Тиждень тому відбулася подія, на яку провідні ЗМІ не звернули серйозної уваги, хоч вона, певне, на неї заслуговує. Адже говоримо про один з головних взаємопов’язаних чинників, які вже не перший рік лихоманять об’єднану енергетичну систему країни і загрожують блекаутом. Ідеться про вимушене рішення енергохолдингу «ДТЕК Енерго» вивести у простій одночасно три свої успішні вугільні підприємства: шахти «ДТЕК Добропільвугілля», «Білозерська» і Центральну збагачувальну фабрику «Жовтнева». З 1 квітня 2020-го на них призупиняють роботи з видобутку і підготовки гірничих виробок, а також збагачення вугілля. Персонал, а це приблизно 6,5 тисячі із 8 тисяч працівників на цих підприємствах, виводять у простій з оплатою згідно з колективним договором.
«Під час простою проводитимуть технічне обслуговування шахт і фабрики, що дасть змогу оперативно відновити роботу підприємств», — йдеться у повідомленні «ДТЕК Енерго», яке друкує 27 березня «Бізнес Цензор». І причина не в пандемії та карантині. У пресцентрі ДТЕК агентству пояснили, що таке рішення прийнято у зв’язку з тим, що немає попиту на вугілля.
А це відбувається останнім часом переважно через обмеження виробництва електроенергії і тепловими й атомними станціями. У зв’язку насамперед з різким зростанням виробництва електроенергії з відновлюваних джерел (ВДЕ), передовсім сонячних та вітрових. Продаж електроенергії, вважають виробники теплової генерації, стає нерентабельним, і вимагають закрити імпорт. Чи змінить відчутно ситуацію на краще введення нинішнім урядом з 1 квітня спецмита в розмірі 65% на імпорт електроенергії з РФ, покаже час.
«Зелена» енергетика змушує призупиняти енергоблоки ТЕС та АЕС
Так, саме це відбувається з 1 липня минулого року, коли мав цивілізовано запрацювати новий ринок електроенергії. Він передбачає визначення вартості електроенергії на ринкових умовах. Цього вимагає одне із зобов’язань України перед Європейським Союзом щодо реформування нашої енергетичної галузі та запланованої на 2023 рік синхронізації ОЕС України з Єдиною енергосистемою ЄС.
«Але в умовах суцільної монополізації можуть виникнути ризики і для виробників, і для споживачів, і для економіки України загалом. Про це нас застерігають міжнародні партнери», — підкреслив Володимир Зеленський торік 1 червня на нараді з питань енергетичної безпеки із членами РНБО. Саме на цьому зібранні Президент країни зробив акцент на головному висновку: «Ключовим у реформуванні енергетичної сфери є демонополізація енергетичних ринків».
На такий висновок глави держави не могло не вплинути його відвідання (за два дні до згаданої наради із членами РНБО) шахти «Лісова» у Львівській області, де загинули два гірники. Висловивши співчуття рідним і близьким загиблих, Володимир Зеленський нагадав про це, зазначивши, що за останній тиждень побував у «двох місцях, де гинуть українці». І «якщо на фронті вбивають кулі та снаряди, — підкреслив Президент, — то в тилу — безвідповідальність, безгосподарність і корупція».
Саме це, вважають аналітики, і призвело до того кризового стану, в якому опинилася ОЕС України. Ось який висновок з цього приводу зробила група експертів (серед них кілька ексміністрів енергетики) у листі до попереднього уряду. «Збільшення частки ВДЕ в балансі електроенергії та недосконалість правил енергоринку значно погіршили умови забезпечення балансу в енергосистемі. Як наслідок, кількість годин відхилень перетоку електроенергії від погоджених значень як в основній частині ОЕС України, так і в «Острові «Бурштинської ТЕС» збільшилася на порядок. Ситуація, що склалася, може призвести до примусового від’єднання ОЕС України від енергосистеми країн СНД, Балтії, Грузії, континентальної Європи та роботи в ізольованому режимі. В умовах такої роботи значно зросте вірогідність виникнення частотних системних аварій». Їх ще називають блекаутами.
Така ситуація загострилася, нагадаємо, із введенням з 1 липня 2019-го нового ринку електроенергії з нібито благородною метою — позбутися монополізму на ринку, створити механізми визначення вартості електроенергії на конкурентних, ринкових умовах. І лише тому, як пишуть у вищенаведеному листі одні з найфаховіших енергетиків країни, що «впровадження ринку електроенергії відбулося без вирішення проблемних питань, притаманних попередній моделі ринку (накопичені борги, перехресне субсидіювання тощо) і зі значними адміністративними обмеженнями його роботи».
«Чим завтра регулюватимемо електростанції на ВДЕ?»
— Через недосконалість ринкових механізмів жодного разу комерційний графік не був збалансованим, постійно змінювались обсяги та джерела небалансу в енергосистемі, — пояснював мені Олександр Светелік, ексзаступник міністра енергетики та вугільної промисловості. — У цих умовах диспетчер НЕК «Укренерго» змушений використовувати всі наявні механізми балансування енергосистеми, передбачені кодексом системи передачі, навіть не ринкові, для запобігання системній аварії.
Ось лише один приклад вимушених дій диспетчерів Укренерго щодо запобігання блекауту. У разі балансування енергосистеми країни диспетчерові доводиться нерідко вмикати ГАЕС у насосному режимі в денній зоні, крім того, значно підвищилася кількість команд на зміну навантаження ГЕС для забезпечення балансу енергосистеми під час різких змін генерації на електростанціях ВДЕ.
«Будь-яка генерація має плюси і мінуси — і для довкілля, і для економіки, — зауважив з приводу таких умов роботи Ігор Сирота, генеральний директор ПрАТ «Укргідроенерго». — Але потрібно мати баланс, визначитися. Набудуємо СЕС і ВЕС, то завтра чим регулюватимемо їх? Ситуація загострюється».
Дуже невтішні прогнози щодо енергетичної безпеки України дають експерти незалежного інформаційного агентства OilPoint, яке спеціалізується на енергетичному бізнесі. За їхніми даними, торік потужність станцій відновлюваних джерел енергії зросла утричі й дійшла до 6,4 ГВт. Усі вони за свою продукцію вже отримують виплати за зеленими тарифами. Лише за рік у відновлювану енергетику інвестовано 3,7 млрд євро, бо свої гроші власники СЕС, ВЕС відбивають швидко і вже через 4—5 років виходять на чистий прибуток. Але з таким стрімким зростанням встановлених потужностей ростуть день у день і витрати споживачів електроенергії на виплату цих зелених тарифів.
За прогнозом Міністерства енергетики та захисту довкілля, обсяг необхідного фінансування виробникам у межах зеленого тарифу у 2020 році перевищить 30 млрд грн і надалі лише зростатиме. Це призведе до істотного збільшення фінансового навантаження на ринок електричної енергії, зростання обсягу субсидіювання за рахунок державних енергетичних компаній і тарифу оператора системи передачі. В умовах, що склалися, йдеться на сайті міністерства, вже в цьому році очікується поява значного дефіциту кошторису новоствореного під новий ринок електроенергії ДП «Гарантований покупець» обсягом близько 19 млрд грн. І прогнози підтверджується. За відпущену, скажімо, атомними станціями електроенергію у лютому-березні це державне підприємство заборгувало державній компанії «Енергоатом» 5 млрд грн. Рівень оплати за березень склав всього 40%. У відповідь атомники прийняли рішення обмежити в період з 1 квітня по 30 квітня на 40% відпуск електроенергії «Гарантованому покупцеві».
Проблема не тільки в такій колосальній заборгованості за вироблену електроенергію перед державними підприємствами, яка стрімко зросла у зв’язку з триразовим (лише за рік!) зростанням потужностей станцій на ВДЕ. Ситуація із загрозою системних відключень в ОЕС країни склалася значною мірою тому, що приватні СЕС, ВЕС та біостанції, що вже мають загальну потужність понад 6 ГВт, генеруючи електроенергію, технічно не спроможні брати участь у її маневруванні. Ця колосальна альтернативна енергія не регулюється і не акумулюється. Станції на ВДЕ можна або включити в об’єднану енергомережу або виключити.
Потужності сонячних та вітрових електростанції, які бачимо у Німеччині, теж індивідуально не регулюються. Ці станції перебувають у Єдиній енергетичній системі ЄС і регулюються іншими учасниками європейського ринку, зокрема гідростанціями Швейцарії. А Україна, яка допустила такий дисбаланс, не маючи достатніх маневрових потужностей, вимушена обмежувати потужності АЕС або приватних ТЕС, із яких ми почали розмову.
Ось лише кілька цифр. За даними НЕК «Укренерго», які наводить biz.censor, у добових графіках виробництва електроенергії вдень 26 березня потужність зеленої генерації становила 3,38 ГВт. 26 лютого вона була 2,35 ГВт або в 1,4 раза менше. А виробництво електроенергії ТЕС скоротилося з 4,37 МВт 26 лютого до 2,37 МВт 26 березня. Так само в ті дні відбувалося і з державними АЕС. За інформацією пресслужби компанії, «23 березня станції виробили 240,94 млн кВт-г електроенергії. Через балансове обмеження атомні станції України недовиробили за минулу добу 12,96 млн кВт-г електроенергії. А 27 березня диспетчер Укренерго обмежив добовим графіком виробництво на атомних станціях на 500 МВт. Додатково 400 МВт обмеження було передбачено на 28—29 березня. Тобто сумарне обмеження АЕС НАЕК «Енергоатом» за два дні становило 900 МВт». А це дорівнює майже проєктній потужності атомного енергоблока-мільйоника.
Між іншим, схожий сценарій розвитку подій навколо ОЕС України із введенням нового ринку електроенергії, на вади якого звертають увагу знані енергетики, прогнозував експрем’єр-міністр Олексій Гончарук ще будучи керівником DRDO — Офісу ефективного регулювання.
«Припинення повноважень НКРЕКП з цінового регулювання може спровокувати неконтрольоване зростання ціни та фактично залишити споживача без енергії», — пише у статті «Український блекаут, або Скільки буде коштувати електроенергія після 1 липня» (Економічна правда, 15 травня 2019) майбутній глава уряду. І перераховує недоліки механізму роботи ринку, що вже діє нині. Більш того, радить, як його вдосконалити: «Для цього державі достатньо було створити справедливі правила гри і контролювати, щоб постачальники або генеруючі компанії не змовилися між собою. Зробити це можливо було одним з таких способів: розбити олігополію зокрема через розділення великих генеруючих компаній, привести нових сильних гравців зокрема через відкриття повноцінного імпорту та інтеграцію з європейською енергетичною системою».
Які пріоритети буде обрано?
За нетривалий час перебування Олексія Гончарука очільником Кабінету Міністрів його уряду разом з парламентом не вдалося реалізувати більшість пропозицій та порад, надрукованих на «ЕП» у згаданому матеріалі. Чому? Частину відповідей на це запитання дає Олексій Оржель у Facebook, пояснюючи причину свого рішення піти з посади міністра енергетики та захисту довкілля. «У момент, коли країні потрібні складні рішення, коли необхідно стиснути зуби і робити непопулярні, але життєво необхідні речі, і тільки через певний час ми отримаємо результат, у мене з’явилося відчуття, що замість розв’язання проблем ми почали їх годувати… Одним із найважчих процесів була боротьба із системою та старими корумпованими кадрами. Прикро здивований, що дуже складно знайти професійних, чесних та принципових людей, з якими можна працювати. Дуже важко працювати, коли рішення, прийняті в кабінеті міністра, відомі всім ще до реєстрації в канцелярії, коли до міністра не доходять документи, які хтось не хоче, щоб він бачив, коли люди, що працюють у міністерстві (не всі), працюють не на країну і не на міністерство».
З ініціативи Олексія Оржеля міністерство запропонувало перегляд енергетичної стратегії до 2035 року — «на основі концепції зеленого переходу до 2050 року». Проєкт концепції, що вже надрукований на сайті відомства для обговорення, викликав активну реакцію на підприємствах галузі та досить неоднозначні оцінки і пропозиції авторитетних, знаних фахівців і з теплової, і з атомної генерації. Бо частку ВДЕ планують збільшити до 70% (як у Німеччині), передбачено повне заміщення вугільних ТЕС на газові (а що робити з шахтарями?), частка атомної генерації зменшиться вдвічі — до рівня 20—25% ( у Франції вона зараз 70%).
Одне слово, сьогоднішні процеси, що відбуваються у стратегічному секторі держави, досить тривожні. Чимало питань викликають і ситуативні плани на його реальне майбутнє. Особливо в контексті намірів уже звільненої «команди реформаторів». Все це, радили співрозмовники, заслуговує професійного осмислення з врахуванням позиції фахівців галузі, яким не байдужий дійсний, а не декларований чиновниками, нинішній стан енергетичної безпеки України.