Через афери на аграрному ринку банки фактично припинили кредитування сектору. Гучні дефолти і відмова платити за кредитами таких великих агрохолдингів, як «Мрія», «ТАКО», «Амарант» та «Сінтал Д», змусили інвесторів і кредиторів переглянути своє ставлення до позичальників. Ці компанії не повернули фінустановам понад $1,5 мільярда. Банкіри і лізингодавці шукають засоби мінімізувати ризики. Пріоритетним сегментом для них стають малі та середні компанії із земельним банком 5—10 тисяч га, власники яких живуть поряд із виробництвом.
Не про те була мрія…
Ситуація в агросекторі почала загострюватися в середині минулого року, коли керівництво групи компаній «Мрія» відмовилося обслуговувати свої борги й оголосило технічний дефолт за зовнішніми зобов’язаннями. За її прикладом деякі компанії також перестали обслуговувати кредити.
Учасники ринку виступають за введення відповідальності власників аграрних компаній за невиконання зобов’язань з обслуговування кредитів.
«Повинна бути відповідальність не тільки банків, а й агрохолдингів. Якщо такого не відбуватиметься стосовно власників компаній-позичальників, фінустанови почнуть руйнуватися. Держава повинна розуміти, що банківська система — основне джерело фінансування в країні», — вважає генеральний директор компанії «ОТП Лізинг» Андрій Павлушин.
Фахівці стверджують, що одна з причин агроафер в Україні — розвиток сільського господарства за аргентинським сценарієм: великі площі сільгоспземель і пов’язані з ними значні ризики. Так, у нашій країні є компанії, які концентрують 100—600 га землі, тоді як для Європи це суперрозміри. Наприклад, в Угорщині той, хто має 50 тисяч га, — олігарх.
«Проблема полягає в тому, що ми працювали не з фермерами, а з земельними баронами. Вони проживали не біля свого поля, а в країнах із хорошим законодавством», — зазначає А. Павлушин.
У правовому полі
Цікаво, що споживачі фінансових послуг обізнані з тим, що лізингові інструменти більш захищені й забрати заставу під них легше. У разі несплати клієнт повертає техніку лізингодавцеві. Тому буває, що з лізинговою компанією клієнт розраховується, а ось із її материнським банком, який дав кредит під заставу зерна, — ні.
«Державі необхідно розвивати інструменти фінансування агроринку під заставу врожаю (аграрні розписки), щоб підтримати цю галузь. А банкам слід звернути увагу на них», — підкреслює старший юрист ЮФ Sayenko Kharenko Андрій Заблоцький.
«Ми хочемо працювати у правовому полі й сподіваємося, що порядок в системі буде завдяки втручанню держави», — зазначає заступник голови правління ПУМБ Костянтин Школяренко.
За словами Костянтина Школяренка, на початку березня під час чергової спроби «ТАКО» (спеціалізується на виробництві зерна кукурудзи і сої та обробляє 105 тисяч га) незаконно вивезти арештоване зерно від вогнепального поранення загинув співробітник охоронної фірми, найнятої ПУМБ для охорони заставного майна, а ще 15 зазнали поранення.
Банкіри констатують, що останнім часом земельні барони вважають модним виставляти як останній аргумент у разі судової тяганини власні бізнес-армії.
Оскільки у найближчі три роки ціни на зернові будуть низькими, компанії відчуватимуть проблеми із поверненням боргів. За останні шість місяців гривня втратила понад 50% і стала менш привабливою валютою. А боргові зобов’язання в доларах стали дуже дорогими для компаній із гривневою виручкою. Тому експерти припускають, що в агроаферах можуть з’явитися нові імена.