На підконтрольній Україні території Луганщини жнивують. Середня врожайність пшениці — по 30 центнерів з гектара, ранніх зернових і зернобобових — по 28,3 центнера з гектара. Зібрати треба озиму пшеницю на 231 тисячі гектарів, ранні зернові та зернобобові — на 294 тисячах гектарів.
Весняно-польові роботи і жнива аграрії оплачують повністю зі своїх заощаджень.
«Тепер жодної державної програми підтримки агропромислового комплексу області немає. Нам для проведення весняно-польових робіт не вистачало власних коштів близько 300 мільйонів гривень. Ми сподівалися ці гроші отримати від укладання договорів про форвардні закупівлі до Аграрного фонду України. Проте ані минулого року, ні нинішнього жодного такого договору в Луганській області фонд не уклав», — розповів на брифінгу директор департаменту агропромислового розвитку обласної військово-цивільної адміністрації Григорій Кравченко.
За його словами, в попередні роки область була лідером з поставок зерна за форвардними закупівлями до Аграрного фонду (заготовляли від 96 до 104 тисяч тонн). Але торік в окупованому Луганську фонд втратив (не змогли вивезти) до 20 тисяч тонн. І тепер він відмовляється працювати через те, що в регіоні тривають бойові дії.
«Але це не дає їм права відмовлятися від нашої області. Україна не закінчується там, де Харківщина! Ми не пропонуємо робити закупівлі в Попаснянському, Новоайдарському, Станично-Луганському районах. Але у нас є північ області, де цілком можна робити закупівлі й вивозити зерно. А у нас нині залишився єдиний покупець зерна — «Нібулон». І тут уже постає питання про цінову політику. Чим більше буде покупців, тим більша конкуренція, що сприятиме підвищенню ціни на зерно», — пояснює свою гарячковість Григорій Кравченко.
На сьогодні зерно пшениці в області коштує 2,9—3,1 тисячі гривень (це коли вже привозять на елеватор).
Інша проблема хліба — ставлення до нього військових.
«Керівник хлібоприймального пункту з Лисичанська скаржиться, що це режимне підприємство, яке приймає зерно від аграріїв і переробляє його, зайняли своєю технікою військові. Це неприпустимо. Такі підприємства забезпечують продовольчу безпеку нашої області», — розповідає директор департаменту агропромислового розвитку.
Залишаються питання до військових і щодо пересування по посівах. Це зрозуміло там, де будують загороджувальні рубежі. Але навіть 30—40 кілометрів углиб області, в тилу, техніка їздить по полях, де стоїть у пояс озима пшениця. «Їздять по хлібу, який будуть завтра їсти», — скаржаться аграрії. Це питання перебуває на контролі обласної військово-цивільної адміністрації.