Окрема квартира, де у дитини є своя кімната, а батьки щохвилини не повчають, — це, напевно, мрія чи не кожної молодої родини. Та й одинакам значно простіше знайти собі пару, коли вони мають власний куточок. Тому житлове питання завжди буде важливою й гострою темою для будь-якої людини в тій чи іншій області.
А що ж на Київщині? Про це розповів директор Іпотечного центру в Києві та Київській області, член правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Сергій Кімнатний.
Як здійснити мрію
— Як придбати житло у Києві чи області за допомогою держави? Звернутися до нашого фонду. Адже нині саме він — той дієвий механізм реалізації державних соціальних програм забезпечення громадян доступним житлом, зокрема молоді, які реалізовують в Україні, — зазначив він. — Наприклад, програму пільгового кредитування втілюють за допомогою державного, обласних та міських бюджетів. Також наша установа видає кредити за рахунок Міносвіти та власних коштів. Беремо участь у розробці нових фінансово-кредитних механізмів для будівництва та придбання житла. Ми співпрацюємо з банківськими установами, зокрема й державними, щодо розробки кредитних програм, які дають людям можливість на пільгових або кредитних умовах придбати чи побудувати власне житло.
За участі фонду та його регіональних управлінь у минулому році завершилося формування Єдиного державного реєстру громадян, які потребують покращення житлових умов: проведено інвентаризацію усієї квартирної черги у державі. А ще за роки нашої діяльності понад 30 тисяч громадян покращили свої умови проживання, побудовано понад 100 житлових споруд.
Також за допомогою цих програм реалізовується більше ніж 5% усього первинного ринку житла столиці. Приміром, у 2013 році таким чином люди придбали 723 квартири. Водночас, за даними авторитетних консалтингових компаній, всього за минулий рік у Києві в недобудованих будинках продали 14 тисяч квартир.
Є досягнення
За рахунок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам державним та київським обласним бюджетами (на жаль, київський міський не працює), із залученням коштів педагогічних працівників та статутного капіталу фонду з 2010 по 2013 рік надано 191 пільговий молодіжний кредит на суму 82,189 мільйона гривень. Громадяни вклали і свої 26 мільйонів заощаджень, бо розуміють, що інвестувати у власне житло — це розумно. Принаймні нині це надійніше, ніж тримати гроші в банках, та прибутковіше, ніж удома, де вони взагалі не «працюють». За цією програмою торік придбали 53 квартири у Києві та 25 в області.
105 мільйонів інвестовано у будівельну галузь для придбання та будівництва житла молодим сім’ям. Таких кредитів видано 105, в основному за рахунок власних капіталів фонду. За гроші з держбюджету надано 19 і ще 64 — на умовах постанови Кабміну №1231 від 30.11.2011 року. На жаль, педагогічним працівникам видали усього три таких кредити, бо в попередні роки Міносвіти виділяло на це дуже мало коштів. Тому розраховувати можна було лише на гроші, які повернули після кредитів.
Деякі програми пробуксовують
За словами Сергія Комнатного, зовсім не виділяли коштів зі столичного бюджету (не було підтримки серед депутатів Київради) на реалізацію спільної з фондом програми, яку впродовж трьох з половиною років не можуть розпочати реалізовувати. А потреба в ній украй гостра. Щоправда, фінанси з державної скарбниці розподіляють між регіонами, проте з урахуванням того, які відрахування зробили міські та обласні бюджети відповідно. Тож коли зі столичної казни надходжень немає, то розподілити кошти з держбюджету на цю програму фонду просто не спроможний.
Щодо програми «Доступне житло», яка діє з 2010 року (держава надає одноразову безповоротну субсидію 30% від нормативної вартості житла — поміж людей її називають 70х30), то за роки її реалізації в ній взяли участь 50 об’єктів будівництва: 36 у столиці і 14 в області. Нині 37 із них уже введено в експлуатацію, а 13 добудовують. Залучили 16 забудовників, і за три роки в Києві та області 2004 сім’ї отримали таку державну підтримку на суму 298,2 мільйона гривень. Це дало змогу залучити 850 мільйонів коштів громадян. В об’єктах, які нині введено в експлуатацію, квартири отримали 1517 сімей. У 2013 році за цією програмою в столиці придбали 402 та в області — 57 квартир.
А на загал у 2013 році у Києві та столичній області за цими програмами продали майже одну тисячу квартир. У 2014-му поки що 33.
МВФ дає добро
— На початку травня до нас завітала комісія з МВФ, яка розглядала доречність та правильність використання бюджетних коштів і реалізації згаданих державних соціальних програм. Їхній висновок: реалізація всього цього дає відчутний соціальний ефект для людей, яким доводиться роками, а то й десятками років стояти у чергах на покращення житлових умов. Ці проекти мають і відповідний економічний ефект, — зауважив пан Комнатний.
Приміром, програма «Доступне житло», окрім виділених з бюджету 298 мільйонів гривень, залучила ще 897 мільйонів заощаджень тих, хто мріє про власну квартиру. Ці гроші працюють і інвестуються саме в будівельну галузь. Створюються нові робочі місця як у будівництві, так і в суміжних галузях, вони сприяють розвитку економіки міста, області та України в цілому. За розрахунками фахівців, кошти, виділені на програми, упродовж року до бюджету повертаються за рахунок сплати забудовниками податків на додану вартість та відрахувань у фонди оплати праці. Тобто на кожну гривню, виділену з держбюджету, до неї залучаються ще три гривні, інвестовані людьми, і таким чином гроші досить швидко повертаються у державну казну.
Що ж до кредитних програм, то їх надають на умовах повернення. І хоч вони пільгові — під 3% чи 0%, — гроші слід повертати. Їх зараховують у спеціальний фонд бюджету, де видавали цей кредит, і використовують у подальшому на рефінансування, — наголосив директор Іпотечного центру Києва та області.
Фінансування відчутно урізали
Сергій Комнатний зауважив, що на програми забезпечення молоді житлом щороку по Україні має виділятися не менш ніж 660 мільйонів гривень, але щороку вони недофінансовувалися у десяток разів. Тому якби уряд та ВР виконували у повному обсязі програму, яку самі й затвердили, то грошей вистачало б усім та на все. Використовувалися б кошти від повернутих кредитів, і за кілька років фонд, можливо, взагалі не потребував би державного дофінансування.
У 2013 році виділили лише 60 мільйонів, а в поточному (після проведеного у березні секвестру бюджету) видатки на програму взагалі скоротили втричі. Фінансування ж «Доступного житла» зі 100 мільйонів скоротили до нуля. Та врешті вирішили виділити 10 мільйонів тим, хто уклав договори в минулому році, які так і не профінансували.
— За програмою здешевлення вартості іпотечних кредитів, яка запрацювала з 2012 року, видатки скорочено з 300 до 110 мільйонів гривень. Тож ми зможемо лише компенсувати відсотки людям, які вже отримали кредити. Про нові нині мови, на жаль, не може бути. Адже банки через складну економічну ситуацію в Україні не готові надавати кредити під 16% річних; там, де 13%, — має компенсувати держава, а громадянам залишалося б сплатити лише 3%.
І все-таки надія залишається
Тож, за висновком пана Комнатного, усі ці програми цього року перебуватимуть у так званому періоді стагнації. Він вбачає проблему в тому, що їх фінансують за залишковим принципом. А ще кошти часто виділяють на друге півріччя або й узагалі на четвертий квартал (минулого року майже половина їх, а це 70 мільйонів гривень, надійшла на рахунки фонду 30 грудня). І працівники просто не встигають їх освоювати.
Та все ж він має надію, що уряд та ВР, переглядаючи бюджет за результатами першого півріччя, врахують пропозиції фонду, Мінрегіону та МВФ щодо необхідності виділення достатніх бюджетних асигнувань на реалізацію цих програм. А ще, переконаний посадовець, вони мають стати соціально захищеними статтями бюджету.