НОВАЦІЯ

МЗС дбатиме про розширення географії поставок за кордон продукції стратегічних українських підприємств

Відповідно до нових положень про Міністерство зовнішніх справ, крім політичних питань, відомство вирішуватиме частину економічних. Як відомо, дуже часто українським підприємствам складно самотужки пробиватись на нові ринки, утримуватись на тих, де вже присутні, брати участь у закордонних тендерах, зважаючи на посилену активність європейських та американських конкурентів, незнання традицій, законів тих чи інших держав, відсутність інформації про великі зарубіжні інфраструктурні проекти тощо.

Наші інтереси за кордоном

Тому Президент України поставив перед МЗС чітке завдання —  посилити зовнішньоекономічну дипломатичну роботу, аби розширити географію та обсяги експортних поставок українських підприємств. Відтак ще у травні цього року, за словами директора департаменту зовнішньоекономічного співробітництва МЗС Ігоря Ніколайка,  за дорученням міністра зовнішніх справ Костянтина Грищенка, при МЗС була створена Рада експортерів. До її складу увійшло 17 крупних підприємств. До кінця року їх відвідають вітчизняні дипломати, аби познайомитись з процесом виробництва, слабкими і сильними сторонами українських товарів, порядком цін на них. Адже вже згодом ці фахівці будуть відряджені в інші країни, де зможуть посприяти просуванню і продажу української продукції за кордон під час різного роду переговорів з представниками міжнародних бізнес-кіл та влади.    

Вже минулого тижня делегація МЗС з 25 осіб розпочала робочі візити на підприємства. Першими відвідали найбільші машинобудівні підприємства України, що територіально розміщуються на Сумщині та Харківщині. Зокрема, завод ПАТ «Сумське НПО ім. М.В.Фрунзе» (виробляє обладнання для АЕС, нафтової, хімічної та газової промисловості), ВАТ «Насосенергомаш» (спеціалізується на промисловому насосному обладнанні), ВАТ «Турбоатом» (виготовляє турбіни для АЕС, ГЕС, ТЕС тощо), ВАТ «Харківський тракторний завод» (складає гусеничні та колісні трактори). Кореспондент «УК» разом з дипломатами відвідала заводи, побачила реальний стан справ і вникла у виробничі та зовнішньоекономічні плани, озвучені керівництвом підприємств.

Фрунзівський портфель повний

За словами директора з продажів ПАТ «Сумське НПО ім. М.В.Фрунзе» Олександра Головченка, підприємство виробляє у рік продукції  на $400-500 млн, при цьому понад 90% йде на експорт. Основними покупцями заводу імені Фрунзе, де працює 12 тис. чоловік, є Росія, Іран, Узбекистан, Туркменія, Болгарія, Туреччина тощо.

— 40% російського газу перекачується обладнанням, виробленим на заводі імені Фрунзе, і 80-90% — середньоазійського, — додає заступник директора з продажів Олександр Резванович. — Великі надії покладаємо на країни, що розвиваються, зокрема Африки та Близького Сходу, де активно створюються електрогенеруючі потужності. Втілюємо в життя  атомні програми в РФ, Індії, Ірані, Східній Європі, реконструкцію газотранспортної системи України, а також будівництво хімічних заводів у країнах третього світу. 

На запитання дипломатів, чому серед ймовірних і перспективних ринків збуту не розглядається Китай, адже звідти вже надходили пропозиції створити спільне підприємство (СП) з виробництва газоперекачувального обладнання, насосів, О. Резванович відповів: «Ми не розглядаємо Китай як споживача нашого обладнання, хоч там і планується будівництво 8 газопроводів, бо у цій країні працює близько 6 національних генпідрядників. Окрім того, ця держава «славиться» у світі як копіювальник технологій. Та й по-серйозному Китай до нас і не звертався».

Щодо того, чи відчуває підприємство ще відголоски кризи, О. Головченко констатував: «Криза вже пройшла. На сьогодні портфель замовлень навіть більший, ніж можемо виробити».

За його словами, підприємство виробляє унікальне високоточне обладнання під клієнта і «під ключ». Сумському компресорному обладнанню за співвідношенням «ціна-якість» загалом немає рівних на світових ринках, у тому числі серед міжнародних компаній. Воно добре показало себе у різних кліматичних умовах на більшості континентів, тож маємо більш, ніж досить замовлень, з гордістю зазначив О. Головченко.

Серед проблем, що потребують розв’язання, він назвав передусім терміни повернення валютної виручки, а також незначні затримки виробництва тих чи інших агрегатів через  складність поставок малих партій рідковживаних металів та комплектуючих. 

40% російського газу перекачується обладнанням, виробленим на заводі імені Фрунзе, і 80%-90% — середньоазійського. Фото з сайту corpnews.ua  

«Насосенергомаш»: криза позаду

Голова правління сусіднього ВАТ «Насосенергомаш» Володимир Ямбуренко теж переконаний: криза для підприємства, на якому нині працює 3,5 тис. працівників, лишилася в минулому. Цьогоріч обсяги виробництва і продажів зросли утричі і до кінця року становитимуть 1,2 млрд грн. При цьому географія поставок становить 50 країн світу. Україна у структурі продажів займає менше 10%. Основним споживачем сумського насосного обладнання для гідро- та атомної енергетики, транспорту і нафти лишається Російська Федерація і країни СНД. Серед масштабних проектів — будівництво атомних станцій у Росії,  1-2 черги нафтопроводів «Східний Сибір — Тихий океан» тощо.

— Щоб бути достойно представленим на міжнародних ринках, треба мати сучасні програмні та наукові продукти для проектування, випробовувань і досліджень, — констатував В. Ямбуренко. — Тому ми за рік  звели з нуля і обладнали суперсучасним потужним обладнанням нову випробувальну базу, вклавши 12 млн євро, і ще 150 млн грн інвестували у модернізацію виробничої бази заводу. Завдяки цьому чимало процесів вдалося  автоматизувати, що значно економить час і гроші, робить працю легшою. Вже згодом плануємо вийти на випробовування, а, отже, й на виробництво насосів з ще більш потужним приводним двигуном — 14 МВт (зараз — 12МВт і  12,5 тис. кубометрів рідини за годину) - та розширити лінійку замовлень новими товарами, поділився планами голова правління ВАТ «Насосенергомаш».

До речі, частина з них, хоч ми і не бачимо особливої перспективи виходу на ринок ЄС, могли б конкурувати з європейськими аналогами, констатував він.

Щодо перспектив роботи з дипломатичними представництвами, В. Ямбуренко зазначив: «Ми працюємо там, де вже склались якісь контакти та відносини ще з союзних часів, або їх вибудували агенти у новітні часи. Наші маркетингові можливості досить обмежені, а тому допомога дипломатів буде дуже доречною. Ми навіть не уявляємо які об’єкти, реформи є у країнах, де не працюємо, і не можемо тримати руку на пульсі. По тих країнах, де працюємо, теж маємо доволі вузьку інформацію. От, приміром, нам дуже цікавий Іран, але ми до кінця ще не розуміємо, чи можна там працювати зараз, підсумував він.

«Турбоатом» вийде на 1,2 млрд грн

Гендиректор ВАТ «Турбоатом» (75% акцій належить державі) Віктор  Суботін зазначив, що за підсумками 9 місяців підприємство вийшло на обсяги реалізації 2010 року. За цей   час обсяги продажу сягнули 962 млн грн. При цьому експорт становив 68,8%, з якого більша половина пішла у Росію, інше — в Угорщину, Казахстан, Таджикистан, Індію, Кубу тощо. А чистий прибуток компанії сягнув 208,1 млн грн. «Не маємо сумніву, що цей рік завершимо в обсязі 1,2 млрд грн», зазначив він.

Турбіни харків’ян працюють на електростанціях 45 країн Європи, Азії, Америки й Африки. Зараз ведуться переговори з Коста-Рікою та Чилі. Сподіваюсь, що збільшимо географію поставок у тому числі і з допомогою МЗС, наголосив В. Суботін.

За словами В. Суботіна, криза не надто вдарила по підприємству та її працівниках, бо був постійний стійкий ріст виробництва, а отже, й зарплат. У середньому зарплата заводчанина нині становить 3,2 тис. грн, понад тисяча працюючих отримує понад 5 тис. грн і висококваліфіковані фахівці - понад 10 тис. грн. При цьому на одного працюючого «Турбоатому» припадає виробництво продукції на $25 тис. у рік.

Крім того, була проведена низка заходів з модернізації діючого станочного парку, зварного цеху, запущена нова італійська лінія в літейному цеху тощо. «Завод переважно укомплектований унікальним обладнанням, якого немає в жодному з підприємств країн СНД, але воно потребує ремонту, модернізації тощо.  Саме тому було вирішено зайнятись комплексною модернізації станочного парку. Оновлення одного станка коштувало підприємству  $100 тис., тоді як новий італійський коштував би мільйони євро», — підсумував В.Суботін.

Підприємство завантажене замовленнями на 2011 і 2012 рр. на 2,5 млрд грн, має підписані контракти до кінця 2013 р. Зокрема, одним з найбільших є контракт з «Росатомом» на сотні мільйонів доларів. 

ХТЗ створить СП у Китаї

За словами виконавчого директора ВАТ «Харківський тракторний завод» Сергія Калініна, яке нещодавно відзначало 80-річчя, 80% машин, що виробляються на заводі, йдуть на експорт. У грошовому вираженні – це 300 млн грн у рік. Тоді як торік в Україну ввезено 19 тис. тракторів різних виробників, різного стану і віку. Аби переломити ситуацію і с/г машини користувались попитом на внутрішньому ринку, на думку С.Калініна, треба захистити свій ринок, як це роблять інші держави. Йдеться, насамперед, про обов’язкову 50% локалізацію, державні програми підтримки сільгоспмашинобудування, обмеження поставок старої техніки та встановлення імпортних мит на ввезення нової з-за кордону.

Поки ж доводиться експортувати продукцію у Росію, країни СНД тощо, а також створювати спільні підприємства (СП) за кордоном. Так, у планах «ХТЗ»    створення СП з Китаєм, у провінції  Хан-Жоу, на зразок тих, що з’явились у 2005 р. у Польщі, Угорщині, у 2008 р. -  Росії (2), Казахстані (2). На запитання кореспондента «УК», чи не боїться «ХТЗ» копіювання технологій китайцями, С.Калінін відповів: «Якби у них була ціль скопіювати нашу продукцію, вони могли б придбати трактор не на пряму, а через представництва. До того ж, на території Китаю вже створено два спільні підприємства «Мінського тракторного заводу» та три «Джон Діра». Вони не бояться, то чому ми маємо боятись і втрачати величезний ринок збуту?  Без створення СП на цей ринок неможливо зайти. Перш ніж заходити туди, ми підписали певні угоди про нерозголошення інтелектуальної власності, обговорили умови та конкретну локалізацію – не менше 50%. Тому не боїмось. Китай масово випускає маленькі трактори, але не робить такого тяглового класу, який робить «ХТЗ», тому ми цілком можемо зайняти цей ринок, — підсумував він.

Впливати на реалізацію та зменшення собівартості продукції на «ХТЗ» планують шляхом реструктуризації підприємства з переділом усіх технологічних потоків. Завод, який за радянських часів випускав 60 тис. тракторів щороку, потребує докоріної перебудови, констатував директор «ХТЗ». Зокрема, треба впроваджувати нові технології і скорочувати витрати на енергоносії, збільшити продуктивність праці, концентрувати виробництво на самому підприємстві, менше робити кооперацій тощо.

ПРІОРИТЕТ

Президент України поставив перед МЗС чітке завдання —  посилити зовнішньоекономічну дипломатичну роботу, аби розширити географію та обсяги експортних поставок українських підприємств.