ТРИМАЮТЬ МАРКУ
Житомирське державне підприємство витримує конкуренцію
Хоча жартівники стверджують, що поганої горілки не буває, однак справжні поціновувачі цього напою не гірше професійних дегустаторів повідають про переваги і тонкощі смаку найкращої, на їхню думку, сорокаградусної «аква віти». Причому широкий асортимент оковитої дає змогу українцям, немов турецьким султанам, дегустувати і порівнювати, обираючи саме свою «Роксолану».
Брендова продукція – не дешева юшка
На переконання керівника державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» Олександра Спірідонова, запорукою успішного завоювання місця на дедалі тіснішому вітчизняному ринку міцних напоїв є поєднання високої якості з агресивною рекламною політикою. Стосовно першого, то чимало споживачів вважають житомирську горілку не лише однією з кращих, а й чи не лікувальним та профілактичним продуктом.
Зрозуміло, що спеціалісти з останнім твердженням навряд чи погодяться, хоча заперечувати благотворний вплив на організм людини, наприклад, настою березових бруньок теж ніхто не ризикне. Тим більше, що житомиряни традиційно використовують виключно натуральні компоненти — жодних синтетичних барвників і ароматизаторів, а лише безцінні дарунки матері-природи, які передають кращому зерновому спирту свою духмяну силу. До речі, його виготовляють на філіалі заводу в містечку Чуднові, а решту інгредієнтів, у тому числі вже згадуваний настій бруньок, готують у власних цехах, що є найкращою гарантією належної якості і сприяє зниженню собівартості продукції. Це особливо важливо, бо статус державного підприємства зобов’язує як випускати продукцію високого рівня, так і перераховувати до скарбниці, крім обов’язкових для всіх суб’єктів господарювання податків, ще й частину отримуваного прибутку. В результаті торік Житомирський лікеро-горілчаний завод поповнив скарбницю на 94 млн грн, а ще приблизно 9 млн грн відрахував до державних соціальних фондів та на платежі до місцевих бюджетів.
Може видатися, що за таких грошових оборотів питання рентабельності втрачають свою актуальність, хоча насправді все з точністю до навпаки.
– У відпускній ціні нашої продукції частка акцизу та податку на додану вартість сягає 65%, – розповідає Олександр Спірідонов. – Окрім того, як стверджує народна мудрість, з дешевої рибки – погана юшка, а тому навіть очистка звичайнісінької води, не кажучи вже про забезпечення високих вимог до інших компонентів високоякісної горілки, потребує істотних витрат. Отож не варто дивуватись, що рентабельність виробництва у нас на рівні кількох відсотків. Понад сторічна історія заводу – це не лише славні традиції, а й додаткові виробничі проблеми, без своєчасного розв’язання яких державне підприємство давно перетворилося б на аутсайдера, який не зміг би успішно конкурувати з приватним капіталом.
Заступник директора з виробничих питань Неллі Кудін впевнена в якості житомирських настоянок. Фото автора
У розумної економії завжди мільйонна віддача
Почавши свого часу із заміни енерговитратних систем теплопостачання та генерування пари для технологічних потреб, на заводі поступово обновили все основне виробниче обладнання, а нині дійшла черга до нібито другорядних операцій. Завдяки встановленню замість застарілих пляшко-миючих машин сучасних апаратів ополіскування заощаджують до…10 копійок на кожній пляшці! Порівняно з вартістю сорокаградусного напою у ній це нібито дрібниця, яка, однак, щомісячно виливається майже у 100 тис. грн економії. При цьому витрати природного газу на підігрів води скоротилися на 15 тис. куб. м, споживання електроенергії – на 7,2 тис. кВт/год, а замкнутий цикл із поглибленою очисткою стоків значно зменшив викиди у довкілля каустичної соди та інших хімікалій, шкідливий вплив яких навіть призводив до професійних захворювань працівників мийного цеху.
Встановлення додаткових машин з термічної упаковки готової продукції тепер дає змогу без додаткових переналагоджувань проводити розлив продукції у різні види пляшок. Цей перелік нововведень можна продовжувати ще довго, та суть їх у тому, що вони економлять кошти, які спрямовуються на розвиток виробництва, розробку нових рецептур та забезпечення високої якості лікеро-горілчаних напоїв, серед яких вже мало не національні бренди – від класичної «Житомирської на бруньках» і «Старого Житомира» до «Президентського стандарту», високо оціненого навіть на Американському континенті.
Всі засоби прийнятні?
Якщо з якістю продукції житомиряни проблем не мають, то вже згадувана агресивна реклама оковитої для державного підприєм?ства занадто витратна. Не кажучи вже про моральний аспект, бо хоча горілка — товар, однак особливий, нав’язувати який споживачеві на кожному кроці, — непростимий гріх. Саме тому житомирські виробники горілчаної продукції позитивно сприйняли законодавче обмеження реклами алкоголю. Та радість виявилась передчасною, бо якщо раніше основним напрямком конкуренції була боротьба за споживача, то нині — огульне звинувачення суперника у неіснуючих гріхах.
Полем такої «війни» став Інтернет, де, на відміну від друкованих ЗМІ, за поширення неправдивої інформації практично немає жодної відповідальності. Із вражаючою періодичністю на сайтах з’являються чергові повідомлення про «зловживання» на Житомирському лікеро-горілчаному заводі. Одне з останніх інформує про нібито закуплені на суму 206 млн грн пляшки. До речі, такої кількості достатньо для забезпечення річної потреби всіх вітчизняних виробників горілки!
Коментар Олександра Спірідонова цілком прогнозований:
– Якби у підприємства було стільки вільних обігових коштів, то модернізацію Житомирського заводу і його Чуднівського філіалу, де, на жаль, ще не початий край роботи, давно було б завершено. Отож дай Боже стільки мати, скільки нам приписують. Хоча загалом йдеться аж ніяк не про безневинні жарти, бо, прагнучи дискредитувати конкурента, яким для них є наше державне підприємство, дискредитують державу. І що найобразливіше, без жодних для цього підстав.
Утім недаремно на Сході кажуть, що собаки гавкають, а караван іде. Найкраще підтвердження тому – почесне перше місце, здобуте у своїй номінації на останньому за часом конкурсі «100 кращих товарів України» черговою унікальною розробкою житомирян – горілкою особливою «Житомирський стандарт». У найближчих планах виробничників – відновлення випуску знаменитих українських бальзамів, наливок і настоянок за традиційними рецептурами, все необхідне для чого вже є на складах. До речі, чомусь про закуплені для переробки ягоди і фрукти, що стануть основою виготовленої без жодних синтетичних ароматизаторів продукції, недоброзичливці не згадують. Як і про те, що ініціатива державного підприємства не лише принесе радість людям, а вже стала вагомим стимулом для розвитку ягідництва і садівництва в області.