ЗОРЯНА РАНА
Метеорит, що впав на територію Вінниччини 400 мільйонів років тому, ще й досі цікавить науковців
Скільки разів людство лякали апокаліпсисом, який, зокрема, може настати через зіткнення Землі з космічними прибульцями? А все через те, що в космосі тісно! На Юпітері від зіткнення з астероїдом утворилася вирва розміром як наша планета. На самій матінці-Землі космічні прибульці теж залишили немало шрамів. І схоже, такого торпедування й надалі не уникнути.
Крига скресла
З Вінниці до Іллінецького кратера приблизно 70 км. Дорогою аналізую, що відомо про падіння метеорита. Інформації мало. Можливо, тому, що за колишнього СРСР в довколишніх лісах дислокувалися ракетні частини і гості в місцевості були небажані. Або через те, що раніше кратери метеоритів ідентифікували як згаслі вулкани. Крига скресла після 1905 року, коли американець Д. Баррінджер розпочав багаторічні дослідження величезного кратера в штаті Арізона, який заглиблювався в земну поверхню на 175 м і мав діаметр 1200 м. Він знайшов неспростовні докази, що гігантська структура, походження якої доти відносили до наслідків вулканічної діяльності, насправді утворилася від удару об Землю величезного метеорита. Один за одним почали виявляти інші метеоритні кратери - в США, Австралії, Саудівській Аравії, Естонії. Для їх позначення в науковий обіг ввели спеціальний термін: "астропроблема" (в перекладі з грецької - "зоряна рана").
Історія відкриття Іллінецького метеорита схожа на арізонську. Ще в 1851 році професор Київського університету К. Феофілактов шукав у місцевості поклади корисних копалин. У долині річки Собик він вивчав кристалічні породи, які оголилися на крутих схилах. Його здивувало те, що мінерали мали незвичайну форму - були ніби приплюснутими під дією величезного тиску. А за кілометр далі на поверхню виходила дуже крихка порода, найвірогідніше, від впливу високої температури.
Невдовзі в долину Собика прийшли геологи із сучасним свердлувальним та геофізичним устаткуванням. На той час на Землі вже було відкрито понад сто кратерів метеоритного походження. Точні виміри довкілля, десятки свердловин та подальші лабораторні дослідження розставили крапки над "і": близько 400 млн років тому в цьому місці планету торпедував метеорит діаметром приблизно 300 м та вагою 40 млн тонн, який утворив кратер діаметром 7 км. Власне, яка була вага космічного прибульця і скільки її ввійшло у вінницьку землю, можна судити лише приблизно. За однією з гіпотез метеорит, що падав за певною траєкторією, скинув частину своєї ваги над Скандинавією. Загадкою залишається і те, з чого складалося його ядро - з каменю чи металу.
Вибухнув, як атомна бомба
Метеорит від тертя об атмосферу розігрівся до температури плавлення і після удару об земну кору вибухнув. Вивільнену при цьому енергію, як стверджується у деяких публікаціях, можна порівняти з вибухом 120-мегатонної бомби. Температура сягала 4-5 тис. градусів. Місце зіткнення остигало роками. Центр удару відбувся приблизно між сучасними селами Лугове, Іваньки, Жорнище, Вернянка, які розміщені на стику Іллінецького і Липовецького районів. Спеціалісти виявили 9 так званих малих кратерів, а дрібні уламки від метеорита розлетілися на понад 30 км. Цікаво: а що приніс космічний прибулець на Землю?
У кратері підвищений, порівняно із земним, вміст нікелю, іридію, кобальту. Поблизу Лугового знайдено найбільший у світі агат із так званих імпактних (сформованих унаслідок метеоритного удару) порід. Розміри зразка - 14,5 х 25 х 32 см. Його зріз передано в дарунок всесвітньо відомому Музею природознавства Гумбольдтського університету в Берліні. Кратер містить розсипи невеликих алмазів. У світі ці коштовні камінці виявлені лише в двох метеоритних кратерах. У 2004 році одне відоме в країні агентство повідомило, що в Липовецькому районі відкритим способом почали видобувати алмази. Ця "новина" кілька днів не давала нормально працювати місцевій владі - телефони розривалися від дзвінків. А насправді видобувати їх у кратері технологічно складно і поки що нерентабельно: вони дуже малі - частки міліметра.
У пошуках жорен
У селі Жорнище я спробував знайти жорна. Марно. Працівники сільради, зрештою, сказали, що в одного умільця є, проте із сірого граніту і вони приводяться в рух від двигуна. Поїхав у Лугову, яка розміщена у кратері метеорита. Я не відав того, що "жорна" тут мають два значення. Перше - це нехитрий предмет для виготовлення борошна, який "крутили руки у переддень космічної доби". Друге - місце падіння метеорита. Селяни знизували плечима, чому так називають останнє. "Наші батьки казали "жорна" і ми так кажемо", - пояснили вони.
Валерій Парубок охоче зголосився показати "жорна". Їдемо у бік Іваньків, до яких майже 4 км. Відразу за Луговою - чи то глинище, чи то кар'єр. Зайшли в нього. Валерій висмикнув з кам'яної "башти" буро-рудий камінець і зауважив, що це глина і граніт, які спеклися від температури метеорита. У верхів'я башти невеликі камінчики підігнані так, ніби рукою майстра. Вони легкі у видобутку: не треба підривати, як граніт. За колгоспу трактор з ковшем вантажив дарований метеоритом матеріал на причепи тракторів і ним висипали дороги. І тепер його люди використовують. "Усі підмурки в селі з нього. Також роблять з цього каменю погреби, груби. Він не пропускає вологи, добре зберігає тепло. Але хати з нього не будують", - зазначив мій гід і розповів, що ще за Київської Русі з метеоритного каменю робили жорна, якими краяни торгували навіть у Києві. За космічної доби ці "млини" стали непотребом і їх повикидали. "Торік сусід останні десь подів", - зауважив 84-річний Василь Кеба.
До 1986 року він працював сільським головою. Отож знає про все. У 70-х роках минулого століття в Лугову приїхав науковець з московського інституту. Збирав гість камінці, розглядав їх. Від нього селяни вперше почули, що живуть у кратері метеорита. А в 1989 році вже прибула делегація і з-за кодону. "З Англії, Ізраїлю, США... Загалом 6 душ. До їхнього приїзду ми огорожі поправили, дороги насипали", - сказав ветеран і запропонував побувати в кар'єрі, який перший від села у бік Якубівки.
Там "є рівна стіна", і пан Василь розмірковує про те, чим і так рівно у сиву давнину могли різати камінь. "Те, що ми беремо з кар'єрів тепер, є відходами від видобутку 200 і більше років тому. А вглибину іде велике каміння", - пояснив він. Справді, із землі виходить кілька метрів рівної кам'яної стіни. А співрозмовник продовжує дивувати, показуючи на другий берег Собика: "А камені з тієї скелі не годні для того, щоб робити груби в хатах. При нагріванні вони стріляють".
Принагідно й я здивував ветерана. Він не знав, що тепер супермодно персні прикрашати не діамантами, а шматочками від метеорита. Метеорити коштують дуже дорого, а в глибинах Лугової цього добра, можливо, тисячі тонн. Та чи щасливе село від метеоритного магнетизму? Василь Кеба на моє запитання не став відповідати. Можливо, тому, що ферма порожня, дороги не асфальтовані, подекуди земля заросла бур'янами. То чому не робити гроші на метеоритові? Камінці звідси ледве не мішками везуть на сувеніри екскурсанти. Іллінецький кратер ввійшов до числа чудес Вінниччини і, напевне, туристів сюди побільшає. Та ситуація зараз така. "Поки що з нашого дива ми нічого не маємо, - сказав Василь Кеба і додав: - Проте місяць тому приїхали геологи і 2 тижні на полі свердловини робили. Ми так думаємо, що вони визначали, яку площу метеорит займає. Може, і рух якийсь буде".
Вбережи, Боже, від друзів...
Зі слів завідуючої Вінницьким планетарієм Марії Левченко, Іллінецька астропроблема найстаріша в Європі. Весь світ цікавиться нею. Останніми роками науковці з різних країн кілька разів оглядали кратер і проводили у Вінниці міжнародні конференції КАММАК (комети, астероїди, метеори, метеорити, астропроблеми, кратери), присвячені питанню взаємодії малих тіл Сонячної системи з планетами і утворенню ударно-вибухових геоструктур. Учені продовжують виявляти малі тіла, визначати ступінь їхньої загрози. Зіткнення з астероїдами і кометами, наприклад, розміром 50 м може створити серйозну проблему. А розміром понад 10 км - загрожує загибеллю цивілізації. Тому йдеться про міжнародну кооперацію зі створення достатньо потужної системи виявлення небезпечних космічних тіл.