Наші голоси дзвінко відлунюють у головній залі «Хонки», що на території резиденції «Острів». Вона розташована у Дніпровсько-Тетерівському лісомисливському господарстві, більш відомому в народі як Сухолуччя, — особистих мисливських угіддях Віктора Януковича. Величезне приміщення порожнє, лише велетенський, довжелезний стіл перегороджує кімнату. Решту меблів та начиння головної зали розкрадено. В інших кімнатах теж залишилися лише важкі й громіздкі речі — мармуровий масажний стіл, велетенський диван…
До відома: «Хонка» — це назва фінської фірми, яка виробляла всі будівельні конструкції і для цього палацу, і для межигірського. Збирали їх наші умільці. Про мисливські угіддя у Сухолуччі та роботу Мінприроди зі створення на їхньому місці національного природного парку «УК» писав у статті «Сухолуччя чекає на науковців і туристів» 9 вересня 2016 року. Додам, що завдяки принциповій позиції і Прем’єр-міністра, і міністра екології та природних ресурсів процес іде доволі успішно, попри шалений спротив усе ще впливових друзів Януковича та керівництва Держлісагентства.
Тепер «УК» разом з природоохоронцями вирішив зазирнути в маєтки колишніх, що розташовані поряд із майбутнім парком. Перетворені на музеї пихи та несмаку, вони можуть стати хорошим доповненням до майбутніх туристичних маршрутів у цих краях.
Хто відповість за порядок?
Коли Янукович утік, «Острів» тривалий час залишався без охорони і, вочевидь, саме тоді відчутно «збіднів». Потім чималу територію резиденції використовували як базу для новостворених («міліційних», як їх називають місцеві жителі) батальйонів — тут стояли намети, відбувалися тренування. Коли батальйони передислокували, будівлі та територію узяла під свою опіку громадська організація «Межигір’я». Почали з ревізії. Оскільки жодних документів не знайшли, керувалися переважно спогадами колишніх технічних працівників резиденції: садівників, прибиральниць, двірників. Хоч про деякі втрати матеріальних цінностей можна було й не питати: сліди вирваних «з м’ясом» пісуарів та сушарок для рук говорять самі за себе.
Одна зі стін «Хонки» загрозливо похилилася всередину. Це наслідки минулої зими. Енергогенерувальна компанія відключила подачу електрики через борги, система опалення, зрозуміло, розмерзлася.
Сумно? Так. Ось уже понад два з половиною роки ніхто в державі не бере на себе відповідальність за збереження майна чиновників-утікачів. Лише влітку прокуратура нарешті заарештувала розташовані на берегах Київського моря маєтки. А вже згаданій ГО «Межигір’я» довірили їх охороняти.
«Ми вивезли з території «Острова» 40 великих вантажівок сміття, — каже комендант «Острова» Геннадій Демінський. — Відновили систему опалення, поливу газонів, відремонтували що могли. Хочемо, щоб і сюди, як у «Межигір’я», яке ми перетворили на музей чванства, могли приходити люди і бачити, куди дівалися вкрадені Януковичем та його оточенням з казни гроші».
Полювання в капцях і халаті
Крім головної будівлі, на території «Острова» є чимало й інших див. Ось камінний будиночок біля озера. На стіні — опудало голови зубра, яке в 2010-му подарував Януковичу президент Білорусі Олександр Лукашенко. Про це свідчить спеціальна пам’ятна табличка.
Зубр — рідкісна тварина, внесена до Червоної книги Білорусі, України, Росії, Європейського Союзу, Міжнародної Червоної книги, він охороняється Бернською конвенцією. В Україні стан популяції зубра — критичний. Їх залишилося не більше двох з половиною сотень.
Чи знали господарі та гості будиночка, розкошуючи біля каміна, над яким висить це опудало, що зубри на той час були вже геть вистріляні в Рівненській, Хмельницькій, Івано-Франківській та Чернігівській областях? На Волині стадо із 300 зубрів за 20 років скоротилося до 12 голів.
В іншому кутку камінного будиночка — вирізьблена з дерева сцена полювання з гончими на оленя. Теж із табличкою — це подарунок від тодішнього генпрокурора О. Медведька.
Навколо озера — ліхтарі. Вже нові. Ті, що стояли тут за радянської доби і горіли всю ніч, заіржавіли. Для чого горіли? А раптом у когось із вождів пролетаріату безсоння трапиться й заманеться рибки половити. Ця дика ілюмінація — за часів, коли радянських людей закликали до суворої економії, — просто шокувала екологів, які потрапили в «Острів» наприкінці 1980-х.
Одна з доріжок веде до воріт у високому металевому паркані, який оточує резиденцію з усіх боків. Ще сотня кроків доріжкою, викладеною плиткою, — і ми опиняємося… біля мисливської вежі. Задля полювання хазяїну «Хонки» не треба було ні чобіт, ні мисливського костюма. Всунув ноги в капці, накинув халат — і гайда. На вежі підвішено дзвіночок. Дзелень — і підгодовані звірі самі приходять під постріл. А щоб не повтікали, ще один периметр «Острова» обнесли металевою сіткою.
Без сітки, як і без металевого паркану, лише берег Київського моря. З води резиденцію охороняли дебелі хлопці на швидкісних катерах. Жоден човник не міг тут пристати, в чому якось особисто переконався наш колега Дмитро Гнап. А от «правильним» суднам не тільки включали зелене світло, а й були створені всі умови міні-порту. Бетоновані береги цієї гавані надійно захищали і від вітру, і від хвиль, бо вони на Київському інколи розгулюють не на жарт.
Варто ще згадати про каплицю Святого Трифона — покровителя мисливців, яка розташована за три кроки від «Хонки». Уважно оглядаємо лики святих — чи не затесався поміж них відомий портретик, яким ще недавно прикрашали всі офіційні кабінети. Чутки виявилися перебільшеними.
«Бєлой акациі гроздья душистиє»…
У «Хонку» диктатора допускали лише найбільш наближених, а відчути себе панком хотілося дуже багатьом. Тож для вірних підпанків обладнали в сусідньому урочищі «Акація» трохи менші будиночки та альтанки. Тут меблів та начиння збереглося значно більше. Скрізь — опудала тварин: голови вовка, лося, оленя, кабана, картини на мисливську тематику. На підлозі — шкури тварин: екзотичні буйволячі та вовчі й кабанячі. І знову — подарунки «самому» від найвірніших і найвідданіших друзів-шанувальників.
Зокрема знову зубр, щоправда, лише вирізаний з дерева. На табличці напис: «Найкращому Прем’єр-міністру України Януковичу В. Ф. від голови Комітету лісового господарства Сівця В.М.». Дарувальник теж у бігах, в Росії, справа про розкрадання коштів у лісовому господарстві нарешті дійшла до стадії арешту майна колишнього головного лісівника та оголошення йому підозри. Хоч ще в 2011-му і журналістські розслідування, і перевірка Держфінінспекції доводили, що у відомстві Сівця — темно, як у хащах. Порушень — на три чверті мільярда. Та хто ж ризикне зачепити любого друга «найкращого прем’єр-міністра»? Дивно те, що й після Революції гідності справу Сівця активно гальмували. Та й нині так «палає», як мокре горить.
Революція закінчилася?
Поряд з «Островом» — через паркан — резиденція колишнього прокурора і теж утікача Віктора Пшонки. Тут уже немає не лише тих чудернацьких картин із його портретами в образі римського патриція, а й навіть віконних рам, дверей та плитки на стінах. Маєток Пшонки ніхто не охороняв, тож мародери катерами вивезли геть усе. Саме звідси треба починати екскурсії для всіх чиновників, які подали нещодавно свої шокуючі електронні декларації.
Хай походять і обдертими кімнатами Пшонки, і спустілими залами «Хонки», хай подивляться на збережену активістами розкіш «Будинку рибалки». Все те, що не змогли забрати із собою нувориші, які тікали від народного гніву. І хай подумають ті власники розкішних маєтків, які їх збудували і наповнили розкошами, перебуваючи на державній службі, що буде з усім їхнім неправедним надбанням, якщо народ дуже розсердиться. Та й про те, що життя не вічне і з собою усю блискучу мішуру на той світ не забереш, теж варто не забувати.
Олег ЛИСТОПАД, «Урядовий кур’єр»
Богдан ЛЯХОВЕЦЬ (фото) для «Урядового кур’єра»