"День української мови — щодня!"

Олег ЛИСТОПАД
9 листопада 2016

Відсьогодні виступи іноземними мовами на всіх теле- і радіоканалах синхронно перекладають українською. Лише дубльовані державною мовою стрічки й серіали допускаються до ефіру. Лесь Задніпровський у черговому безкінечному телемедсеріалі не лише промовляє кілька приказок українською, а й веде нею діалоги та монологи, подаючи приклад молодшим серіальним колегам з усіх київських, та що там — усіх театрів країни. Високопосадовці, помічені у нехтуванні державною мовою під час публічних виступів, позбуваються своїх крісел. Учителів, які на перерві розмовляють не нашою мовою, учні не пускають на урок.

Приблизно так мені бачиться День української писемності та мови. Але поки що це лише мрії, сьогодні святкуватимемо скромніше, хоч і не зовсім традиційно.

Міністерство культури та громадськість підготували шанувальникам мови не лише традиційні наукові конференції, а й креативні виставки, майстер-класи, квести і театральні вистави. Уся ця палітра заходів триватиме в залах і на території Музею книги та друкарства.

Вшановуватимуть громадських активістів, які щоденно вчать і чиновників, і сферу побуту, і ще багато кого поважати нашу мову. Нагородять переможців поетичного конкурсу, який відбувся минулої суботи. А в інтернет запустять мотиваційні ролики із сучасними письменниками у головних ролях. Одне слово, свято буде.

А що потім? Що буде в інші 364 дні до наступного Дня? Чи скасують нарешті наші нардепи ганебний закон Ківалова-Колесніченка? Чи буде написано і затверджено Стратегію розвитку і захисту української мови? План реалізації цієї стратегії з відповідними заходами, датами їх виконання, прізвищами персонально відповідальних та сумами коштів, які прописані у бюджеті? Чи стане зомбоящик говорити державною, чи й далі повідомлятиме переважно голосом Путіна?

Мінкультури не спить!

Відповідаючи на це моє запитання, начальник управління з питань мовної політики та літератури Міністерства культури Лариса Нікіфоренко зауважила, що цілком поділяє стурбованість патріотів мовною ситуацією в країні. Ту саму думку має й міністр культури, Кабінет Міністрів загалом. «Нові підходи до сприйняття державної мови» фігурують як одна із пріоритетних сфер діяльності, зазначених в урядовому розпорядженні, датованому серпнем цього року. Мінкультури цим документом доручено утворити «групу аналізу політики для розроблення та формування відповідних політичних пропозицій».

За словами пані Лариси, таку групу створено, двічі на тиждень вона збирається у міністерстві після робочого дня, бо залучено багато активістів та фахівців, які заробляють собі на життя, працюючи повний робочий день у найрізноманітніших галузях. До кінця листопада група планує підготувати та подати на обговорення у Кабмін проект закону «Про державну мову», в якому зокрема «буде прописано нові підходи до сприйняття та популяризації державної української мови».

Потрібен новий закон

Учасники групи зазначають, що український народ через постійні заборони й переслідування протягом століть не мав змоги належно розвивати власну національну мову й користуватися нею в усіх сферах діяльності. Українському суспільству силоміць нав’язували російську мову. У спадок від Радянського Союзу незалежній Україні дісталися облудні слова про розвиток національних мов і наслідки великодержавницької шовіністичної політики комуністичних правителів, спрямованої на злиття націй в єдиний радянський народ. З єдиною російською мовою через знищення української як «неперспективної».

На думку учасників групи, втрати, яких зазнала  у сфері суспільного функціонування в минулому, мала компенсувати незалежна Українська держава. Ще за панування московського тоталітарного режиму Верховна Рада УРСР, усвідомлюючи загрозу існуванню української мови, поставила завдання відновити її природні функції у країні, що знайшло відображення в Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 року.

Державні мовні програми розробляли 1991-го, 1996—1997, 2003 року, але всі вони працювали лише частково, а на сході та півдні їх майже повністю проігноровано. Звіту про виконання ніхто не заслуховував. Така політика дала про себе знати воєнними подіями на Донбасі, втратою Криму. І тепер винищення української мови в Україні — одна зі складових гібридної війни Росії проти України.

Отож крім нового закону, потрібна й нова Державна програма забезпечення розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території країни.

ПРЯМА МОВА

«Хочеш розвалити Росію — говори українською»

Сергій ВАСИЛЮК,
фронтмен гурту «Тінь сонця»:

— На жаль, ще багато нашої сучасної молоді та й люди старшого покоління зовсім не розуміють сенсу цього гасла. Серед письменників, які візьмуть участь у створенні мотиваційного відео на захист української мови, бачу переважно галичан. А цікаво було б залучити до цієї акції Ліну Костенко, Тараса Петриненка, Ніну Матвієнко, вихідців із Центральної та Східної України, де питання мови завжди було болючим. Багато хто, можливо, і не замислюється, чому наші провідники різних часів свідомо розмовляли українською. Бо українська мова і за царської, і за радянської окупації була єдиною надією Україні відродитися.

А сучасна українська молодь — ровесниця Незалежності хоч і не буде ніколи совком, не розуміє, що без мови немає України. Вона не пов’язує мову, культуру і державу. Хоч це абсолютно взаємозалежні категорії, без яких Україна просто не утворилася б.

Хочеться вірити, що День української писемності та мови на 26-му році нашої Незалежності сколихне і молодь, і старше покоління. Дуже прикро, що хоч за переписом 2001 року 70% киян назвали рідною мовою українську, в широкому вжитку її майже не почуєш. Як сказав Василь Шкляр, ми любимо нашу мову і говоримо українською не тому, що вона солов’їна, вишнева чи супергеніальна з лексичного погляду. А тому, що вона наша.

Не треба порівнювати українську й російську. Просто російська мова — це мова росіян. Так само як польська — поляків, німецька — німців. А українська — мова українців. І виявом національної гідності має бути сміливість хоч би тих 70% киян та жителів інших регіонів, які називають українську рідною, заговорити нею у транспорті, на роботі, в магазині. Показати нашому сусідові й, на жаль, одвічному ворогові, що в нас є власний український світ, а «рускій мір» хай залишать собі. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua