СУГОНЯКО:

— На цій основі підніматиметься тваринництво. За умови раціонально організованої логістики, як сказав один поважний господарник, півкілограма вершкового масла, доставленого з Карпат у Київ, додасть у собівартості не більше 10%. За наявності ланцюга між платоспроможним попитом споживачів і нашим виробництвом, а отже за умови зменшення ризиків, банки зможуть пропонувати ресурси на значно кращих умовах, ніж тепер. А далі на цій базі — вихід на міжнародні ринки. Тут резерви поліпшення конкурентоспроможності.

Володимир СТЕЛЬМАХ:

— Такі розрахунки ми робили ще 10 років тому. В світі голод, Африка не має що їсти, а Україна може — під егідою, звичайно, ООН — послабити цю гостру планетарну соціальну проблему. Тільки нехай ЄС, США та інші головні світові гравці дадуть нам гарантії на реалізацію таких обсягів хліба, допоможуть сучасною агротехнікою, солідними інвестиціями під конкретні проекти ООН. Україна може стати світовою житницею.

Володимир КЛИМЕНКО:

— На моє переконання, з такими добре прорахованими, виваженими ініціативами нашому Президентові потрібно найближчим часом звернутися до світових лідерів, до ООН і тих країн, у яких важкі продовольчі проблеми. Нині сприятлива атмосфера для серйозного сприйняття ними таких пропозицій України.

Олександр СУГОНЯКО:

— У контексті, звичайно, нашого прагнення, потужного зростання виробництва в АПК за сприяння фінансово-банківської системи можна відродити і зміцнити всю економіку країни, зокрема її технологічні галузі та поліпшити ситуацію в соціальній і військово-оборонних сферах.

— Володимире Семеновичу, пам’ятаю, ви з цього приводу виступали у парламенті.

Володимир СТЕЛЬМАХ:

— Я двічі виступав там із «зерновими проектами», із власним баченням стратегії агропромислової політики, надавав депутатам економічні розрахунки. Більшість із них, як і аграрне відомство, підтримували такі ідеї. Планували навіть поїхати із пропозиціями до європейського представництва ООН.

ВІД АВТОРА. Національна банківська галузь — підсистема економіки країни як системи. Її базова функція — кредитування національного виробництва, малого і середнього бізнесу. Тому ця галузь, за словами учасників «круглого столу», повинна насамперед працювати не на прибутки акціонерів банків, а на українську економіку як основу для зміцнення держави. Бо навіть коли до нас активніше увійде іноземний капітал, таке завдання для нього не буде пріоритетним. Досі він працював здебільшого на споживче кредитування або на кредитування іноземних компаній. Те, що ми нині маємо, — обвал золотовалютних резервів, падіння виробництва, черги в банках та обмінних пунктах за валютою — це плата за ілюзію «стабільності курсу» гривні й долара у 2010—2013 роках. Одним із першочергових кроків до розв’язання цієї проблеми гості редакції вбачають у добре виваженій поступовій зміні структури національної економіки шляхом опори на самостійну економічну політику з урахуванням того, що відбувається у світі. Бо ми багато в чому від нього залежимо. Тож виважено, але більш активно треба вмонтовуватися у ці процеси, щоб максимально врахувати зовнішні попити, які можемо задовольнити і які позитивно вплинуть на зміцнення позицій України у світі.

Олександр СУГОНЯКО:

— Але таку політику можуть реалізувати лише чесні професіонали у владі, патріоти, керівники, які дбають за спільне благо і позбавлені наївної віри, що ЄС, міжнародні фінансові інститути розв’яжуть за нас наші економічні, соціальні й військові проблеми. Без реформи моралі у владних колах жодні реформи не дадуть позитивного результату. У виконанні злодіїв і брехунів будь-які «реформи» лише погіршать стан суспільства.

ВІД АВТОРА. Ухвалення у Верховній Раді законопроекту про розкриття кінцевих власників компаній і банків та внесення до Господарського кодексу поняття «кінцевий вигодоотримувач підприємства», більшість із яких досі ховається за родичами або офшорами, дасть новому урядові дієвий інструмент, який, на думку учасників «круглого столу», дозволить реалізувати те, що до цього не вдавалося зробити, — провести нарешті репатріацію, а можливо, й амністію капіталу. А це надходження до бюджету мільярдних сум.

Володимир СТЕЛЬМАХ:

— Ми тричі пропонували своїм урядам і президентам зробити репатріацію капіталу. Передбачалися приблизно такі варіанти обкладання податками тих сум, які власники рахунків за кордоном добровільно перерахують на банківські рахунки в Україні: якщо переводиш сюди, скажімо, три мільйони доларів, — сплачуєш 5% податку. Якщо ви заявили, що хочете залишити за кордоном певну суму, з вас беруть 10% податку. На жаль, усі три наші спроби цивілізовано повернути в Україну хоч частину того, що роками працює на економіку інших країн, провалили. Микола Азаров (тоді ще голова Податкової адміністрації) щоразу вимагав додаткових об∂рунтувань. Тобто всі відомства хотіли мати на цьому маржу.

Володимир ККЛИМЕНКО:

— Репатріація, вважаю, — скоріш додатковий, допоміжний стимул для повернення грошей в Україну. Якщо не говоримо про кошти, виведені кримінальним шляхом, по суті, вкрадені з бюджету, а лише про ті гроші, які цілком легально потрапили в офшори, то щоб їх повернути, потрібні глобальніші зміни, ніж амністія капіталів. Загалом треба зменшити тиск на бізнес, послабити податкове навантаження, гарантувати право власності. Немає сенсу повертати сюди мільярди, щоб вони обслуговували наявну поки що корупційну чиновницьку вертикаль.

Василь ШАКУН:

— І де, врешті-решт, гарантія, що повернені кошти не буде знову виведено в офшори за наявними схемами, за певну винагороду? Непогано було б внести для початку в чинне банківське законодавство таку поправку: у складі наглядової ради комерційних банків не можуть бути його акціонери, це мають бути незалежні найняті професіонали, які контролюють великі банківські угоди. Тоді, можливо, буде і менше розкрадань, і відпливу капіталів за кордон.

Олександр СУГОНЯКО:

— Пасіонарний вибух, який світ побачив на українському Майдані, тисне на апасіонарний склад української влади, де люди дбають не про країну, а тільки про себе. Це дуже сильний сигнал олігархам. Ви думали, що можна бути багатим у бідній, вкрай ослабленій, пограбованій державі? Ви не знали, що сильна держава потрібна і багатим господарям? Змінюйтеся, інакше ви перестанете бути значущими для суспільства людьми. Шанс допомогти країні, економіці, курсу гривні у вас ще є.

ДОСЬЄ «УК»

Валерій ГЕЄЦЬ. Доктор економічних наук, професор, академік, віце-президент Національної академії наук України, директор Інституту економіки та прогнозування. Заслужений діяч науки і техніки України.

 

 

 

Володимир СТЕЛЬМАХ. Екс-голова Національного банку України. У цій установі пропрацював майже 20 років, упродовж яких доклав чимало знань і зусиль для становлення незалежної вітчизняної фінансової системи. Кандидат економічних наук, заслужений економіст України.

 

 

 

 

Олександр СУГОНЯКО. Президент Асоціації українських банків (АУБ), незалежний політик, економіст і громадський діяч. Брав участь у формуванні національної грошової системи. Заслужений економіст України.

 

 

 

 

Володимир КЛИМЕНКО. Голова наглядової ради ПАТ «Укрінбанк», людина ерудована, з багатогранними знаннями. Має три вищі освіти за спеціальностями: «інженер-механік», «викладач філософії», «фінанси та кредит». Заслужений економіст України.

 

 

 

 

Василь ШАКУН. Генерал-майор міліції, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України. Заслужений діяч науки і техніки України.

Валерій Геєць: «ЄС та США чекають від нас конкретних справ»

 

Концентрований підсумок розмови за «круглим столом» зробив на прохання «Урядового кур’єра» віце-президент НАНУ Валерій Михайлович Геєць:

— За ці останні місяці й Верховна Рада, й уряд ухвалили пакет дуже важливих довгоочікуваних документів. Зокрема з економічних та податкових реформ, боротьби з корупцією, про очищення влади. І в Євросоюзі, й у США їх підтримали. Тепер головне, щоб усі ці закони і постанови почали виконувати. На це чекають не лише мільйони людей, що виходили на Майдан, захищали його, а й наші закордонні друзі й прихильники.

Вважаю, що наступний рік буде для України ключовим: він може дати або серйозний старт для відродження країни, або залишить нас на узбіччі дороги до Євросоюзу, якщо європейські та американські партнери і донори побачать, що за розмовами про реформи в Україні нічого конкретного і вагомого не робиться. І це потрібно добре усвідомити тим, від кого залежить реалізація започаткованих нині змін. У 2015 році, маючи вже такі законотворчі напрацювання, створивши демократичну більшість у парламенті і сформувавши уряд не за політичними квотами, а за рівнем професіоналізму, матимемо змогу закласти міцні підвалини для подальшого руху до економічного відродження країни. Інакше до нас збайдужіють, перестануть звертати увагу та всіляко підтримувати і наші американські друзі, і європейські партнери, з якими хочемо не тільки дружити, а й прагнемо стати рівноправною складовою європейського співтовариства.

 

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua.