НІМЕЧЧИНА
Доглядаючи стареньких, родичі отримують зарплату
Зростання тривалості життя на тлі низької народжуваності закономірно призводить до збільшення частки населення старшого віку.
Як свідчить прогноз, зроблений фахівцями Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, до 2050 року очікується зростання майже до 32% частки населення, старшого за 60 років, тобто постаріння прогресуватиме (нагадаємо, що в 1959 і 2001 рр. він становив відповідно 10 і 21%).
За підрахунками фахівців Світового банку, з початку тисячоріччя до 2025 р. з колишніх країн соцтабору населення України скоротиться найбільшою мірою — на 24% (Білорусі — на 18%, Російської Федерації — на 12%, Чехії — на 4%, Польщі — на 3%, Словаччини — на 2%), при цьому кожен п’ятий буде старшим за 65 років.
Зі зростанням чисельності громадян у старших вікових групах неминуче загостриться проблема збільшення необхідності у довготривалому догляді (long-term care) за людьми, які через вік та наявність вад фізичного і психічного здоров’я не можуть опікуватись собою самі і потребують сторонньої допомоги. Це призводить до значних витрат, вимагає залучення істотних фінансових і кадрових ресурсів.
Як же розв’язують цю проблему в інших країнах?
Німеччина входить до числа чотирьох країн (разом з Японією, Нідерландами та Республікою Корея), що мають спеціальну систему страхування на випадок тривалого догляду. Інші системи тривалого догляду фінансуються з податкових надходжень у розмірах, що варіюються залежно від країни. У країнах, що не мають такої системи, фінансовий тягар лягає на самих людей, які потребують тривалого догляду, та на їхні сім’ї.
.jpg)
В Інтернеті можна знайти багато цікавого. Фото з сайту visualphotos.com
Страхування на випадок тривалого догляду, або Pflegeversicherung (нім.), на відміну від страхування на випадок хвороб, покриває потреби в догляді для людей, які внаслідок хвороби або інвалідності не можуть жити самостійно протягом щонайменше шести місяців. Страхування на випадок тривалого догляду в Німеччині є обов’язковою схемою з рівномірним розподілом внесків між застрахованими особами та їхніми роботодавцями. Відповідність критеріям не грунтується виключно на віці, у фокусі передусім ступінь залежності і потреби у сторонній допомозі, але закономірно, що 80% одержувачів мають вік 65 років і старше. Реципієнти відповідно до рівня їхньої залежності розподілені за трьома категоріями. За останніми даними, з 82-мільйонного населення Німеччини приблизно 79 мільйонів осіб мають будь-яку форму страхування на випадок тривалого догляду. З них приблизно 88% застраховані в державному секторі і 12% — у приватному.
Більшість одержувачів страхування на випадок тривалого догляду в Німеччині залишається вдома (69%). У цьому разі вони можуть вибрати щомісячні готівкові платежі для покриття своїх потреб у догляді або ж отримувати переваги в негрошовій формі — у вигляді послуг у сфері професійного догляду. Стосовно решти 31% одержувачів, які отримують потрібний догляд у спеціальних установах, ці виплати покривають лише частину щомісячних витрат на догляд у таких установах (у більшості — в будинках престарілих). За можливості реципієнти доповнюють страхування на випадок тривалого догляду іншими схемами страхування або пенсії.
В 2009 р. 2,24 млн осіб у Німеччині були віком 65 років і старше, а до 2050 р. це число практично подвоїться, досягнувши 4,35 млн. За прогнозами фахівців, до цього часу Німеччина стане другою після Японії країною Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка має найстаріше населення. Але, незважаючи на те, що система страхування на випадок тривалого догляду в Німеччині отримала міжнародне визнання, її стійкість у майбутньому піддається сумніву.
Адже сьогодні страхування на випадок тривалого догляду в Німеччині фінансується на основі негайної оплати витрат: внески одразу розподіляються і спрямовуються на фінансування догляду. А це означає, що страхові внески повинні підвищуватися в міру зростання співвідношення числа реципієнтів до числа нереципієнтів, тобто при підвищенні частки населення, яке такого догляду потребує. Деякі пропонують перейти до моделі попередньої оплати, яка б дала змогу розширювати фінансування страхування на випадок ймовірного тривалого догляду відповідно до його зобов’язань. Але будь-яка реформа, яка тягне за собою підвищення внесків або розширення державного фінансування, дуже важка і складна для здійснення, особливо в сьогоднішній економічній і політичній ситуації. Уряд Німеччини зобов’язався знешкодити демографічну «бомбу уповільненої дії» (як влучно прозвали ЗМІ ситуацію, пов’язану з прогресуючим старінням населення) шляхом проведення реформи нинішньої системи.
У жовтні минулого року парламент Німеччини прийняв новий закон, який спрощує для працюючих людей догляд за членами їхніх сімей (попередній нормативний акт щодо страхування на випадок тривалого догляду, введеного в Німеччині 1995 року, лише незначною мірою компенсував витрати громадян, змушених доглядати за своїми рідними). За новими правилами, люди можуть працювати на півставки і отримувати 75% своєї зарплати. Щоб уникнути випадків обману та шахрайства, по завершенні періоду догляду вони зобов’язані перейти на повну ставку, але продовжувати отримувати 75% зарплати до тих пір, поки не буде компенсовано час, під час якого здійснювався догляд.
Новий закон є розумним способом розподілу витрат і визнає центральну роль сім’ї у забезпеченні догляду за старими людьми.
Поряд з демографічним зрушенням змінюється і суспільство. Якщо ще 10 років тому проблема тривалого догляду соромливо замовчувалась або розглядалась як неминучий тягар для сімей чи потреба у перекладанні піклування на державні установи, нині люди прагнуть не залишатися наодинці з власними проблемами. Нещодавно було створено загальнонаціональну асоціацію для підтримки людей, що забезпечують догляд за своїми родичами.
«Забезпечення тривалого догляду є складною проблемою для кожної країни, — коментує ситуацію Джон Берд, директор Департаменту з питань старіння і життєвого циклу Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). — Догляд можна фінансувати з власних коштів, державних податкових надходжень або в рамках страхування. Ці країни обрали схему обов’язкового страхування, систему, що забезпечує хоч якийсь захист кожної людини від таких витрат».
В умовах швидкого старіння населення визначення правильної моделі для забезпечення тривалого догляду стає все більш нагальним завданням, наголошує Джон Берд. Нові підходи, які вивчаються в Німеччині, можуть стати моделями для країн, що не мають мереж страхування на випадок тривалого догляду, в тому числі і для України.
Наталія РИНГАЧ,
доктор наук з державного управління
А У НАС ТАК
Хто перебуває на повному державному утриманні
ПОСЛУГИ. В 2011 році в Україні розпочато процес реформування системи соціальних послуг, основною метою якого є створення конкурентного ринку у цій сфері.
На сьогодні мережа стаціонарного соціального обслуговування налічує 324 будинки-інтернати, з них — 74 будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів і 39 пансіонатів для ветеранів війни та праці.
У стаціонарних установах зараз проживає майже 55 тис. громадян похилого віку, інвалідів та дітей-інвалідів, із яких понад 9 тисяч осіб — у будинках-інтернатах загального профілю та майже 8,4 тисячі — у пансіонатах для ветеранів війни і праці та геріатричних пансіонатах.
Потреба населення у стаціонарному догляді задовольняється майже повністю. Лише незначна черга на влаштування виникає у зв’язку із бажанням особи бути поселеною до конкретного будинку-інтернату. Однак і це питання вирішується у стислі терміни.
У квітні 2011 року проведено всеукраїнську нараду щодо діяльності будинків-інтернатів, за результатами якої створено:
— Урядову телефонну «гарячу лінію»;
— наглядові ради за діяльністю інтернатних установ;
— громадські ради при кожному будинку-інтернаті;
— робочу групу з удосконалення нормативно-правових актів щодо діяльності інтернатних установ системи органів праці та соціального захисту населення;
— внесено зміни до Порядку зарахування та використання коштів, що підлягають перерахуванню Пенсійним фондом або органами праці та соціального захисту населення установам (закладам), де особи перебувають на повному державному утриманні.
За інформацією
Департаменту соціальних послуг Мінсоцполітики
style=