"Фронт за лінією фронту"

26 травня 2022

Саме так хочеться сказати, коли слухаєш розповідь нашої землячки Олени Нескородь, яка активно займається в ЖеневіГолова осередку Інна Ахтирська пишається самоорганізацією співвітчизниківю Фото автора волонтерською роботою для  гуманітарної допомоги громадянам України. Хоч вона живе у Швейцарії вже 13 років, з російською навалою зіткнулася ще 2014-го в рідному Донецьку, навідуючи родичів. Тоді побачила зруйновані будинки, мости, почула канонаду. Скоро вже навчилася відрізняти звуки «градів» від інших видів артилерії.  Тоді її сестра змушена була переїхати до Києва. Тож страшна новина 24 лютого 2022 року про віроломний напад путінської орди на численні українські міста викликала в неї лише одну думку: треба щось робити для України! Її чоловік наступного ж дня вилетів до Києва. Досвідчений фахівець, зараз він разом з нашими саперами бере участь у розмінуванні визволеної території.

Це нестримне бажання допомагати Україні поділяли всі знайомі земляки Олени. Штаб, образно кажучи, майбутньої міжнародної установи було створено в її квартирі. Те, на що за звичайних обставин потрібні було б тижні, виконували за лічені години. Зареєстрували благодійну організацію «Українці в Женеві». Розпочали пошуки приміщень складів для збирання, фасування й відправлення гуманітарних вантажів, технічного обладнання та медичних препаратів.

Неочікувано велику допомогу стали надавати швейцарська влада і прості швейцарці. Історично нейтральна Швейцарія відмовилася від нейтралітету та приєдналася до антиросійської коаліції. Нерідко власники логістичних центрів, дізнаючись, що приміщення призначатимуться для підготовки вантажів в Україну, надавали їх безплатно. Однак труднощів довелося здолати чимало. Усе-таки, каже Олена, це зовнішньоекономічна діяльність, якою ніхто раніше не займався.   

Та українці не самотні в боротьбі з підступним ворогом. Прості швейцарці приходили з питанням, чим можна допомогти. Місцеві оплачували перевезення українських дітей зі зруйнованих міст до Швейцарії, нерідко це були тисячі євро. Для облаштування приміщень безплатно надавали меблі й оргтехніку. Люди різного віку й соціального стану щодня приходять до складів гуманітарної допомоги й безплатно працюють по 8—10 годин. Жителі Женеви несуть до приймальних пунктів одяг, взуття, харчі, консерви, дитячі речі. Це неймовірна підтримка, такої, за словами самих швейцарців, тут не надавали ніколи й нікому.

Заходи на підтримку України в боротьбі з агресором збирають у Женеві тисячі прихильниківНині, каже Олена, «Українці в Женеві» стали великою логістичною корпорацією, активно співпрацюють із Посольством України у Швейцарії, Представництвом України при ООН. Останнім часом зібрано майже пів мільйона євро, придбано й відправлено у шпиталі України 23 обладнаних автомобілі швидкої допомоги, шість пікапів для ЗСУ. Відвантажено дві великі партії обладнання для пожежників. Загалом за цей час відправлено вже майже пів сотні 20-тонних фур з різними гуманітарними вантажами.

До розмови долучається керівниця «Українців у Женеві» Інна Ахтирська, колишня журналістка ТК «Інтер», яка останні кілька років викладає в одному з вишів Женеви. «Налагоджено зв’язок та співпрацю з багатьма іншими волонтерськими організаціями. У франкомовній частині Швейцарії щотижня збирають по кількасот тисяч євро допомоги для України. Партнерська швейцарська організація Humanitarian For Empowerment, яку очолює Suren Naiken, створила великий канал відправлення в Україну медичних препаратів та медтехніки. Знаючи наші реалії, ми намагаємося відправляти гуманітарні вантажі перевіреним волонтерським організаціям і без зайвої бюрократичної тяганини. Усі ланцюжки доправлення вантажів жорстко контролюють. Відправники отримують докладні звіти, хто, де й коли отримав відповідну партію гуманітарної допомоги. Звичайно, заслужити довіру швейцарських партнерів було нелегко, але ми відчуваємо, що це значною мірою сприяє успіху нашої спільної справи».

У тому, що Швейцарія відмовилася від нейтралітету, велика заслуга нашої діаспори. Ця країна не належить до Європейського Союзу, тож її уряд ухвалює рішення самостійно, спираючись на волю народу. Десяткам тисяч українських жінок та дітей, які змушені були покинути зруйновані агресором міста, тут надають прихисток і державну соціальну допомогу.

Багато наших біженців приєднується до волонтерської діяльності. Можна сказати, що поряд з воєнним фронтом в Україні відкрилися численні фронти допомоги нашим воїнам у тилу та на територіях інших країн. Те, що головне навантаження в них лягає на тендітні плечі українських жінок, слугує яскравим свідченням незламного духу нашого народу. Важка боротьба триває, але ми впевнені, що перемога буде за нами.

Віктор ЛУК’ЯНОВ,
Женева,
для «Урядового кур’єра»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua