Тарас Шевченко відомий нам як поет, художник, філософ, та мало хто знає, що його інтелектуальний світ уміщував величезні знання з біології, адже в його творах згадується безліч назв рослин. Це підмітив і розповів для «УК» науковець Полтавської державної аграрної академії Віктор Самородов.
— Вікторе Миколайовичу, то який мав Тарас Шевченко стосунок до ботаніки?
— Передусім слід відзначити, що кращого визначення науки про рослини, а саме це головний об’єкт ботаніки,
до Шевченка не дав жодний фахівець у світі. Наведу його мовою оригіналу, щоб читачі переконалися самі: «Без розумного понимания красоты человек не увидит всемогущего Бога в мелком листочке малейшего растения. Ботанике… необходим восторг, а иначе ботаника… будет мертвый труп между людьми. А восторг этот приобретается только глубоким пониманием красоты, бесконечности, симметрии и гармонии в природе». Як філософськи, як глибинно, на всі часи та роки написано!
І це трапилось тому, що змалечку Тарас ріс одним життям з природою. Коли був малим хлопцем, то знаходив другу домівку в дуплі величезного дуба. Коли хотів знайти розраду від злої мачухи, то біг на леваду до своєї улюбленої, рясної цвітом та плодами калини. Згодом, серед спекотних пісків Мангишлаку, в далекому вигнанні згадував про конвалії та садив вербу, яка на диво прижилася у тих важких для неї умовах, і отримала назву Шевченкової верби. У маленькій кімнатці Т.Г. Шевченка при Академії мистецтв у Петербурзі, на стіні біля ліжка були розвішані пучечки сухих трав з України — полину, м’яти, барвінку.
Усе це — найкраще свідчення його любові до рослинного світу Батьківщини. Саме це так влучно передає поетичний рядок молодої поетки-полтавки Людмили Смоляр: «У розмаї Шевченкових думок дерева й квіти вплетені в рядки, його слова вкарбовані в віки. Краса і диво — у один вінок».
Справді, ботанічний вінок з поезій Т.Г. Шевченка вражає своїм видовим складом, адже йдеться про більш як 90 видів лише вищих рослин. Тут і дерева, і кущі, і трави — однорічні, дворічні та багаторічні. У першу п’ятірку входять калина, тополя, верба, дуб та барвінок — рослини, які стали справжніми символами України в світі, без яких важко уявити собі життя, побут, сакральність українців.
— Тарас Григорович знався не тільки на суто аборигенних рослинах. У його творах згадуються і рослини субтропіків: платан, кедр, лавр, інжир.
— Так. Окрім цього, він часто згадує у творах такі рослини, що їх наші сучасники призабули, хоч вони не втратили свого значення і нині. Це кукіль, куга, бугила та багато інших. Усе це — свідчення природної зацікавленості Тараса Григоровича природою.
— Тож закономірно, що біологи різних фахів уславили ім’я Тараса Григоровича у назвах нових сортів.
— Так. першим це зробив наш видатний земляк, виходець із Чернігівщини С.Ф. Черненко. Змалечку і на все життя цей відомий селекціонер-плодівник був закоханий у поезію Т.Г. Шевченка, напам’ять знав майже увесь «Кобзар». І хоч з 1925 року переїхав до Росії, вивів уже там один із кращих своїх сортів яблуні Пам’яті Шевченка, з великими та смачними блискучо-червоними плодами.
У середині 1950-х років росіянка М.Ф. Шаронова вивела сорт жоржини Тарас Шевченко з рожевими суцвіттями, а уманчанин В.Ф. Ніколаєв однойменний сорт гладіолуса із суцвіттями темно-малинового кольору. Суттєвий внесок у формування сортової Шевченкіани зробили науковці Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Першим їхнім напрацюванням шістдесят років тому став сорт Троянда Шевченка з махровими темно-червоними квітками та сорт флокса Кобзар з великими вишнево-червоними суцвіттями. Авторка цього сорту Е.Д. Харченко навіть створила ще один сорт цієї рослини, але вже з іншим забарвленням квіток, дуже пахучих та привабливих, назвавши його Тарас Шевченко. Величезну популярність набув сорт персика Пам’ять Шевченко, який у ботанічному саду вивів І.М. Шайтан.
Книжкою книжок для українців усього світу залишається «Кобзар» Т.Г. Шевченка. І з ним пов’язані назви багатьох сортів, зокрема винограду, томатів та ярого тритикале селекції українських вчених з Києва, Одеси та Харкова. Шедевром називають сорт гладіолуса Великий Кобзар, виведений житомирянкою Е. Мірошниченко у кінці 1990-х. Тоді ж було виведено надранній високоврожайний сорт винограду Шевченко та гібрид цукрового буряку Шевченківський.
Народну любов до Тараса Шевченка закарбовано у назві аматорського сорту волоського горіха, поширеного на півдні України, що має унікальну особливість «втікати» від весняних приморозків. Тут його лагідно називають Шевченя.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Віктор САМОРОДОВ. Народився у 1951 році в місті Рівному. Закінчив Полтавський сільгоспінститут. Стаж викладацької роботи — 40 років. Доцент кафедри екології, охорони природи та збалансованого природокористування аграрної академії, голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства. Заслужений винахідник України. Лауреат академічних премій імені Л.П. Симиренка та М.М. Гришка, багатьох відзнак.