Традиційно технології агропромислового виробництва та технічні засоби для їх реалізації спричиняють взаємний вплив розвитку, вони як два крила сільського господарства, які забезпечують його зростання. Тому й під час розроблення інноваційних технологій для агропромислового виробництва, і під час створення відповідних технічних засобів необхідно враховувати виклики сьогодення, зокрема: необхідність вирішувати питання мінімізації питомих витрат енергії на виробництво сільськогосподарської продукції, її післязбиральну обробку та зберігання, зменшення обсягів використання викопних палив, адаптації виробництва до зміни клімату, зменшення чисельності працівників, а також збереження довкілля та виведення операторів з робочих місць з підвищеним забрудненням.

У зв’язку із цим проблеми виробництва енергії та її ефективного використання, створення технічних засобів, придатних для використання в технологіях, адаптованих до зміни клімату, зменшення кількості працівників та навантаження на довкілля шляхом автоматизації робочих процесів, виведення операторів з робочих місць з підвищеним забрудненням повітря завдяки роботизації технологічних операцій мають бути пріоритетними для розробників нових технічних засобів. Тобто розв’язання цих проблем має бути головним напрямом діяльності інженерної науки і галузі сільськогосподарського машинобудування. Очевидно, що якщо ми не створимо такої техніки, то вітчизняні аграрії імпортуватимуть її.

Завдання інженерної науки

Інститут механіки та автоматики агропромислового виробництва координує не лише  наукові дослідження із зазначених проблем, а й веде власні за відповідними науковими напрямами. У попередні десятиліття вчені Інституту під керівництвом професора Івана Масла виконали значний обсяг наукових досліджень за напрямами використання енергії вітру, виробництва біодизелю та ефективного використання енергоносіїв, зокрема біоетанолу. На сучасному етапі більшість досліджень наших науковців спрямовано на розв’язання проблеми зменшення питомих енерговитрат на виробництво сільськогосподарської продукції, її післязбиральної обробки та зберігання.

Зміна клімату призвела до необхідності перегляду підходів у галузі рослинництва в питаннях розроблення технологій обробітку ∂рунту щодо забезпечення збереження його родючості, зменшення викидів парникових газів і адресного створення сприятливих умов для розвитку рослин. Тому за результатами досліджень Інститут створив типорозмірні ряди технічних засобів для енергоощадного та екологічно безпечного обробітку ∂рунту на різну глибину вертикальним способом, а також для смугового обробітку ∂рунту та ∂рунтообробно-удобрювально-посівний комплекс. Для стабільного забезпечення ∂рунту вологою для проростання насіння овочевих культур сівалку обладнано системою укладання трубок крапельного зрошення.

Зміна клімату призвела до появи викликів і в галузі тваринництва. Для забезпечення сприятливих умов утримання тварин у приміщеннях в літній період розроблено автоматизовану систему забезпечення мікроклімату.

Оскільки зміна клімату призведе до вдосконалення сівозмін із введенням в них нових посухостійких сільськогосподарських культур, розробники сільськогосподарської техніки повинні враховувати цю обставину у планах створення нових перспективних технічних засобів для агропромислового виробництва.

Напрацювання з автоматизації і роботизації

Автоматизацію робочих процесів з використанням вітчизняної й іноземної техніки реалізують вітчизняні агропромислові виробники. Наукові дослідження з цього напряму в Україні потребують розширення сегменту робіт і поглиблення їх за суттю. Після утворення ІМА АПВ розроблення наукових засад створення автоматизованих технічних засобів стало пріоритетним напрямом роботи наших науковців. Уже проведено відповідні наукові дослідження і за їх підсумками створено дослідні зразки технічних засобів, а за окремими напрямами виготовлено дослідні партії, наприклад, систем автоматизованого водіння МТА «Автопілот», технічних засобів для адресного внесення мінеральних добрив у ∂рунт з осені під ярі культури, автоматизованих електроприводів висівних апаратів зернових сівалок, автоматизованих систем прогнозування початку жнив, систем автоматизованого контролю роботи зернових сушарок, автоматизованих систем знезараження й очищення повітря тваринницьких приміщень.

Аналізуючи напрями технічного прогресу, з упевненістю можна стверджувати, що в найближчій перспективі має відбутися істотне зменшення номенклатури наукових досліджень з питань механізації виробничих процесів агропромислового виробництва, доцільно значно збільшити сегмент наукових досліджень за напрямом створення технічних засобів з автоматизованими робочими органами.

Створення і використання роботів у вітчизняному  агропромисловому виробництві набуває дедалі ширшого застосування. Здебільшого це відбувається шляхом використання технічних засобів імпортного виробництва, наприклад: доїльних роботів, технічних засобів для збирання і сортування фруктів, овочів тощо.

На нашу думку, пріоритет зі створення роботів слід надавати тим технологічним операціям, де складні умови роботи оператора, зокрема підвищений рівень забруднення повітря. Тому в нашому Інституті на завершальному етапі наукові дослідження зі створення наземного робота-обприскувача сільськогосподарських культур.

Цифри свідчать

Для інноваційного розвитку вітчизняного агропромислового виробництва необхідно провести оновлення його машинно-тракторного парку. За нашими дослідженнями, на таке оновлення технікою вітчизняного виробництва аграрії щорічно впродовж п’яти років мають витрачати 16,8 млрд дол. США, технікою закордонного — 28,4 млрд дол. США. За даними Державної служби статистики, довоєнного 2021 року прибуток сільського, лісового та рибного господарства становив 238 807 млн грн, тобто за курсом долара, який 2021-го становив 27,2077 грн, це майже 8,8 млрд дол. США.

З огляду на це нескладно зробити висновок, що найближчими роками аграрії працюватимуть в умовах дефіциту новітніх технічних засобів, застосування яких могло б забезпечити перехід на інноваційні технології виробництва сільськогосподарської продукції, її післязбиральної обробки та зберігання. Тільки фінансово потужні підприємства будуть здатні працювати за новими технологіями.

За підсумками аналізу вітчизняного ринку сільськогосподарської техніки,  2021 року вітчизняна галузь сільськогосподарського машинобудування виробила продукції на 16 152,1 млн грн (за даними Мінекономіки), або на 593,659 млн дол. США, а на закупівлю техніки імпортного виробництва наші аграрії витратили 1887,8 млн дол. США. Тобто вітчизняний ринок сільськогосподарської техніки в довоєнний період становив 2481,459 млн дол. США (67 514,792 млн грн), з яких тільки 23,92 % освоїла вітчизняна галузь сільськогосподарського машинобудування.

На 2021 рік галузь налічувала понад 200 машинобудівних підприємств. Діяльність галузі забезпечували 18 тисяч працівників. Виробіток на одного працівника становив 16 152,1 млн грн. : 18 тис. працівників = 897,338 тис. грн.

Для повного завоювання вітчизняного ринку виробіток на одного працівника галузі сільськогосподарського машинобудування має становити 3750,82 тис. грн за поточної чисельності працівників (67 514,792 млн грн : 18 тис. працівників = 3750,82 тис. грн), або за незмінного виробітку на одного працівника чисельність працівників у галузі має збільшитися до 75 238,975 (67 514,792 млн грн : 897,338 тис. грн = 75 238,975).

Наведений аналіз дає змогу зробити висновок, що в умовах недостатньої державної підтримки (адже за нинішніх ставок здешевлення для аграріїв техніки вітчизняного виробництва недостатньо для розв’язання наявних проблем) аграрні підприємства не матимуть змоги провести повне оновлення МТП. Навіть за таких обставин нинішня галузь вітчизняного сільськогосподарського машинобудування не здатна освоїти ринок, який формується, з огляду на попит наших аграріїв.

Тому продовольча безпека нашої держави перебуває під великою загрозою. В Україні фактично припинилося виробництво складної сільськогосподарської техніки, зокрема, не виготовляють самохідну сільськогосподарську техніку (трактори, зернозбиральні, кормозбиральні, бурякозбиральні та картоплезбиральні комбайни), самохідні висококліренсні обприскувачі тощо.

Ці проблеми в майбутньому не буде усунуто після входження України в ЄС. Такий висновок можна зробити на основі аналізу підсумків євроінтеграції країн Балтії та Східної Європи, в яких відбулося знищення власного сільськогосподарського машинобудування. Не маючи необхідної державної підтримки, воно не вистояло у конкурентній боротьбі з європейськими фірмами-виробниками, яким ЄС створив умови для зниження ціни на продаж їхньої техніки.

Що треба зробити

Для гарантування продовольчої безпеки нашої держави шляхом зменшення залежності агропромислового виробництва від імпорту сільськогосподарської техніки закордонного виробництва доцільно розвивати її виробництво в Україні. 

Для розвитку галузі вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, на нашу думку, необхідно:

1) створити державний орган з координації розвитку галузі сільськогосподарського машинобудування;

2) визначити головні машинобудівні підприємства за основними напрямами виробництва сільськогосподарської техніки;

3) ухвалити нормативні акти, що забезпечать створення сприятливих умов для інноваційного розвитку головних машинобудівних підприємств, зокрема створення вільних економічних зон, спільних підприємств, а також стимулювання розроблення і виготовлення техніки нового покоління (з елементами автоматизації та роботизації);

4) головним машинобудівним підприємствам сформувати мережу підприємств-сателітів, діяльність яких буде спрямовано на створення елементної бази та спеціалізованих видів техніки з урахуванням ∂рунтово-кліматичних умов, а також створити умови для розвитку кооперації у їхніх виробничих процесах;

5) ввести практику укладання угод між державою і бізнесом з питань започаткування створення і серійного випуску складної сільськогосподарської техніки з обумовленням строків чинності пільгових умов для її створення та реалізації на внутрішньому й зовнішніх ринках;

6) забезпечити захист вітчизняних виробників нової техніки шляхом введення для номенклатури аналогічної техніки закордонного виробництва тимчасових обмежень щодо щорічної кількості її реалізації на ринку України (державне регулювання ринку техніки);

7) стимулювати налагодження співпраці між державою, бізнесом, наукою та освітою з питань створення сільськогосподарської техніки та обладнання нового покоління;

8) підвищити купівельну спроможність аграрних підприємств введенням норми обов’язкового формування і цільового використання коштів їхнього амортизаційного фонду;

9) cтворити привабливі умови для пільгового кредитування та інвестування в інноваційний розвиток аграрного сектору вітчизняної економіки, зокрема за спеціальними державними програмами розвитку галузей агропромислового виробництва;

10) гармонізувати з міжнародними нормами вимоги до імпорту сільськогосподарської техніки в Україну, зокрема з наданням продавцями необхідної документації для ремонту техніки;

11) продовжити державну підтримку за закуплену сільськогосподарську техніку та обладнання вітчизняного виробництва, удосконаливши її механізм шляхом диференціації ставок компенсації з врахуванням необхідності впровадження нових технологій виробництва сільськогосподарської продукції та обмеживши строки надання такої підтримки з урахуванням тривалості її надання на конкретні марки сільськогосподарської техніки та обладнання (це дасть змогу вивести з переліку сільськогосподарську техніку та обладнання застарілих марок).

Валерій АДАМЧУК,
доктор технічних наук, професор, академік НААН,
Інститут механіки та автоматики агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України