"Чому інтернет не замінить газет"

Валентин ШАПОВАЛ
5 червня 2020

Так склалося, що понад 60 років я пропрацював у системі державної санепідемслужби, доводилося займатися санітарною пропагандою, й це дало розуміння, що без пропаганди, комунікації з населенням неможливо ефективно здійснювати намічені заходи з дотримання здорового способу життя, екологічної безпеки, профілактики інфекційних та інших захворювань. А найголовніше, що реалізація цих заходів неможлива без творчої співпраці з журналістами.

Спершу була «Перемога»

Уперше співпраця з редактором місцевої районки «Перемога» відомим письменником Іваном Маценком та її кореспондентом Дмитром Перервою розпочалася в 1970-х роках, я тоді обіймав посаду головного санітарного лікаря Кременчуцького району Полтавської області. Ми разом започаткували на шпальтах газети рубрику «Пост здоров’я», а потім організували «Сторінку здоров’я». Темою наших публікацій були питання не лише санітарно-епідеміологічного напряму, а й загалом проблеми лікувально-профілактичної діяльності в районі. Наш позаштатний відділ практикував рейди, зустрічі з виробничими колективами. Ми мали можливість побачити проблему зблизька, почути як реагують на наші публікації.

Тож намагалися через друковане слово всебічно сприяти в поліпшенні соціального захисту, реалізації реформ народногосподарського комплексу, підвищенні рівня санітарної культури, покращенні умов праці, оздоровленні довкілля, ми пропагували здоровий спосіб життя. Згодом я очолив позаштатний відділ охорони здоров’я редакції «Перемога».

Перечитуючи понад 600 моїх архівних публікацій за 20 років діяльності, замислився: а якщо зникнуть публікації в пресі, і залишаться лише інформаційні матеріали в інтернеті, що буде тоді? Чи зможе людина перечитати та переглянути минуле, зробити певні висновки та рухатися вперед? Як на мене, це неможливо. Пресу необхідно розвивати, сприяти збільшенню її накладів, а не ліквідовувати.

Добрі традиції творчої співпраці з газетою «Перемога» збережено. Зараз я співпрацюю з обласними та республіканськими друкованими виданнями, зі спеціалізованими журналами, телебаченням. Прикладів нашої спільної роботи можна навести чимало. Це стосується благородної справи оздоровлення нації й активних дій, спрямованих на упередження, а не на очікування тих чи інших негараздів. І завжди ми прагнули, щоб наша інформація для людей була цікавою, оперативною, дієвою.

Під час епідемії дифтерії, яка виникла в Україні після розпаду Радянського Союзу, розвалилася система постачання вакцин для регіонів. Поширювалися чутки, що вакцина шкідлива. Проте завдяки ефірному слову та постійним публікаціям у пресі ми перемогли й цю хворобу та невігластво. Для кожної санепідемустанови області було розроблено щотижневий план санітарно-освітньої роботи серед населення з актуальних питань і проводився постійний моніторинг. Тобто працювала чітка система пропаганди з гігієнічних та протиепідемічних питань.

Головний біль санітарного лікаря були також нітрати. Санітарна служба намагалася тримати ситуацію щодо них під контролем. На підставі наших даних в області було розроблено й затверджено програму будівництва водогонів на селі. Їх побудували сотні. А також відбувалося постійне спостереження за тим, яку воду споживають вагітні жінки та потім їхні немовлята, щоб не допустити отруєння нітратами та дитячої смертності.

А нині, після ліквідації державної санепідемслужби, чи зможете ви побачити документи на наявність нітратів, наприклад під час закупівлі овочів та інших продуктів на ринках? А відповідна інформація від контролюючих інстанцій у ЗМІ зараз майже не надходить. Не надто активна в цьому й Держпродспоживслужба, яка нині відповідає за безпеку і якість продуктів харчування та води.

Довіри заслуговує лише виважена інформація

До речі, відсутність належного контролю за якістю води призвела до того, що торік забрудненість кишковою паличкою з Дніпра в межах Кременчука була (вдумайтеся) у 1400 разів більшою за норму, а біля Горішніх Плавнів — у 40. Річка Ворскла в зоні Полтави була переповнена цією заразою у 20 разів понад норму, річка Сула — також у 20, а річка Псел поблизу Кременчука — в 40 разів. Забруднені також інші річки та водойми Полтавщини. Це свідчить про злочинне ставлення до природи.

А як проходитиме оздоровчий сезон цього року? Це ж безпека здоров’я людей та ще й під час пандемії коронавірусу. Нагадаю, що торік у літньо-осінній період у Полтаві в районах Левада та Поділ під час купального сезону було зареєстровано спалахи захворювання на гепатит А. Зараженість цією небезпечною вірусною інфекцією в Полтаві зросла порівняно з 2018 роком у 7,2 раза.

Згідно з інформацією ВООЗ, діти — найвразливіша група щодо захворюваності на небезпечні інфекційні хвороби. У світі щорічно гинуть близько дев’яти мільйонів дітей, з них майже три мільйони від інфекцій проти яких існують вакцини. Дуже прикро, коли в засобах масової інформації (на щастя, не нашої області) ведуть шалену пропаганду проти щеплень. Ми маємо щоденно нагадувати населенню, що відмовляючись від вакцин, ми наближаємо епідемію. Останніми роками в Україні яскравим прикладом була епідемія кору, яку навіть не намагалися оголосити, тому, що не було головного державного санітарного лікаря.

Так само регулярно треба розповідати населенню про небезпеку збирання грибів на початку літа. Щороку жертви грибної лихоманки потрапляють до реанімаційних відділень лікарень. Декого з них не вдається врятувати. І ми цю роботу проводили й проводимо з журналістами. А також пишемо про благоустрій територій та об’єктів, збереження природи, довкілля. А території всіх санепідемустанов області перетворили на квіткові оази.

Крім мене з журналістами активно співпрацював санітарний фельдшер Чорнухинської районної санепідемстанції, теж уже ліквідованої, Вадим Костенко. За 45 років своєї трудової діяльності в санепідемслужбі він написав понад 500 статей та видав збірку своїх творчих праць — «Останній промінь» та «Із щедрого світу». Слово медиків санітарно-епідеміологічної служби постійно звучало й спонукало людей піклуватися про своє здоров’я. А з ліквідацією державної профілактичної галузі охорони здоров’я, менше стало й кваліфікованих, виважених публікацій на цю тему в ЗМІ.

Щиро вдячний засобам масової інформації Полтавщини й «Урядовому кур’єру» за те, що вони про це дбають.

Валентин ШАПОВАЛ,
заслужений лікар України
для «Урядового кур’єра»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua