Виробники молока і молокопереробні підприємства України б’ють на сполох: поголів’я молочного стада і загальне виробництво молока з початку року стрімко скорочуються. Віцепрезидент Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк зауважує: ще торік ми могли пишатися зростанням у молочній галузі. За підсумками 2018-го молочна продукція становила 11,6% валової продукції сільського господарства.

Було експортовано молочної продукції на $317,5, Україна посіла третє місце у світі за експортом казеїну, п’яте — за експортом масла і восьме — сухого незбираного молока. Наша країна була другим після Нової Зеландії постачальником масла в ЄС. На думку світових експертів, до 2030-го ми могли увійти до першої десятки світових виробників молока.

Створене важкою працею

Важливо зважити і на соціальний аспект: у молочній галузі України зайнято (поки що) 46 тисяч працівників, або ж 12% всіх зайнятих у сільському господарстві. У перерахунку на 100 гектарів на робоче місце у рослинництві припадає п’ять у молочному скотарстві.

Варто взяти до уваги і податкові надходження: якщо рослинництво сплачує 4,9 тисячі гривень податків зі 100 гектарів сільськогосподарських угідь, то молочне скотарство — 24,5 тисячі. Як кажуть, відчуйте різницю!

Це все виникло не за помахом чарівної палички, а внаслідок важких зусиль: на початку 1990-х у молочному скотарстві України панувала розруха. Щоб відновити галузь і надати їй розвитку, довелося робити чималі інвестиції. Зате тепер до розвитку нашої молочної галузі виявили інтерес делегації підприємців із понад 30 країн. Усі вони відзначали величезний стрибок, якого досягнули українські молочарі в технологіях та продуктивності молочних ферм: з 14 літрів надою на корову — до 28 і навіть 30 літрів. Це вже показники світового рівня.

Падіння швидке, але прогнозоване

Тенденція зростання за інерцією ще спостерігалася в перші два місяці цього року, але з початком весни змінилася на різкий обвал. Поголів’я корів у промисловому молочному секторі з початку 2019-го скоротилося майже на 6% — це найбільше падіння з 2000 року.

Загалом з початку року в молочних господарствах втрачено 26 тисяч голів. Більш ніж на 900 тонн зменшилося щодобове постачання молока на переробку. З ринку йдуть підприємства, які у попередні роки багато вклали у розвиток виробництва. Чому так і саме тепер? Ганна Лавренюк зауважує: головним чинником стрибка вниз для галузі став  стан невизначеності у земельному питанні.

Корови і ринок землі

Для тваринників це питання вельми болюче з простої причини: корова не може харчуватися самими зерновими комбікормами, не менш як 70% її раціону мають становити грубі рослинні корми. У нас сіно чи силос не продаються, це невигідно для виробників рослинної продукції — за зерно чи сою можна виручити набагато більше.

Тож тваринникам доводиться вирощувати зелену масу самим — нині це роб­лять на орендованих землях. І земель потрібно чимало: за світовими нормами — не менш як півтора гектара на корову. Втім, гарантій збереження земельного банку для тваринників у разі запровадження ринку землі нема жодних.

А що як власники паїв надумають продати їх комусь іншому? Адже молочне підприємство через нинішнє погіршення ситуації велику ціну запропонувати їм не може. Хоч ціни на молоко і зросли до рівня світових, але цього не можна сказати про рівень зарплат населення — навпаки, купівельна спроможність упала, відповідно знизилось споживання молочної продукції й доходи молочарів.

Варто додати, що ціни на багато продуктів харчування, зокрема й молочні, вищі, ніж у Європі, за рахунок ПДВ: у країнах ЄС він близько 5—7%, у нас — 20%. Нагадаємо: ініціативу знизити ПДВ хоч на деякі продукти харчування успішно зарубав попередній склад парламенту, нинішнє скликання цією темою не цікавиться.

Забути  про підтримку

Державної підтримки для тваринників у проєкті державного бюджету на наступний рік зовсім не заплановано, хіба що на компенсацію відсотків за кредитами на купівлю землі. Це кричуще порушення умов, на яких 2017 року було скасовано спецрежим відшкодування ПДВ для аграріїв: тоді їм обіцяли навзаєм, що на наступні п’ять років (тобто до 2023-го) 1% аграрного ВВП України буде спрямовано на підтримку аграріїв у певних галузях, до переліку яких входило і тваринництво. І де тепер ці обіцянки? Ми вже нікому нічого не винні?

Тож генеральний директор ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» Михайло Юрков робить невеселий висновок: на розвитку виробництва можна ставити хрест. Нині власними силами збудувати новий тваринницький комплекс господарство не зможе: тільки сучасне облаштоване за новітніми технологіями худобо-місце коштує від $10 тисяч! Узяти кредит? Аякже!

Директор сільськогосподарського підприємства «Відродження» Тетяна Ляшенко розповіла, як намагалася це зробити. У банку їй відповіли, що підприємство налічує багато працівників на одиницю площі (для тваринницького господарства це типово), тому, мовляв, входить у групу ризику і може розраховувати хіба що на вищі, ніж для інших, кредитні відсотки. Тобто те, що для країни добре — додаткові робочі місця — для банку погано. А держава нібито й ні до чого, соціальні питання не турбують…

Представник переробників молока голова Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський до невеселого прогнозу додає: у ситуації, що склалася, про експорт молочних продуктів можемо забути, бо світові ціни разом із внутрішніми чинниками склалися так, що продукція наших молокопереробних підприємств стає неконкурентоспроможною. Натомість у наших східних сусідів діє ефективна система державної підтримки, тож вони нарощують виробництво — якщо не за якістю, то принаймні за кількістю. Дедалі активніше на наш ринок пнеться Білорусь. Ідеться до того, що вітчизняної молочної продукції у наших крамницях годі буде знайти.

Як зауважує Вадим Чагаровський, влада не вживає жодних заходів для захисту внутрішнього ринку, хоч у багатьох країнах вони існують: у США встановлено квоту на імпортні продукти харчування — не більш як 2% ринку. У Туреччині квот нема, а є мита в розмірі 200% ціни продукту. Тож як бачимо, сили на світових ринках нерівні, і конкурувати з імпортом без державної підтримки ми не можемо навіть на власних теренах.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов зауважив ще на одному важливому аспекті: якщо уряд у проєкті бюджету-2020 так легко відмовляється від узятих зобов’язань, то що надалі буде з отим відшкодуванням відсотків за кредитами на купівлю землі? Адже кредити беруть не на рік, а де гарантія, що у бюджеті-2021 ці відшкодування збережуться? І в закордонних делегацій, що цікавилися співпрацею з нашими молочарями, тепер може пропасти охота до спів­праці з огляду на такі реалії сьогодення.

То що ж робити, аби врятувати галузь від повної загибелі? На повернення колишнього режиму стягнення ПДВ, надії, на жаль, нема (принаймні, найближчим часом). Тому Всеукраїнська аграрна рада пропонує після відкриття ринку землі надати скотарям право викуповувати державні землі на виплат із розстроченням не менш як на десять років. Крім того, є пропозиція повернути молочарям державну підтримку, і надавати її не на голови худоби, які занадто часто виявляються паперовими, а залежно від кількості легально реалізованого молока.

Про повернення деяких напрямів державної підтримки аграріїв від уряду та народних депутатів лунали певні обіцянки, але якого вигляду вони набудуть після голосування за остаточний варіант бюджету — поки що не відомо.