Інформаційна війна має довготривалі наслідки і велику кількість масових уражень. Про це говорили учасники круглого столу «Проблеми державно-громадської протидії антиукраїнській інформаційній війні».  За словами голови Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василя Костицького, її феномен полягає в тому, що воєнні дії спрямовані на підсилення інформаційного протистояння, а не навпаки.

— Зараз в Україні — четвертий етап інформаційної війни з Росією. Основний удар спрямували на дискредитацію України як держави, нашу неспроможність створювати державу і будувати її, посягання на територіальну цілісність, конституційний лад.

У важкі часи країна та її гро   мадяни стоять пе   ред нелегкими випробуваннями. Ось така болюча тема, як неповернення депозитів пересічним і не дуже вкладникам українських банків згідно з горезвісними постановами Нац   банку. Це триває досі, і обсяги неповернень, так само, як і кількість звернень до судів власників депозитів, щоб «вибити» свої кревні у фінансових установ, значно зросла. Дії регулятора незаконні — впевнені майже всі юристи.
Згадаймо історію та викладімо читачу ретро   спективу цього питання. Почалося все з того, коли в найстрашніші для України дні й тижні наприкінці лютого 2014 року регулятор ухвалив постанову №104, згідно з якою обмежувалася можливість зняття депозитів в іноземній валюті: за вкладом його власник міг отримати, приміром, у доларах не більше суми, еквівалентної 15 тисячам гривень за офіційним курсом Нацбанку. За умови дострокового розірвання валютного депозиту його суму виплачували вкладникові у гривнях за курсом купівлі валюти банку на день операції. 

Відповідну угоду підписано на міжрегіональному форумі в Дніпропетровську. На цей енергетичний захід з’їхалися представники обласних рад, урядових організацій, ЖБК, ОСББ, експерти, науковці майже з усіх регіонів України, а також гості з інших країн. 

Сонце та іграшкові паперові вітряки немов запрошували гостей та жителів міста відвідати виставку нових технологій «Лідери енергоефективності». І якщо дітей більше цікавили саме вітрячки та повітряні кульки, то увагу дорослих привертав велосипед з невеличким пристроєм.

Коли за кількасот кілометрів від міста йде війна, є потреба подбати про заходи безпеки. Зокрема про стан бомбосховищ: чи готові вони прихистити тисячі миколаївців. Пер ші, хто нагадав місцевій владі її безпосередні обо в’язки дбати про безпеку людей, були волонтери. Громадські ак тивісти не лише порушили злободенне питання, а й першими почали його вирішувати: самостійно про ін спек ту вали більшість бомбосховищ, почали їх очищати й приводити до ладу. 

Пригадуєте фразу з «Кавказької полонянки», яка стала крилатою? Так, ідеться про «Хай живе наш суд — найгуманніший суд у світі!»  А спливла вона в пам’яті після ознайомлення з ухвалою, винесеною нещодавно одним із суддів Верховного суду України. До речі, у справі, яка набула широкого резонансу завдяки ЗМІ. Суть конфлікту на Сумському НВО імені М. Фрунзе досить детально висвітлював і «Урядовий кур’єр» у публікаціях  «Коли підштовхування до прірви видають за благо», «Під прицілом — українське машинобудування» та «Що за ширмою спекуляцій навколо НВО імені Фрунзе?» 

Забезпечити всю Запорізьку область високоякісними продуктами з фірмовою маркою свого підприємства давно мріє генеральний директор публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Племзавод «Степний» Анатолій Волков. І не просто мріє — він наполегливо робить реальні кроки. Щорічно очолюваний ним колектив розширює виробництво сільгосппродукції, впроваджує нові технології. 

Розпашіла молодиця, підхоплена музикою баяна, кинулася в танець. На столі великий пшеничний сніп. Усмішки чоловіків і жінок. Картина «Свято» (1996 рік) наповнена літом, його спекою і сподіваннями на урожай. Тут не тільки грають барви, а й міниться настрій, невловимими нюансами даючи зрозуміти: перепочинок у селян короткий. Адже робота у них така, що тривалих пауз не любить.
Живописні полотна заслуженого художника України Анатолія Шкурка такі мальовничі, що хочеться побувати в зображеному ним світі. Тінисті міські вулиці — Чернігів завжди славився парками і скверами, берег Десни, переправа… Здається, у фарби підмішано сам час, тому так легко і невимушено проявляються на полотні соковиті, наповнені кольором і змістом, мазки. 

Яка вона зручна, ця оповідь про Мойсея і те, як він 40 років водив євреїв пустелею. Здавалося б, вона мала набити оскомину ще на початку 1990-х, коли, танцюючи від неї, доходили до висновку, що й пересічним українцям до своєї землі обітованої як до неба рачки — і на це треба зголошуватися, бо без варіантів.

Аж ось знову схожі сентенції. «І так, ті, кому 40 і більше, мають зрозуміти, що насолодитися результатами реформ вони навряд чи зможуть. Просто не встигнуть».

Забезпечення найнеобхіднішими медпрепаратами пільгових категорій людей законодавчо визначено постановою Кабміну в 1998 році. Проте й дотепер в Україні, на жаль, не створена надійна система з максимально прозорими механізмами. 
Державні закупівлі та планомірне постачання населенню якісних лікарських препаратів, виробів медичного призначення, закуплених за кошти державного бюджету, нині провалені через бездіяльність чиновників. Ситуація погіршується й тим, що анексія Криму та бойові дії в районах проведення АТО впливають на безперервність програм лікування хворих, ефективність профілактичних заходів, епідемічну ситуацію в державі загалом.
Тисячі хворих на тяжкі недуги людей фактично опинилися сам на сам з бідою. Вони обурені — нині МОЗ закупило лише 6% необхідних ліків. А отже, шанс на життя стає дедалі критичнішим. 

У 44-го Міжнародного кінофестивалю «Молодість» є позаконкурсна програма «Спеціальна подія», але фільм «Трубач» належить не до неї. Ще до вечірнього офіційного відкриття кінофоруму в Палаці «Україна» з його показу в столичній «Кінопанорамі» розпочалася в суботу опівдні конкурсна програма «Молодість — дітям». Та все ж ця стрічка стала для її авторів, кінорежисера Анатолія Матешка та сценаристки Анастасії Матешко, своєрідною спеціальною подією в їхньому житті.