«Джек!» — гукали хлопчаки породистого пса в ошийнику, який уже кілька годин стояв поблизу перехрестя у віддаленому мікрорайоні міста. Розумними сумними очима він показував, що зовсім він не Джек і чекатиме господаря стільки, скільки вистачить сил. Чи дочекається? За словами фахівців, у містах і селах останнім часом безпритульних тварин побільшало. Ця проблема в часи тотальної економії бюджетних коштів часто лягає на плечі громадських організацій та волонтерів.

Історії дивовижного порятунку тварин із понівечених війною міст, мабуть, знає кожен. Пухнастих і не дуже домашніх улюбленців, навіть павуків, змій та щурів небайдужі господарі, попри складнощі, намагаються вивезти в безпечніше місце. Для багатьох переселенців зі східних областей таким місцем стала Черкащина. А для декого це лише транзитний пункт перепочинку, далі — дорога за кордон. Іноді внаслідок різних обставин тварини опиняються на вулиці.

Спав Пантелеймон на вулиці, а тепер — удома

Повідомленнями, що хтось знайшов чотирилапих, рясніють сторінки в соцмережах.

«Іще сліпими цих цуценят у коробці та їхню маму поруч залишили на одній із зупинок громадського транспорту в Черкасах. На щастя, їх помітили небайдужі люди, і згодом малеча з мамою опинилися у притулку. Цуценята здорові й активні, кожне з них унікальне, має характер та цікавинку», — коментують на сторінці Черкаського міського товариства захисту тварин «Друг». А ось іще одне: «Кошенята шукають дім! До нас звернулася по допомогу жінка. Сусіди поїхали за кордон і залишили дві кішки, які народили сім кошенят, і принесли до сусідів. Кошенята вже їдять самостійно та привчені до лотка».

Є й позитивні приклади, якими ділиться журналістка та волонтерка захисту тварин Оксана Савіцька. До 20 серпня — Міжнародного дня бездомних тварин вона розповіла про кота Пантелеймона, який жив у розбитому ворогом будинку: «Ночував у вікні — спав у розтрощеній рамі, поклавши голову на лапи на великих уламках битого скла. Тепер Понтя відпочиває у м’якому кріселку свого нового дому в Берліні. Це диво з Пантюшею сталося завдяки людям, які вірять: маленька допомога може стати великим дивом. Завдяки підтримці людей, яким навіть війна не перешкоджає робити добро, Пантелеймон із виснаженого котика став розкішним котиськом і зміг дочекатися чудових господарів. Він приклад того, як маленький внесок для благодійного фонду 10 або 20 гривень змінює життя його підопічних».

Тих, хто піклується про чотирилапих, значно більше

Як працюють зооволонтери й загалом про ситуацію з безпритульними тваринами на Черкащині розповіла депутат обласної ради та засновниця БФ «Серце Друга» Яніна Тиховська. Із початку каденції вона працювала над проєктом обласної програми регулювання чисельності безпритульних тварин, її мали розглядати на одній із сесій. Однак почалася війна, й питання відклали.

«У перші дні російського нападу було важко зрозуміти, що відбувається і куди бігти. Та одне ми усвідомлювали чітко: маємо першочергово евакуювати тварин, які в разі небезпеки не зможуть вижити без підтримки. Над цим і працювали, — наводить слова Яніни Тиховської пресслужба Черкаської облради. — На щастя, відгукнувся один із благодійних фондів Польщі, які опікуються такими тваринами. Ми підготували відповідні документи для 15 собак і відвезли їх до кордону. Там нас зустріли партнери із благодійного фонду і прилаштували чотирилапих у безпечному місці».

Коли люди стали масово виїжджати, на вулицях Умані, де працює депутат, з’явилося багато хатніх котів і собак, які в одну мить перетворилися на безпритульних. Тоді волонтери зрозуміли, що мають опікуватися не лише тією сотнею собак, які у притулку чи на перетримці, а й про всіх у місті, адже вони скоро стануть агресивніші, можуть кидатися на людей, якщо не знайдуть їсти. Тож почали запасатися кормом. Завдяки волонтерам розосередили корм по різних районах міста й підгодовували тварин, яких полишили господарі. Допомагали людям, які у складний час не можуть самостійно купити цей корм.

За словами активістки, харчами нині організація забезпечена. А все, що надходить, відправляють для тварин на визволених територіях чи в населених пунктах, де тривають бойові дії.

 Одна з нагальних проблем — знайти якомога більше добрих господарів для чотирилапих.

«Мрію, щоб щодня телефонувало хоч по десять осіб і хотіли забрати по тваринці. Правду кажучи, нині трохи збільшилася й кількість охочих узяти додому тварину, — розповідає Яніна Тиховська. — Люди зрозуміли, наскільки хвостаті для них важливі. Перевагу надають великим і середнім собакам, бо це не лише підтримка, а й, так би мовити, охорона помешкання. Тих, хто піклується про тварин, значно більше, ніж тих, хто їх кидає.

Мої колеги-волонтерки розповіли історію, що в центр допомоги біженцям в Умані приїздили люди, які везли навіть павуків. Посадили їх у півлітрові банки й сховали, бо дуже непокоїлись, як відреагують інші люди».

Яніна Тиховська дає кілька порад: якщо плануєте переїжджати, то краще подбати про необхідні дозволи та щеплення, бо подекуди починають вводити обмеження. Європейські країни намагаються убезпечитися від проблеми, яка може виникнути через безконтрольне ввезення тварин. Буває справді важко їхати з тваринами, виникають труднощі з житлом, але якщо хочеш урятувати когось, то можливості завжди знайдеш.

Плюс міжнародна допомога

Допомога надходить і з-за кордону. Команда фахівців Міжнародного благодійного фонду Four Paws International працювала в Умані та Христинівці, здійснивши вакцинацію проти сказу та стерилізацію безпритульних тварин. Уперше представники компанії прибули на Черкащину п’ять років тому. Відтоді працюють у всій Україні, майже щороку відвідують Черкаську область, безплатно стерилізувавши та вакцинувавши уже понад 1500 бездомних тварин. Як порахували волонтери, це запобігло появі на вулицях міст і сіл області щонайменше 10 тисяч нових безпритульних тварин.

Торік Four Paws International працював на Черкащині рекордно велику кількість часу, охопивши одразу сім міст. Цього року, за словами тімлідерки команди ТОВ «Чотири лапи Україна» Олени Сушко, попри війну, керівництво Христинівки та Умані запросило міжнародний фонд допомогти із проблемою безконтрольного розмноження безпритульних тварин. У Христинівці фахівці протягом тижня вакцинували та стерилізували 112 вуличних тварин, в Умані за 17 робочих днів — 263. Цього року в Умані вдалося реалізувати пілотний для України проєкт із безплатної вакцинації проти сказу та чипування — що дуже важливо з огляду на проблему тварин, яких власники загубили після початку війни. Фахівці цієї організації допомогли вакцинувати та стерилізувати тварин в українських притулках і, оскільки ситуація особлива, запровадили новий формат роботи — допомога медикаментами містам, щоб комунальні підприємства провели самостійну роботу з вакцинації та стерилізації безпритульних чотирилапих.

Як повідомили в обласному ГУ Держпродспоживслужби, в населених пунктах області зареєстровано близько 126 тисяч собак та 91 тисяча котів. Для профілактичної й вимушеної вакцинації тварин проти сказу державні установи ветеринарної медицини використовують вітчизняну антирабічну інактивовану вакцину рабістар. Імунітет у щеплених тварин зберігається два роки. Такою вакциною торік щеплено проти сказу 119 915 собак та 84 544 коти, вимушено вакциновано 3098 інших тварин. Із початку 2022 року проти сказу вакциновано понад 10 тисяч собак і більш як 7 тисяч котів.

Скажи, як вчинив із другом, і я скажу, хто ти

Фахівці розповіли, як можна допомогти безпритульній тварині. Насамперед слід відрізнити ту, яка живе на вулиці давно, від вихованця, що недавно втратив господаря. Якщо собака спокійний, не метушиться, зайнятий своїми справами або мирно відпочиває, — він живе на вулиці давно, пристосувався, знає місця, де його можуть погодувати, де сховатися від холоду й дощу. Якщо ж розгублений, наляканий, кружляє на місці, підбігає до людей, заглядає в очі, худий і брудний, то це хатня тварина, яка недавно втратила прихисток. Таким дуже важко, вони не знають правил безпеки на вулиці, часто впадають у крайнощі: довірливо підходять до кожної людини або тікають від усіх. Вони можуть потрапити під машину, зіткнутися з людською жорстокістю, не знають, де сховатися від дощу та холоду. Безпритульного собаку потрібно насамперед нагодувати й напоїти. Багато людей намагаються завжди носити із собою корм для тварин, адже він може стати у пригоді будь-якої миті.

Працює територія добра

Нині на вулицях багато тих, кому ми можемо подарувати шанс на порятунок. На Черкащині в цьому плані небайдужі громадяни, волонтери роблять чимало. Як і в Україні загалом. За даними благодійного фонду Happy Paw, майже 200 постійних притулків зареєстровано як громадські організації, благодійні фонди або перебувають на балансі комунальних підприємств. За підрахунками, в них живе понад 20000 собак і 15000 котів.

А ще у всій країні, зокрема й на Черкащині, існують тисячі домашніх мініпритулків, опікунів і волонтерів, які самотужки годують, лікують та рятують тварин. Однак фінансування коштом бюджету місцевих громад зазвичай обмежене, надто під час війни, тому ця проблема часто лягає на плечі самих волонтерів. Потрібні системні рішення, адже, передбачаючи кошти на утримання і стерилізацію тварин, важко повністю проконтролювати їхнє цільове використання.

Нині до притулків багато тварин потрапляє з гарячих точок. Вони налякані, не соціалізовані й часто не йдуть до рук. З ними треба постійно працювати, а для цього необхідні кінологи й зоопсихологи, яких бракує. Слід, як вважає чимало громадян, більше уваги приділити розв’язанню цих проблем на всеукраїнському рівні. Як переконує світовий досвід, комплексний підхід до проблеми значно ефективніший, аніж створення притулків та іноді довічне утримання чотирилапих у клітках.

Головна причина виникнення такої проблеми — ставлення самих громадян до чотирилапих підопічних. На жаль, корективи вносить війна, хоч нерідко спостерігаємо просту безвідповідальність. Зоозахисники закликають за змогою не кидати чотирилапих друзів та дбати про них. Адже ставлення до тварин — це найкращий індикатор, що показує, яка людина насправді.