За останні роки Київська область з постчорнобильського депресивного регіону посіла перші позиції за більшістю показників соціально-економічного розвитку. Якщо ще 2009 року область взяла 300 мільйонів гривень позики на зарплати та пенсії і 100 мільйонів для інших потреб бюджетників, то торік Київщина перерахувала до державного бюджету 24 мільярди гривень. Цього досягнуто завдяки створенню максимально сприятливих умов для ведення бізнесу в регіоні та розвитку аграрної галузі. Про соціально-економічну ситуацію на Київщині ми ведемо мову з головою Київської облдержадміністрації Анатолієм ПРИСЯЖНЮКОМ.
— Анатолію Йосиповичу, чи тішить вас цьогорічний врожай?
— Щороку Київщина збирає дедалі більші врожаї і стає потужним гравцем на сільськогосподарському ринку. Торік аграрії області вперше зібрали рекордний урожай — понад три мільйони тонн зернових. І цього року ми є лідерами щодо врожайності ранніх зернових — 46,6 центнера з гектара. Це незважаючи на те, що загальна площа ріллі до 2009 року великими темпами звужувалася: у пристоличних районах розпайовані поля, попри їх сільськогосподарський профіль, змінювали цільове призначення, десятки тисяч гектарів не оброблялися. Раніше Київщину чомусь вважали депресивним регіоном, дотували з держбюджету, але не сприяли розвитку. Ми кардинально змінили ситуацію. З 2010 року введено в експлуатацію понад 600 нових сучасних промислових і сільськогосподарських підприємств, створено 200 тисяч робочих місць. Сьогодні Київщина є лідером із залучення інвестицій.
Київська область також є лідером з наповнення держбюджету, посідає першість щодо виробництва м’яса, молока, яєць, інших сільгосппродуктів. У нас побудовані нові сучасні потужні заводи дитячого харчування. Зокрема, Яготинський молокозавод і «Агуша» в місті Вишневому. Підприємство «Нива Переяславщини» відкрило шість свинокомплексів на 200 тисяч свиней, закладено фундамент під сьомий (таких об’єктів має бути не менше десятка). Торік на підприємстві з виробництва курятини «Агромарс», що у Вишгородському районі, відкрили найпотужнішу м’ясопереробну фабрику в Європі. Потужно розвивається і агропромислова компанія «Миронівський хлібопродукт».
— Упродовж багатьох років Київщина «відзначалася» багатьма земельними скандалами. Нині їх стало значно менше. Люди змирилися чи відчули допомогу влади?
— Ми врегулювали не одну сотню таких конфліктів. Тихо, мирно, не піарилися на цьому. Для нас головне, щоб люди відчули справедливість. Проте минулого місяця стали відомі обставини чергової афери. Починаючи з 2004 року одне з підприємств Бориспільського району віддало в оренду селянські земельні паї без згоди справжніх власників землі. Суди-пересуди тривали кілька років — люди дійшли до Верховного суду, але за юридичною тяганиною фактична напруга залишалася. Коли я дізнався про це, то не міг стояти осторонь. Наші фахівці із правоохоронними органами підключилися, і на сьогодні поставлено крапку в цьому конфлікті — між його сторонами укладено мирову угоду.
Домоглися відновлення справедливості й у іншому земельному конфлікті. Ще за радянських часів жителям області, які працювали на заводах у Києві, було відведено ділянки під садово-городні кооперативи. За цей час вони там освоїлися, звели дачні будинки, дехто з пенсіонерів перебрався на постійне проживання... Але в 2008 році влада видала студентам з Дніпропетровської, Запорізької та інших областей акти на ці ділянки. Справжні власники про це не відали. Цих людей почали викликати в суди, щоб примусово відселити. Я дав доручення правоохоронним органам розібратися. На сьогодні проведено слідчі дії, порушено кримінальну справу проти чиновників, які таким чином позбиткувалися з людей. І є вже рішення судів про те, що ця земля залишається за тими, хто нею користувався багато років. Так, ці люди теж допустили помилку: своєчасно належно не оформили свої ділянки, не приватизували. Але ж ніхто нікому не давав права підступно, тишком-нишком відбирати в них ту землю.
— Один з ініційованих вами проектів називається «Київщина без околиць». Він передбачає розвиток сільських та віддалених від столиці територій. Що вже в його рамках вдалося реалізувати?
— Розвиток села у сучасних умовах: розбудову інфраструктури, відкриття дитсадків, амбулаторій, будівництво соціального житла для сільських фахівців як виробничої, так і соціальної сфер. До речі, чергове засідання Ради регіонів при Президентові України теж буде присвячене темі розвитку села і відбудеться 27 вересня на Київщині, у Бориспільському районі. Ми хочемо показати реалізацію нашої програми в дії. На Київщині вже третій рік поліпшується й демографічна ситуація. А це означає, що люди впевнені у завтрашньому дні.
— Агропромисловий комплекс є локомотивом зростання економіки. Яка ситуація на Київщині?
— У числі проблем — зниження закупівельних цін, зважаючи на добрий ужинок не лише в Україні, а й у світі. Від цього потерпають передусім невеликі фермерські господарства і сільгосппідприємства. Вони брали кредити, і щоб їх повернути, хочуть продати свій врожай якомога дорожче. Ми, звісно, йдемо їм на поміч: за останні два роки на Київщині побудовано 21 елеватор. Бо сьогодні хто має сучасний елеватор — той і на коні. У нього є можливість зберегти врожай, перечекати сезонний обвал закупівельних цін.
— А скільки елеваторів потребує Київщина, аби зернотрейдери не викручували, як-то кажуть, фермерам руки і не вивозили врожай прямо з поля?
— В області, враховуючи її потенціал (а ми скоро перетнемо рубіж у 3,5 мільйона тонн зерна), має бути стільки елеваторів, які б спромоглися зберігати щонайменше півтора мільйона тонн. Буквально в ці дні завдяки старанням підприємства «Нива Переяславщини» відкриваємо сучасний елеватор на 100 тисяч тонн у Переяславі-Хмельницькому. Заклали фундамент під будівництво елеватора в такому депресивному районі, як Іванківський. Там цього року ми вперше після чорнобильської аварії почали обробляти поліські землі, і на сьогодні є потреба в такому елеваторі. До речі, зерно з Іванківського району перевірили на вміст радіації німецькі фахівці. Показники були в нормі, тож нині з німцями укладено угоду про співпрацю: майбутній врожай з Іванківщини вони закуповуватимуть для своїх потреб.
— Анатолію Йосиповичу, попри низькі закупівельні ціни на зерно, хліб у магазинах не дешевшає. А чи може статися так, що він, навпаки, подорожчає ?
— Ціну формує ринок, і не може держава чи ще хтось диктувати якісь свої умови. Бо ніхто собі у збиток працювати не буде. Ми з аграріями можемо працювати лише ринковими методами. Для цього через Аграрний фонд заготовили достатню кількість борошна, яке нині подешевшало на 20%, і у разі потреби будемо його реалізовувати хлібокомбінатам, аби утримати ціни в будь-яку пору року. Підписали меморандум з пекарями і власниками великих мереж супермаркетів Київщини про те, що ціна на хліб, особливо на його соціальні сорти, підвищуватися не буде.
Докладаємо також усіх зусиль, щоб позбутися посередників-перекупників на цьому ринку, бо вони штучно завищують вартість хлібини на гривню-півтори. До речі, влітку ми боролися з ділками, які штучно занижували закупівельні ціни на молоко від домогосподарств селян.
Я дуже щаслива людина, бо мені вдалося переконати тих, хто постійно казав, що не потрібно в області будувати великий хлібозавод, адже, мовляв, всі необхідні потужності має столичний «Київхліб». Та я бачив, якою нестабільною була цінова політика, коли ми залежали від одного монополіста. Наразі ж найпотужніший у Європі хлібокомбінат, котрий виробляє 250 тонн хлібобулочних виробів на добу, споруджено у Васильківському районі. Це підприємство щоквартально нарощує потужності та має за мету відкрити півтисячі магазинів із реалізації своєї продукції в області. Хліб цього комбінату найдешевший, найякісніший. За нинішніми цінами підприємство вже закупило у свої засіки зерна для півторарічних потреб. Укладено угоду на спорудження новітнього млино-елеваторного комплексу — це інвестиції на понад 500 мільйонів гривень.
Незважаючи на те, що Васильківський хлібокомбінат має можливість забезпечити своєю продукцією всю область, не збираємося відмовлятися і від продукції ще більш як двох десятків хлібокомбінатів, що працюють у регіоні.
— Хоч хліб усьому голова, хочеться поласувати і фруктами та овочами. Цього року вони теж непогано вродили, але чи вдасться городину й плодово-ягідну продукцію зберегти до наступного врожаю?
— Удасться. Ми побудували найбільший в Європі оптовий ринок сільгосппродукції «Столичний», на території області споруджено близько двох десятків сучасних овочесховищ тощо. Цього року на нашому оптовому ринку з 12 по 19 жовтня започатковуємо проведення великих міжнародних осінніх ярмарків-фестивалів. Розбудовуємо мережу овочесховищ. Маємо можливість більш як півмільйона тонн овочів і фруктів зберігати аж до наступного літа. Тепер, по-перше, немає масового ажіотажу під час збирання врожаю, бо велика його кількість закладається в холодильники, а, по-друге, це дає можливість проводити торгові інтервенції на ринок узимку і утримувати стабільні ціни. Крім того, за дорученням уряду щосуботи і щонеділі проводимо в районах області ярмарки. Там великі і малі виробники мають змогу реалізувати свою продукцію без додаткових затрат.
— Ще кілька років тому Київщина була в переліку депресивних регіонів, а нині це вже інвестиційно привабливий край. На чому грунтується така привабливість?
— Насамперед на відкритості влади, на створенні необхідних для інвестора умов праці. За три роки кількість зборів і податків скоротилася майже наполовину — з 44 до 23. Кількість документів дозвільного характеру у 2010 році налічувала 1200 видів, нині — лише 141. Якщо у 2010 році ліцензії треба було отримувати для 77 видів господарської діяльності, нині — тільки для 57, і їхня кількість лише скорочуватиметься.
При облдержадміністрації створено інвестиційну раду, яка спрощує муки-походеньки інвесторів. Цього року в рамках Міжнародного інвестиційного форуму, який пройшов на Київщині, ми запросили до себе наших партнерів — керівників регіонів тих держав, з якими у нас підписано угоди про співпрацю. Наразі Київщина підписала більш як тридцять таких угод, і до нас приїхали делегації з 26 країн. Область світові відкрило також проведення чемпіонату світу Формула-1 на воді. Кореспонденти з понад сотні країн світу розповіли своїм співвітчизникам про наш край.
Віра ТКАЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Анатолій ПРИСЯЖНЮК. Народився 1953 року в селі Куна Гайсинського району Вінницької області. В 1980 році закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут за спеціальністю «механізація сільського господарства» та отримав кваліфікацію інженера-механіка. У 1993 році закінчив Українську академію внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство». З 19 березня 2010-го — голова Київської обласної державної адміністрації.