Ви чули, щоб хтось із закордонних експертів приїжджав в Україну пропагувати набутий в нашій країні досвід? А чи бачили високопосадовця, який зголосився цей досвід поширювати в 95 країнах?
Скажете, що в це важко повірити. Мовляв, для нас звичне інше: поїздки за бюджетні кошти для вивчення закордонних надбань. На жаль, коефіцієнт тих подорожей майже нульовий.
Мені ж нещодавно довелося бути свідком унікальної зустрічі. На міжнародну конференцію, що проходила в Київському національному університеті технологій та дизайну, зібралися не лише вітчизняні науковці й практики, а й представники багатьох країн. Усіх цікавив досвід столичного вищого навчального закладу. Він, підкреслювали, має не лише локальне, а й загальнодержавне значення.
Екс-заступник міністра фінансів Польщі Грегор Станіставські звернув увагу на те, що експорт сировини не сприяє розвитку України. А енергоефективність можна забезпечувати лише на найвищому технічному рівні. І те, що залишиться у країні після того, як вичерпають сировинні ресурси, теж питання енергоефективності вже для майбутніх поколінь. Це добре розуміють в університеті, навчаючи студентів не лише теоретично, а й практично. Національний досвід, наголосив гість, у тому, що тут не додаткові кошти просять, а спираються на внутрішні резерви. Тож мають додаткові фінанси.
Такий підхід президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах назвав складовою стратегічного розвитку держави. Досвід університету показує, як треба долати системну економічну кризу. Адже об’єднуються зусилля науки, суспільства і влади. Анатолій Кінах звернув увагу, що структура експорту ризиковано змінюється до сировинного придатка Європи. Згортається високотехнологічне виробництво. Проблеми в економіці, зазначив він, — результат зниження ефективності інститутів влади. Тому не виконується жодна державна програма.
Отож проблема кадрів чи не найголовніша для забезпечення енергоефективності. Як їх готувати і стимулювати, вчить досвід Київського національного університету технологій та дизайну. Про що йдеться? В університеті живуть за принципом «Навчати через науку!» Тому кілька років тому викладачі поставили собі за мету розробити таку систему енергозбереження, яку випускники зможуть упроваджувати на виробництві. Гасло «Роби, як я, роби краще!» стало нормою навчально-виховного процесу.
На енергозбереження тут звернули увагу не випадково. В університеті майже 50 приміщень. Усі старі й дуже старі. Мало утеплити стіни і замінити вікна, зазначає проректор університету Віктор Каплун, енергоефективністю слід управляти. Постійно. Для цього знання потрібно використовувати в режимі реального часу. Саме це й забезпечує програмно-технічний комплекс «Автоматизована система управління енергоспоживанням в університеті», розроблена науковцями університету. Її можна використовувати в інших. За час дії програми налагодили таке економне енергоспоживання, що заощадили 6,6 мільйона гривень.
Робота з енергозбереженням, переконаний ректор Київського національно університету технологій та дизайну академік АПН Іван Грищенко, дала головний результат: зміну психології людей. Усі зрозуміли, що треба результативніше працювати. Завдяки цьому вдалося створити середовище, яке розуміється на економіці. Але, як переконує досвід, самих технічних рішень мало. Потрібна продумана пропагандистська робота. До цього теж долучаються в університеті. Зокрема, проводячи конкурси студентських плакатів «Збережи енергію!». За свідченням представників ФРН, які брали участь в конференції, енергоощадливість дає значний економічний ефект: економиться 20% електричної і 10% теплової енергії.
Не випадково перший віце-президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати Володимир Михайлов висловив готовність пропагувати досвід КНУТД в 95 країнах. А хто це робить в Україні? Ігнорування університетського й іншого досвіду (а він є не в одному колективі) — одна з причин невиконання державної програми енергозбереження. Бракує комплексного (а саме його вивчали на міжнародній конференції) підходу. За словами Анатолія Кінаха, коли в нас заявляють про зменшення витрачання газу, то забувають зазначити, що це результат згортання високотехнологічного виробництва. Тож маємо не прибутки, а збитки. Закладаємо міну уповільненої дії.
Отож для енергоефективності мало дбати про утеплення стін. Потрібно використовувати знання для управління процесом. У вищій освіті впоратися з цим завданням можуть лише підприємливі заклади. Тобто такі, де знання, образно кажучи, одружують із бізнесом. Такого підходу саме і бракує в організації виконання державної програми енергозбереження. І як тут не погодитися з тим, що проблеми не розв’язують через зниження ефективності інститутів влади. Вчити їх представників слід не відрядженнями за кордон, а на вітчизняному досвіді, який у нас опановують і схвалюють закордонні спеціалісти.
Микола ПЕТРУШЕНКО
для «Урядового кур’єра»