У цьому домі панує особлива атмосфера — натхнення і причетності до створення мистецтва. Адже тут плекають творче майбутнє України. Дніпропетровський театрально-художній коледж випустив немало нині знаменитих митців. Це народні артисти України Володимир Горянський, Жан Мельников, Людмила Вершиніна, Станіслав Станкевич, народний артист Росії Сергій Гармаш, актори Віталій Єгоров, Олег Марусєв, Юрій Батурін, Евклід Кюрдзидіс, народні художники України Володимир Небоженко і Петро Магро, хореографи народний артист України Георгій Клоков і Дмитро Коляденко та інші.
У цьому домі живуть музи — представниці мало не всіх наявних мистецтв. Така особливість робить його унікальним. На сьогодні це єдиний в Україні вищий навчальний заклад I-II рівня, який поєднує різноманітні напрямки творчої діяльності. В коледжі готують артистів драматичного і лялькового театрів, хореографів, художників і скульпторів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва і петриківського розпису, дизайнерів.
Художньому відділенню коледжу цього року виповнюється 90. Воно веде свій літопис із 1925 року, коли на базі курсів було відкрито робітфак. У 1929 році його реорганізували у художньо-педагогічний технікум, який 1974-го став Дніпропетровським художнім училищем ім. Є.Вучетича.
А театральне відділення (раніше — Дніпропетровське театральне училище) нещодавно відзначило 75-річчя. Обласний комунальний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський театрально-художній коледж» (ДТХК) виник 1997 року на базі ліквідованих театрального та художнього училищ.
.jpg)
ДТХК обирає молодь зі всієї України
Цьогорічна вступна кампанія показала, що навчальний заклад, зберігаючи славні традиції театральної й художньої шкіл, тримає високу планку. Та й абітурієнти не підвели. «До нашого коледжу подали заяви багато вступників з різних регіонів — з Луганської, Донецької, Рівненської областей. У нас Україна єдина, — зазначає в.о. директора ДТХК Вікторія Іванова-Биканова. — Конкурс залишився на високому рівні. І більшість абітурієнтів мали високий середній бал атестата, показали хороший рівень підготовки. Творчі конкурси і співбесіди виявили, що в абітурієнтів добре поставлена мова, ця молодь невипадково обирає наш навчальний заклад».
Заявити про себе як творчу особистість вихованці ДТХК можуть вже під час навчання. У коледжі діють кілька студентських театрів, на вистави яких вільний вхід. Жителям Дніпропетровська припали до душі ляльковий театр «Рукавичка» і драматичний театр «Дебют». Добре відома глядачам також творча майстерня «Інтимний театр» акторських курсів колишнього викладача коледжу Григорія Богомаза-Бабія (нині головний режисер Українського академічного музично-драматичного театру Луганської області, евакуйованого у Сєверодонецьк). Тепер цей колектив, де грають випускники, називається «Герць». А навесні у коледжі народився ще один цікавий театр — хореографічний. У «Дивертисменті» майбутні артисти балету мають змогу проходити виробничу практику.
Студенти художнього відділення представляють свої роботи на різноманітних фестивалях, конкурсах, пленерах. Торік вони ініціювали акцію «Портрет бійця», на яку відгукнулося багато людей. У лікарні художники малювали портрети поранених бійців. Крім того, студенти коледжу дали багато концертів для воїнів АТО і грали вистави для дітей-переселенців.
Випускник театрального відділення ДТХК Владислав Кірільчатенко брав участь у бойових діях на Донбасі. Разом із хлопцем повернувся додому і прапор України, подарований бійцям студентами і викладачами коледжу. А раніше цей прапор був задіяний в номері драматичного курсу «Любов рятує світ». У дійстві йшлося про оновлення країни і про те, що її може відродити молодь. Влад Кірільчатенко розповів, що заряджений такою позитивною енергією прапор допомагав тримати оборону на передовій. І що ніхто з військових, які воювали під цим стягом, не загинув.
Плани і мрії
За минулий рік у будівлі художнього відділення відремонтували три аудиторії, на черзі — ремонт приміщення, де планують створити виставковий зал європейського рівня (проектна документація готова). В театральному відділенні оновлено подвір’я. Там облаштували літній майданчик, де вже з успіхом зіграли дві вистави. Гостро необхідний коледжу і спортивний майданчик, адже приміщення для занять фізкультурою замале.
На запитання, що нині ще турбує, Вікторія Іванова-Биканова відповідає:
— Працевлаштування випускників. Хочеться, щоб наші хореографи ставали не аніматорами, а акторами балету. Буває, два курси повчилися, атестат отримали і побігли до теплохода — в Туреччину, Італію. Одна річ, коли за кордон їдуть навчатися, а інша — коли тільки танцювати. Турбує і забезпечення навчання студентів. Спеціальності, яких ми їх навчаємо, неможливо викладати на пальцях, а матеріальна база недостатня. Хочеться, щоб наші художники, яких у київській академії охоче беруть на подальше навчання, мали можливість втілити у життя свої мрії. Фарби та папір нині дуже дорогі. А художники радше собі не булочку, а фарбу якусь куплять. Потім ходять — їх вітром зносить. Хочеться, щоб було порозуміння серед викладачів і студентів, адже наша сила в єднанні.
— А як ставитеся до ідеї перетворення коледжу на мистецький виш, наприклад академію мистецтв? — цікавлюсь.
— На сьогодні про це можемо тільки мріяти. Все знову впирається в кошти, і маємо головне завдання — зберегти те, що є. Втім, працюватимемо в цьому напрямку, залучатимемо небайдужих людей. Адже мрії мають властивість здійснюватися!