Прямуючи до Європи, Україна має не лише активно боротися з корупцією, реформувати економіку та інші сфери, а й надавати людям нові, якісні та вчасні соціальні послуги. Нині їх дуже потребують люди з обмеженими фізичними можливостями та малозабезпечені, а також родини, які потрапили в складні життєві обставини, самотні пенсіонери, хронічно та смертельно хворі громадяни, діти-інваліди та інші.
Останню редакцію Закону «Про соціальні послуги» ухвалено ще у 2003 році. Проте реалії змінюються, а отже, й законодавство потребує осучаснення. Саме тому фахівці Міністерства соціальної політики у співпраці з вітчизняними експертами й закордонними фахівцями розробили новий удосконалений проект такого закону. Нині його подано до Верховної Ради, проте перше читання він ще не пройшов. Тож у всіх зацікавлених сторін є час внести свої пропозиції, корективи та доповнення. Що саме й відбувалося під час експертної зустрічі на тему «Реформування соціальних послуг», яка пройшла у Кабінеті Міністрів за участі фахівців Мінсоцполітики, експертів і представників усіх регіонів.
Заступник міністра соцполітики Віталій Мущинін нагадав, що нині в Україні діють дві тисячі соцзакладів, які надають послуги понад двом мільйонам громадян. Нова редакція закону передбачає оптимізацію цих закладів, осучаснення й розвиток. Натомість змінюються і потреби людей, що спонукає фахівців впроваджувати інноваційні соціальні технології для надання послуг. Наприклад, територіальні центри надають педагогічну послугу у межах проекту «Університет третього віку» майже в усіх регіонах. Нею вже скористалися понад 20 тисяч українців. У Харківській, Черкаській областях та в столиці надають послугу з догляду за людьми з психічними розладами на дому, без потреби примусово доправляти їх у спеціальні медустанови.
Нині вже сформовано організаційну модель надання соціальних послуг у регіонах, яка передбачає щорічне визначення потреб громад у соціальних послугах, встановлення переліку пріоритетних з-поміж них, планування надання цих послуг, проведення соціального замовлення у недержавних організаціях, визначено порядок надання соцпослуг і моніторинг якості. Затверджено і методичні рекомендації розрахунку їхньої вартості.
— Для впровадження цієї моделі ми провели велику роботу із залученням регіональних фахівців і міжнародних експертів. Нині цю модель апробовуємо в Запорізькій, Миколаївській і Хмельницькій областях. Торік там закупили соцпослуг за новим механізмом на суму понад 250 тисяч гривень. А загалом українцям було надано близько 6 мільйонів таких послуг, — зазначив заступник міністра.
І додав, що реформою передбачено розроблення державного соцстандарту послуг. Нині вже затверджено 13 таких стандартів. А до кінця цього року мають затвердити ще 10. Один із них практично готовий до втілення — це стосується стаціонарного догляду за громадянами похилого віку та інвалідами. А ще планується перехід на адресне фінансування саме конкретних соціальних послуг для конкретних людей, а не закладів, де, чого гріха таїти, надані державою кошти не завжди використовують за призначенням.
Представники регіонів розповіли про наболіле. Скажімо, соціальні фахівці з Дніпропетровщини попросили приділити більше уваги питанню надання соціальних послуг молоді, підліткам та родинам, які потрапили у кризову ситуацію. Зі Львівщини були пропозиції щодо розвитку супервізії (індивідуального кураторства). Полтавчани наголошували й на тому, що люди без визначеного місця проживання зазвичай не мають паспортів, а отже, й можливості отримувати соцпослуги. Одесити ж скаржилися на скорочення кількості соціальних центрів і соцпрацівників.
Фахівці Мінсоцполітики зауважили, що обговорення проекту закону триває. Вони пообіцяли уважно розглянути всі зауваження та пропозиції, які надходитимуть від експертів і фахівців із регіонів.