У суспільстві обговорюють питання збільшення природно-заповідного фонду (ПЗФ) та створення національних парків. Україна зобов’язалася до 2020 року розширити площі природно-заповідного фонду до 15% загальної території країни за рахунок різних типів ландшафтів. Тож створювати такі об’єкти тільки на території лісів не зовсім коректно.
Нині майже 6,5% території України заповідні. Якщо брати до уваги відсоток заповідності саме лісів, які перебувають лише у підпорядкуванні Держлісагентства, то він становить 16% усієї площі лісових насаджень. Тобто кожен другий заповідний гектар — це землі лісового фонду. Навіть у таких лісових країнах, як Фінляндія та Швеція, де ліси є основним природним типом рослинності, це становить відповідно 11% та 6,3%. Спостерігається невиправдана диспропорція щодо залучення переважно лісових територій до складу ПЗФ і залишення поза увагою інших зональних природних комплексів (лучних, степових, болотних тощо).
Коментуючи створення національних природних парків, т. в. о. голови Державного агентства лісових ресурсів Христина Юшкевич зауважила, що її відомство підтримує розширення природно-заповідного фонду на територіях, які є унікальними з точки зору збереження біорізноманіття. «Проте ми повинні не фактично виконати цей план, а реально і без шкоди для людей та природи. Оскільки одночасно з природоохоронними функціями ліси України виконують також, як це зазначено в Лісовому кодексі, «водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах», зазначає вона.
Унаслідок інтенсивного лісокористування упродовж більш ніж тисячі років принаймні 95% лісів України представлені антропогенно зміненими напівприродними (semi-natural) лісовими екосистемами, механізм підтримки і регуляції яких — ведення лісового господарства на принципах сталого розвитку. Тому особливо важливо дотримуватися чітких критеріїв добору лісових територій під об’єкти ПЗФ.
«Нацпарки потрібно створювати там, де є ліси, які характеризуються природним походженням, старшими класами віку, групово різновіковою структурою, породним складом, який відповідає корінним деревостанам, екологічним умовам, структурною організацією та продуктивністю. А також там, де мешкають життє?здатні популяції рідкісних і зникаючих видів флори і фауни. Для цього ми залучили науковців, які розробили систему комплексної оцінки природоохоронної цінності лісів і даватимуть обгрунтування доцільності створення національних природних парків. Оскільки вже тепер кількість великих об’єктів ПЗФ в Україні чи не найбільша у світі, отже фінансово витратна, слід забезпечити розвиток системи малих охоронних територій — заказників, урочищ і лісових генетичних резерватів. Відповідно до європейських стандартів, об’єкти, що потребують заповідання і збереження, не повинні бути дуже великими за площею», — наголошує Христина Юшкевич.
Вона роз’яснила, що національні природні парки не доцільно створювати на територіях, де ростуть штучно створені насадження, що мають у складі дерева одного виду та віку. За цими деревами потрібен більший догляд, вони схильні до ураження шкідниками, у таких деревостанах швидше відбуваються процеси всихання, що підвищує небезпеку пожеж.
Для прикладу Христина Юшкевич навела ідею створення національного природного парку «Дніпровсько-Тетерівський». Це так звані колишні мисливські угіддя Януковича. «Через те що ця територія на площі 30 тисяч га тривалий час була закритою, там не проводили жодних лісовпорядних робіт. 77% лісового фонду становлять чисті соснові культури. Їх насаджено штучно на староорних землях у 1950—1960-х, для них характерна низька стійкість до природних і антропогенних чинників. Створення там нацпарку неминуче призведе до загибелі дерев і деградації лісів. Водночас з ними зникнуть і ті невеликі осередки червонокнижних рослин чи тварин, які ще залишаються. Крім того, на значній території підвищений рівень радіаційного забруднення. Там взагалі небезпечно перебувати», — сказала т. в. о. голови Держлісагентства.
Останніми роками на цій території постійно збільшується кількість всохлих дерев через осушувальну меліорацію та прокладання дороги для Януковича і його оточення, у зв’язку з чим було порушено водний баланс лісових екосистем. Дерева ростуть в умовах постійних коливань гідрологічного режиму, в них розмножуються шкідники, які швидко поширюються на здорові дерева.
«Держлісагентство після отримання висновків незалежних науковців пропонуватиме створювати нацпарки там, де вони справді потрібні для збереження унікального біорізноманіття. І ми зауважуватимемо рекомендації директиви Ради ЄС, відповідно до якої для збереження природного середовища існування, дикої флори та фауни слід відводити виключно території особливого природного значення, що нині жодною мірою не можна екстраполювати на всю територію Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства», — наголосила Христина Юшкевич, додавши, що, наприклад, навколо Києва є місцеві Дніпровсько-Деснянський та Чернинський ландшафтні заказники і Журавлиний орнітологічний заказник, на базі яких можна створити національний природний парк. Або не на папері зробити для людей нацпарки в Кончі-Заспі та Пущі-Водиці.
Роман НОВИКОВ
для «Урядового кур’єра»