ІНВЕСТИЦІЇ

Світ переймається українськими проблемами безпечного захоронення радіоактивних відходів

 

На початку жовтня в Чорнобильській зоні відчуження на майданчику комплексу «Вектор» не без скромних урочистостей розпочалося будівництво централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. Простіше кажучи, радіоактивних відходів.

Що й казати — подія знакова з кількох причин. Насамперед призначенням майбутнього об’єкта, який має стати до ладу в середині 2013 року. Потреба в такому сховищі очевидна і давня, адже не лише фахівцям відомо, скільки цих самих відходів накопичилося в країні. Головним чином тих джерел випромінювання, що використовувалися в медицині для діагностики з допомогою рентгену або лікування онкологічних захворювань, а також для проведення певних наукових досліджень. Це невеликі за розміром капсули, в яких містяться такі високоактивні речовини, як кобальт, цезій чи стронцій.

Зі зрозумілих причин таке радіоактивне, за висловом екологів, сміття зосереджено поблизу великих індустріальних центрів — Києва, Дніпропетровська, Одеси, Львова, Донецька… Звичайно,всі технологічні радіоактивні відходи зберігаються під жорстким контролем на режимних підприємствах типу відомого спецкомбінату «Радон» у Києві. Але куди вигідніше в економічному, а особливо в екологічному значенні поховати відпрацьовані іонізуючі елементи в одному місці, обладнаному найсучаснішими захисними системами.

До будівництва спецоб'єкта і підходи особливі. Фото з сайту mns.gov.ua 

Гуртом добре і… радіації протистояти

— Це сховище дає змогу в подальшому зібрати джерела іонізуючого випромінювання з усієї території України і надійно зберігати їх протягом тривалого часу, — сказав на церемонії відкриття будівництва голова Державного агентства з управління зоною відчуження Володимир Холоша. — Об’єкт розрахований на прийом до 21 тисячі одиниць іонізуючих відходів щороку. Загалом же в ньому можна буде зберігати до 400 тисяч капсул з радіацією. При цьому проект будівництва такого сховища допускає в разі потреби збільшення його можливостей.

Він підкреслив, що згідно з чинним законодавством в Україні заборонено приймати відходи з інших держав, отож потужності сховища розраховані на зберігання виключно вітчизняного «продукту».

Інший знаковий момент. Спорудження сховища стало можливим завдяки тісній співпраці багатьох країн, що долучилися до ініціативи Великої вісімки «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення». Наприклад, уряд Великобританії виділив на це будівництво вісім мільйонів фунтів стерлінгів. Ще два мільйони євро надав Європейський Союз.

— Сховище, що буде зведене на цьому місці, є результатом тісної співпраці українських розробників проекту та британських технічних консультантів і воно відповідатиме найвищим міжнародним стандартам з радіаційної безпеки та якості будівництва, — наголосив присутній на церемонії початку будівництва Надзвичайний і Повноважний Посол Великої Британії в Україні Лі Тернер. — Будівельні роботи проводитиме досвідчена українська компанія, обрана в результаті чесного і відкритого тендера.

 За словами пана посла, спорудження сховища буде виправданим лише в тому разі, якщо вдасться запровадити систему збору і транспортування відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. Це дуже важливо, коли всі радіоактивні відходи приберуть подалі від населених пунктів, що допоможе перешкодити їх можливому незаконному використанню, в тому числі й потенційними терористами, зазначив він. Ми вітаємо підтримку, яку надають інші країни-члени Глобального партнерства: США, Франція, Німеччина, Швеція та Європейський Союз в цілому в реалізації цього проекту, додав Лі Тернер.

Відчуження — це надовго

Практично відразу після оголошення намірів про будівництво сховища у деяких ЗМІ заговорили про те, що в Чорнобильській зоні скоро з’явиться нова бомба уповільненої дії. Особливо активно подібну тезу підтримали екологи, відстоюючи давню ідею перетворити зону відчуження на примарну «зелену галявину». Мовляв, спорудження подібних об’єктів назавжди консервує зону в її нинішньому статусі, тоді як величезний реабілітаційний потенціал природи здатен «переварити» найтяжчі наслідки Чорнобильської катастрофи. На жаль, не здатен, принаймні в реально осяжному майбутньому, позаяк період напіврозпаду окремих радіоактивних елементів становить сотні років. А те, що окремі ділянки зони відчуження відновили свої дочорнобильські, так би мовити, показники, бути достатнім аргументом не може — вони залишалися чистими і після квітня 1986-го, адже радіація тоді покрила землю дуже неоднорідно. В гарячці перших поставарійних днів усерйоз ніхто докладно не вивчав ступеня забруднення земель за винятком кількох кілометрів навколо Прип’яті, а просто окреслили циркулем на карті 30-кілометрове коло зі зраненою станцією посередині і назвали зоною відчуження.

Тепер ця територія повністю вивчена і саме тому була відведена для будівництва сховища, запевняють учені-ядерники. Звичайно, багатьох із нас насторожує та обставина, що до цих місць напряму з Києва не так уже й далеко і в разі якоїсь нової катастрофи столиця може знову опинитися під загрозою. Але науковці радіологічних підрозділів Академії наук називають подібні твердження безпідставними. Технологічними процесами, особливо в ядерній фізиці, повинні займатися фахівці, які володіють певними знаннями і ситуацією, а не політики і політикани, кажуть вони.

…Хто б сперечався — будь-яка зона відчуження, в тому числі й у такому прекрасному колись, але невідомо за які гріхи не благословенному Чорнобильському краї — це страшно і до нестями несправедливо… Жити з цим доводиться і ще доведеться багатьом поколінням наших співвітчизників.

ДОВІДКА «УК»

Централізоване сховище відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання створюється на основі комплексу виробництв «Вектор», у якому поєднуються підготовка  та зберігання кондиційованих радіоактивних відходів у спеціальних контейнерах протягом 50 років. Проектна і робоча документація для будівництва, розроблена на замовлення корпорації «Українське державне об’єднання «Радон», 1 лютого нинішнього року пройшла державну комплексну експертизу і отримала позитивний висновок. Саме проектування сховища тривало з 2008 до 2010 року. За результатами тендера в березні 2011 року був укладений контракт, який визначив генеральним підрядником будівництва корпорацію «Укртрансбуд».