Із перших днів широкомасштабного нападу рф на Україну жителі міст і сіл зіткнулися з проблемою бомбосховищ та безпечних укриттів. Приміром, у Черкасах багатьом містянам, окрім відповідно обладнаних приміщень, пропонували ховатися у разі повітряної небезпеки в так званих укриттях подвійного призначення або просто підвалах будинків. Чи могли убезпечити себе від ураження люди, які перебували в таких укриттях? Звичайно, ні. Свідчення цього — тисячі загиблих та поранених із числа цивільного населення багатьох міст, серед них сотні дітей.

До небезпеки почали звикати

Такі підвали зазвичай відповідно не облаштовані, нерідко захаращені різним мотлохом. Не дивно, що попри небезпеку повітряних нападів, яка зберігається досі, чимало жителів обласного центру перестали під час оголошеної тривоги користуватися такими будівлями. До того ж, практика повного ігнорування російською федерацією міжнародно визнаних правил та звичаїв ведення війни істотно підвищує ризик застосування зброї масового ураження, зокрема хімічної, біологічної чи навіть ядерної.

Іноді громадянам бракує простої поінформованості, вони не знають адреси найближчого укриття. Ніколи не забуду, як гірко плакала дівчинка років 15 біля приміщення однієї з міських шкіл. Вона ніяк не могла знайти, куди подітися під час ворожого нальоту. Виявляється, школярка прочитала оголошення, що у разі надзвичайної ситуації, згідно з нормами, мешканці підлягають негайній евакуації. Батьки ж дівчинки були у від’їзді. Отож заспокоїти підлітка та допомогти знай­ти прихисток чи спосіб захисту було нікому.

Згодом до повітряних тривог звикли. Сирена, яка повідомляє про небезпеку, тепер для багатьох зовсім не означає категоричну потребу сховатися в укритті. Можна щодня спостерігати, як дорослі під звуки сирени спокійно роблять розпочату справу, діти граються на дитячих і спортивних майданчиках, магазини й установи працюють у звичному режимі. Та й ховатися, виявляється, фактично нікуди, адже прості підвали, як розповіли компетентні фахівці, не завжди рятують, а часом можуть і загрожувати не менше, ніж перебування надворі чи у квартирі.

Були державними, стали приватними

Ні для кого не секрет, що за роки незалежності України багато бомбосховищ перейшли у приватну власність шляхом перепрофілювання та використання таких приміщень для підприємницької діяльності. Чимало з тих, що перебувають у державній та комунальній власності, й тепер у незадовільному стані. Дехто придбав будівлі з аварійними бомбосховищами і реконструював під магазини, кафе, галереї, склади та інші приміщення.

Нині ситуація потроху виправляється. Як повідомив заступник міського голови Павло Валенчук, тепер сховища й укриття в Черкасах однозначно у кращому стані, ніж на початку березня, коли в місті лунали перші сигнали тривоги. Тепер в обласному центрі є кілька спеціально спроєктованих діючих сховищ. Вони розташовані на території підприємств (назви не вказуємо з міркувань безпеки), ще чотири сховища — у власності міста. Цього, зрозуміло, вкрай мало, однак хоч щось.

Відповідальність за утримання так званих споруд подвійного призначення, тобто підвалів окремих будинків, деяких паркінгів, підземних поверхів торговельних центрів тощо лежить на їхніх власниках. Хоч у частини з них ставлення до проблем цивільного захисту залишається досить поверховим, оскільки вкладати кошти в інфра­структуру та оснащення укриттів, на думку окремих підприємців, нераціонально. Поліція та служба з питань надзвичайних ситуацій перевіряють стан сховищ у місті. Серед них, як вважають у міськвиконкомі, є надійні, добре устатковані. Одне з черкаських укриттів навіть увійшло до трійки найкращих в Україні.

З кавою й телевізором

Підвальне приміщення одного з торговельних центрів може розмістити майже 150 людей. Його, як розповів директор Олександр Чорний, відкривають чергові в разі сигналів повітряної небезпеки. Тут працює санвузол, є вода, інструменти та інвентар у разі можливого завалу.

Неподалік ще одне ук­риття. Його обладнано насамперед для людей з дітьми: до їхніх послуг сидіння, матраци та туалети. Лунає тривожна сирена, і люди починають спускатися в бомбосховище. Одна із жінок з немовлям. Розповіла, що в Черкаси евакуювалася із Сумської області. У підвалі будинку, де раніше намагалися сховатися, було брудно, вогко, не було елементарних умов.

Інше бомбосховище у центрі міста облаштували працівники одного з черкаських інтернет-провайдерів. Воно цілком безпечне та за потреби приймає чимало людей, зазначила керівниця корпоративного відділу. Там почистили каналізацію, оновили водогінні крани, встановили бойлер, щоб забезпечити відвідувачів теплою водою. Купували для них чай, каву. Встановили додатково два телевізори, щоб люди могли контролювати ситуацію. І справді, відгуки черкасців свідчать, що умови, створені тут, цілком прий­нятні. Як розповіла мама двох дітей Олександра, тут значно безпечніше, ніж у них удома, на дев’ятому поверсі. Якось доводилося й заночувати.

Однак, на жаль, є ще чимало й таких сховищ, які стоять багато років занедбаними, оскільки підприємства, їхні власники, перебувають у процесі ліквідації чи банкрутства. Проте з початком війни більшість таких укриттів уже відкрили, полагодили й забезпечили всім необхідним. Можливо, зауважують у міськвиконкомі, вони не надто комфортні, але впораються із найголовнішим завданням — захистять від вибухів.

Над упорядкуванням цих приміщень працюють депутати міської ради, комунальні та інші служби міста, волонтери і свідомі жителі міста. Швидкими темпами відновлюють раніше покинуті приміщення або ті, що були у приватній власності, — там проводять електроосвітлення, організовують місця для сидіння, створюють запаси води та засобів гігієни.

Як неодноразово наголошували ЗМІ, деякі зі сховищ бувають зачиненими навіть під час тривоги. Кожен такий випадок стає предметом перевірки фахівців управління цивільного захисту міської ради. Якщо ситуація справді мала місце, з’ясовують причини і нагадують власникам про обов’язковість надання укриттів для людей під час повітряних тривог в умовах воєнного стану.

«Нині можу запевнити: сховища комунальної власності міста й комунальних підприємств Черкас відкрито», — наголошує Павло Валенчук.

Нині міська влада працює над облаштуванням укриттів у навчальних закладах. Адже згідно з рекомендацією Міністерства освіти і науки, новий навчальний рік має розпочатися офлайн, але за умови, що дитячі садки, школи, вищі навчальні заклади матимуть надійні укриття для убезпечення дітей у разі тривоги. Для цього переобладнують власні підвали чи визначають найближче укриття в сусідніх будівлях.

Не обходиться й без прикрощів. В одному з дошкільних дитячих закладів Черкас вирішили самотужки переобладнати підвал приміщення дитсадка, який не відповідає технічним вимогам до бомбо­сховища. Довелося департаменту освіти та гуманітарної політики міської ради втрутитися і заборонити цю самодіяльність, адже в будинку поряд із дитсадком є укриття, яким можуть користуватися й вихованці закладу.

Чи надійні сховища в районах?

Районні державні адміністрації разом із територіальними громадами області активно працюють над удосконаленням наявних та створенням нових укриттів. Цими днями компетентна комісія обстежила стан споруд цивільного захисту, розташованих в закладах дошкільної освіти Шполянської територіальної громади. Виявлено певні недоліки. У рекомендаціях керівникам головну увагу звернули на необхідність вільного доступу до укриттів, наявність електроживлення, штучного освітлення та ефективної системи вентиляції й водопостачання.

Ще далеко не всі сховища, зареєстровані в Тальнівській територіальній громаді, придатні для безпечного там перебування. Нині рятувальники перевіряють, як облаштовано укриття в дитсадках. Працівники Уманського районного управління ДСНС взяли участь у комісійних обстеженнях захисних споруд цивільного захисту, розташованих в закладах дошкільної освіти Христинівської територіальної громади. З адміністрацією та персоналом закладу опрацьовано дії за сигналом «Повітряна тривога». Працівники ДСНС на батьківських зборах поінформували батьків про стан утримання захисної споруди, де перебуватимуть їхні діти в разі небезпеки.

Освітній процес в умовах війни досить складний. Спеціально створена комісія Золотоніської районної військової адміністрації, яка складається із представників медичної галузі, Держпродспоживслужби, ДСНС і підрозділів цивільного захисту, працює на місцях. Зокрема, перевіряють навчальні заклади у громадах, чи є там належне укриття, система оповіщення, навігація стосовно шляхів евакуації тощо. Лише за умови додержання усіх необхідних вимог учні зможуть повернутися за парти.

Загроза обстрілів — це надовго

Постійна загроза ракетних обстрілів зачепила всіх жителів України незалежно від того, у якому регіоні вони живуть. Це нові реалії, до яких маємо бути максимально адаптованими. Міста і села повин­ні стати безпечнішими та краще підготовленими до будь-яких атак. А найперший з базових елементів безпечного міста — мережа надійних сучасних бомбосховищ.

На Черкащині, як і загалом в Україні, ще мало надійних сучасних укриттів для цивільного населення. А значна частина тих, що функціонують, не відповідає вимогам базового забезпечення необхідним. Їх не обладнано евакуаційними виходами, не під’єднано до систем водопостачання та водовідведення, вони не пристосовані для зберігання харчових продуктів, не доступні для осіб з інвалідністю.

Верховна Рада 19 червня на черговому пленарному засіданні прийняла за основу законопроєкт про обов’язкову наявність бомбосховищ під час будівництва нових споруд. Народні обранці запропонували побудувати мережу надійних укриттів, які захищатимуть людей від повітряних чи хімічних атак, зокрема, вносити до складу містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях. У разі недотримання цих вимог запропоновано відмовляти у видачі сертифіката про прий­няття будівлі в експлуатацію.

У пояснювальній записці до законопроєкту констатовано, що наявні в Україні укриття вкрай обмежені. Тому Україні потрібно розгортати сучасну мережу захисних споруд. До того ж реалізація положень нового закону, за словами його авторів, не потребуватиме додаткового фінансування з державного або місцевого бюджетів. 

А як у них?

Гамірлива й дуже товариська сусідка тітка Клава щойно повернулася з Ізраїлю провідати хворого сина, який залишився в Україні. Встигла розповісти, як у країні, яка весь час воює, організували різні типи укриттів. Дуже сподобалася мандрівниці наявність у багатьох помешканнях індивідуальної залізобетонної кімнати, яку в часи мирного перепочинку використовують як спальню або кабінет.

Зрозуміло, через високу вартість (близько 45 тисяч доларів) захищеною кімнатою обладнано далеко не всі квартири. Однак надійність такого захисту вражає: мамад (так називається кімната, параметри якої відповідають ізраїльському регламенту) витримує вибух, уламки звичайної зброї, а також забезпечує захист від хімічної та біологічної зброї. У всіх будинках, споруджених із 1993 року, мають бути захисні укриття. Є в багатоквартирних будинках і спільні укриття, приміром, спеціально влаштована сходова клітка і добре оснащені бомбосховища.

Є напрацювання в цьому плані й у багатьох інших країнах, які мають розвинену систему укриттів. Україні точно є чого в них повчитися.