Торік формат Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФ) визначив його неспроможність виконувати власні зобов’язання через брак коштів для виплат. Це багато в чому було спричинене нераціональними умовами гарантування вкладів, та змусило ФГВФ вдатися до запозичень в уряду. Із січня 2014 року протягом 17 місяців під опіку ФГВФ перейшло 48 неплатоспроможних банків, і сума гарантованих вкладів у цих фінустановах перевищує 55 мільярдів гривень, що приблизно вдесятеро більше, ніж виплати ФГВФ за всю історію протягом 2000—2013 років — 5,8 мільярда гривень.
Втрати перекладаються на державу
Торік ФГВФ довелось позичити в НБУ 10,2 мільярда гривень на три роки (траншами у червні, вересні, жовтні) та 10,1 мільярда гривень — у Мінфіну через обмін 15-річних ОВДП на векселі ФГВФ. Проте цих коштів також не вистачить на відшкодування за «новими» неплатоспроможними банками, що надійшли у сферу відповідальності ФГВФ на початку цього року. Для розв’язання цієї проблеми ФГВФ передбачено спрямувати із бюджету 20 мільярдів гривень у 2015 році і ще на 10 мільярдів гривень надано кредитну підтримку НБУ. На рекапіталізацію банків загалом передбачено 36 мільярдів гривень. Цих коштів, вочевидь, не вистачить на істотну підтримку банків, що підвищує ймовірність розширення переліку неплатоспроможних установ у цьому році.
Шукати шляхів нарощування власних коштів ФГВФ без зміни системного підходу до підтримки стабільності банківської системи не раціонально. Поточного рівня формування власних коштів ФГВФ обсягом 2,5% гарантованих обсягів цілком достатньо для стійкої банківської системи навіть у країнах, що розвиваються. Проте дестабілізація і падіння системних банків зводить нанівець можливості такої системи гарантування захисту вкладників і перекладає втрати банківської системи на державу.
Попри те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (№2045а) передбачає велику кількість позитивних нововведень, він не відображає всіх необхідних змін, які наблизили б українську систему гарантування вкладів до стандартів директив ЄС.
Пришвидшення виплат
У відповідь на значні ринкові виклики у квітні 2014 року Європейська комісія переглянула директиву щодо схем гарантування депозитів, яка до цього не змінювалася понад 15 років. Основні відмінності оновленої європейської директиви та українського законодавства щодо гарантування вкладів стосуються двох блоків питань: системи та параметрів гарантування вкладів і механізмів їхнього фінансування та використання коштів.
Щодо відмінностей системи та параметрів гарантування вкладів, то основні з них полягають у специфіці гарантування та виплат гарантованих сум. Так директива передбачає захист усіх вкладників, окрім фінансових інституцій та органів влади, тоді як українська система — лише фізосіб і, згідно із законом №2045а, — ще й фізосіб-підприємців. Крім того, відрізняється підхід до гарантування вкладів: ЄС передбачає надання гарантій «на банк», куди входить сума всіх вкладів у певному банку під час визначення порогу гарантування, тоді як в Україні гарантію надають на кожен окремий вклад, що дає змогу отримувати виплати за кількома депозитами з одного й того самого збанкрутілого банку. Натомість директива передбачає можливість тимчасового (до 12 місяців) розширення суми гарантування вище від встановленого порога (100 000 EUR) для великих депозитів, сформованих після продажу дорогих активів — нерухомості, землі тощо.
Директива передбачає ще й зменшення термінів виплат гарантованих сум із поточних 20 до 7 робочих днів у 2024 році, тоді як в Україні 20-денний період визначено лише у законі №2045а. Скорочення терміну виплат у ЄС планують досягти за рахунок удосконалення нагляду і зарахування банку до категорії потенційних банкрутів ще до визнання його неплатоспроможним, що дає змогу раніше підготуватися до потенційних виплат.
Другий блок відмінностей стосується наповнення фондів гарантування та можливостей їх використання. Так директива ЄС припускає можливість використання коштів із системи гарантування на врегулювання банківських проблем ще до санації, але обсягом не більше за потенційні виплати гарантованих сум (ці заходи мають спільну мету — уникнення втечі вкладників із банку та поширення системних ризиків у банківській системі).
Профілактика потенційних банкрутів
Неефективність української системи гарантування банківських вкладів визначається тим, що вона відірвана від інших елементів системи забезпечення фінансової стабільності, особливо що стосується банківського нагляду. В результаті загостренню проблем банків не запобігають на етапі раннього виявлення, а воно наростає, призводячи до краху фінустанов.
Необхідно переосмислити роль ФГВФ, адже арсенал його дій щодо стабілізації банківського сектору в короткостроковому періоді через підняття сум гарантування вичерпано, що в довгостроковій перспективі підвищуватиме ризики банківських криз.
Українська система гарантування вкладів потребує вдосконалення в кількох напрямах. Зокрема розширення гарантій на депозитні вклади юросіб, що дасть змогу збільшити надходження до ФГВФ, запровадження підходу гарантування «на банк», або агрегованої гарантії за всіма депозитними вкладами, на додачу до нинішньої системи, що дасть змогу усунути зловживання гарантійним захистом (наприклад, із порогом гарантування 200 тисяч гривень встановити гарантійний сумарний захист на суму 1 мільйон гривень на рік за всіма вкладами у всіх банках).
Але навіть ідеально сконструйована система гарантування вкладів із порогом компенсації в національній валюті не працюватиме в умовах стрімкої девальвації. Сама по собі система гарантування вкладів не спроможна нівелювати ризики набігів вкладників, це лише елемент системи фінансової стабільності. Фонд повинен доповнювати більш масштабні процеси щодо підвищення якості нагляду та контролю за банківським сектором, валютним ринком, державними фінансами та ризиками стійкості фінансової системи загалом.
PS. У найближчих номерах «УК» читачі зможуть прочитати докладний аналіз Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку».
Андрій ШКЛЯР,
старший науковий співробітник Інституту
економіки та прогнозування НАН України,
для «Урядового кур’єра»