«А перейменуймо і Робочу вулицю!» — прозвучала, але не пройшла пропозиція на одному із засідань комісії Дніпропетровської міської ради з найменувань та перейменувань вулиць, провулків, парків, мостів. Процес декомунізації настільки захоплює, що дістається навіть тим топонімам, які можна й не чіпати. Під роздачу потрапили вулиці Чкалова, Горького, Московська та інші. Пристрасті навколо виконання закону про декомунізацію в Дніпропетровську розгоряються неабиякі. Особливо, коли через три місяці треба зробити прозвітувати про зроблене те, що ігнорували, саботували і не робили майже чверть століття.
У багатьох регіонах України з комуністичними символами давно попрощалися. Натомість гостей Дніпропетровщини неприємно дивують досі залишені з радянських часів назви.
Нові імена для обласного центру
Після підписання Президентом закону про декомунізацію в Дніпропетровську затвердили новий склад топонімічної комісії, яка існує з 1996 року. Їй доручили напрацювати пропозиції щодо перейменування міста і вулиць вже на виконання цього закону. До комісії увійшли історики, краєзнавці, архітектори, держслужбовці, депутати, громадські активісти. Варіанти нових назв, затверджені комісією, після громадських обговорень у райрадах міста (які нині тривають), винесуть на розгляд сесії міськради. Потім нову назву міста й області затвердять у парламенті.
Дніпропетровську, названому комуністами на честь одного з організаторів Голодомору Петровського, і з попередніми історичними іменами не дуже пощастило. Зрозуміло, Катеринославом колиска українського козацтва називатися не може, Новоросійськом — також. Одна з історичних неофіційних назв — «Січеслав», яка уславлює Запорізьку Січ. Це одна з пропозицій нового імені міста. Але воно у більшості городян підтримки не знаходить через його неблагозвучність. Оскільки дніпропетровці вже давно звикли називати своє місто Дніпром, то розглядається й такий варіант. Є компромісний варіант — Дніпрослав, який уславлює річку Дніпро.
Нестандартна пропозиція краєзнавців увічнити в назві міста видатного державного й громадського діяча ХІХ сторіччя Олександра Поля — Дніпрополь.
Якщо зазирнути у більш давню історію, то слід згадати, що на старих мапах майбутній Дніпропетровськ (Катеринослав) називали Кодак. У 1635 році поляки побудували тут фортецю Кодак, яка згодом стала козацькою слободою, центром Кодацької паланки. Отже, серед нових імен Дніпропетровська обговорюють і Кодак, Новий Кодак та інші.
А є і проти!
Немало депутатів міськради виступають взагалі проти перейменування і чинять активний супротив процесу декомунізації. Певні політичні сили маніпулюють думкою громадян, щоб залишити все як є. Мовляв, хай вважається, що місто названо не на честь Петровського, а, наприклад, — Святого Петра. Така спекулятивна позиція суперечить чинному законодавству, проте активно нав’язується жителям Дніпропетровська. Крім того, поширюється інформація про начебто великі кошти, що будуть витрачені на перейменування та зайвий клопіт для людей. Дійшло до того, що в опитуванні городян щодо назви міста, розміщеному на офіційному сайті Дніпропетровської міськради, серед інших фігурує й протизаконний варіант – Дніпропетровськ. І це, не зважаючи на те, що топонімічна комісія затвердила до розгляду лише чотири варіанти: Дніпрослав, Січеслав, Дніпро і Дніпровськ.
Співголова топонімічної комісії Вадим Шебанов попереджає, що якщо не змінять ім’я місту самі дніпропетровці, то його оберуть в Києві. За законом це зробить Верховна Рада за рекомендацією науковців. За словами чиновника, для пересічних громадян зміна штампу в паспорті обійдеться у 89 копійок, а у документах при відчуженні нерухомості — безкоштовно. Невеликі витрати понесуть юридичні особи. «Не треба перебільшувати ці витрати. А щодо табличок на вулицях, то їх по місту і так небагато. Ще до нинішньої війни різні фірми пропонували встановити за свій кошт таблички з історичними довідками», — каже Вадим Шебанов.
Нові назви для 5 районів
Дніпропетровськ — мабуть, найнасиченіше комуністичними топонімами місто в Україні. Наприклад, Дзержинського прославляють аж дві вулиці, площа і провулок, Калініна — парк, спуск, провулок. Проспект Калініна торік перейменували на честь героя Небесної Сотні Сергія Нігояна. Є вулиці Кірова, Косіора, Постишева, Свердлова, Урицького, Ворошилова і дві вулиці Леніна. Ще й Набережна Леніна. Центральна площа міста нині названа на честь Героїв Майдану, а донедавна теж носила ім’я вождя світового пролетаріату. Не витримують суду історії вулиці Піонерська, дві Комсомольські, Радянська, 60 років Жовтня, 40 років Комсомолу, 55 років ВЛКСМ, три вулиці на честь партз’їздів — 19, 22 та 25!
«Крім того, у нас є ще питання по пам’ятниках комуністичного режиму, які залишилися на балансі міста. Наприклад, на вулиці Столєтова досі є стела «Обком Криворізько-Донецької республіки», — каже Вадим Шебанов.
Всього в Дніпропетровську зміні підлягають близько 300 назв — майже 10% від загальної кількості. Причому, не всі вони пов’язані із законом про декомунізацію: вирішили позбутися подвійних назв. Перейменуванню підлягають і п’ять районів міста. Центральний проспект Карла Маркса запропонували назвати на честь Дмитра Яворницького або Олександра Поля. Нині зупинилися на першому варіанті.
На думку голови експертної секції топонімічної комісії, декана історичного факультету Дніпропетровського Національного університету Сергія Світленка, комісія має розробити таку топонімічну модель мегаполіса, яка б подолала ментальний зв’язок із радянським минулим і враховувала всі історичні періоди. Також слід показати європейське походження та європейський вектор розвитку міста. «З кінця XVIII до XX сторіччя імперський і радянський режими робили все, щоб не було українства. В області 70% українського населення, а з топонімічної мапи були викреслені цілі пласти української історії. Наша задача — повернути все, що належить народу», — вважає науковець.
Внести трохи свого
Багато вулиць пропонують назвати іменами київських князів, козацьких гетьманів, відомих діячів ОУН—УПА. З’являться шановані імена Грушевського, Вернадського, Винниченка, Драгоманова. Але чим тоді Дніпропетровськ, багатий на знаних в країні і в світі земляків, відрізнятиметься від інших міст? Ні, такі імена як Олена Блаватська, Олександр Галич, Вадим Сідур, Данило Сахненко не забуті. Але чомусь на їхню честь планують назвати зовсім не ті вулиці, де ці люди народилися, мешкали або творили, а вулички десь на околиці або взагалі без будинків — для галочки.
«На жаль, городяни мало читають і мало цікавляться історією міста. Дмитро Яворницький писав, що вулиці треба перейменовувати іменами місцевих діячів. Змінене обличчя міста насамперед мають відображати назви нашого краю. Це обличчя має бути оригінальним, а не схожим на Київ, Львів та інші міста, — вважає завідувач відділу Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького, член топонімічної комісії Валентина Лазерник. — Так, ми запропонували назвати вулиці іменами діячів української історії, але треба врахувати й забуті місцеві імена. Тоді жителі приймуть це і нам не доведеться перейменовувати все знову».