"Глухий кут на лінії розмежування"

Павло КУЩ
2 грудня 2020

Із самого початку загарбання 2014 року частини українських територій на Донбасі тамтешні люди живуть у страху. Російська пропаганда, нагадуючи вічний двигун, досі наганяє жах про «загрозу України» та «фашистів», «бандеровців», які буцімто з дня на день підуть у наступ і зрівняють Донецьк із землею. І що довше вони боялися, то їм ставало страшніше. Бо лякають і досі. Мовляв, усіх російськомовних місцевих жителів, які вціліють, «карателі» неодмінно кинуть до концтаборів або створять для них, нещасних, резервацію чи гетто. Поставлять високі міцні огорожі з колючим дротом та ізолюють, відірвавши від усього світу. На сьомому році окупації цей страх української агресії чи гетто настільки міцно взяв в облогу серця і душі жителів ОРДЛО, що вони вже навіть не уявляють себе без нього. А тому мимоволі посприяли зробити саме те, чого найбільше бояться.

Не секрет, вони й раніше у назві «ДНР» літеру «Р» із злістю та сарказмом тлумачили не як «республіка», а як «резервація». А після закриття окупаційною владою пунктів пропуску на лінії розмежування і втрати можливості безперешкодно виїхати звідси зрозуміли, що перебувають ніби в гетто.

Ось тільки у цій теперішній примусовій ізоляції вони опинилися не через українських «загарбників», а завдяки зусиллям тих, хто навесні 2014-го увірвався сюди і зробив їх заручниками потворного «рускава міра».

Попри проблеми із роботою пунктів пропуску, 27 листопада на КПВВ «Станиця Луганська» — єдиному в області лінію розмежування в обидва боки перетнули близько 6 тисяч осіб. Фото з сайту unn.com.ua

«Після закриття КПВВ ситуація стала значно гіршою»

Із самого початку пандемії COVID-19 ставлення проросійської окупаційної влади на Донбасі до цієї загрози важко назвати адекватним. Примітивно копіюючи деяких діячів РФ, у Донецьку відверто глузували з небезпеки, тиражували нісенітниці про «теорії змов» проти, зрозуміло, Росії й тривалий час вперто й затято ігнорували досвід тих країн, які першими опинилися серед потерпілих. Тут із розмахом організовували і проводили різноманітні масові заходи, на які звозили чималу кількість людей. Один з недавніх прикладів такої безпечності — гучне святкування Дня шахтаря, що припадає на останню неділю літа. Та потім настало гірке похмілля.

Кількість хворих і померлих стрімко збільшувалася. Тамтешні лікарні, де ніколи не приховували нестачі медичних кадрів, стали синонімом хаосу, в аптеках зникли навіть прості медикаменти. На останній день листопада в ОРДО підтвердили 10 652 хворих на COVID-19 і 1006 померлих. Тобто коефіцієнт смертності людей сягнув вже 10,6 відсотка. Для порівняння: на українській значно більшій території Донеччини зафіксували понад 22 тисячі хворих, але летальних випадків набагато менше — 404.

Хто винен? Як хто? Не Кремль же, чиї інструкції запопадливо і неухильно виконували донецькі владні маріонетки у конкретному ставленні до пандемії. І не місцеві медичні фахівці, які тривалий час свідомо замовчували масштаби поширення хвороби і запевняли, що повністю тримають ситуацію під контролем. А «крайньою» досить прогнозовано знову назвали Україну. Переконуючи жителів, що коронавірусна загроза йде саме звідти, окупаційна влада закрила всі КПВВ на лінії розмежування. Ця самоізоляція стала майже головним заходом протистояння хворобі, до якого вдалися в Донецьку й Луганську.

«Оскільки негативне ставлення до України російська та місцева пропаганда вбивають у свідомість людей усерйоз і надовго, чимало з них спершу повірили версії про COVID-19 від українців чи з Європи. А невдовзі переконалися, що їх знов обманули. Адже ситуація після закриття КПВВ не поліпшилася, а значно погіршилася. Тепер донеччани остаточно втратили змогу безперешкодно виїхали в Україну, де могли б придбати необхідні ліки, вітаміни чи дешевші продукти харчування», — розповідає жителька Донецька.

У межах протиепідемічних заходів влада України восени також ухвалювала рішення про тимчасове закриття КПВВ по цей бік лінії розмежування. Однак з огляду на чималу кількість подорожніх, які змушені вирушати у дорогу до лінії розмежування з вагомих причин, 10 листопада українські пункти пропуску відновили роботу. Проте окупаційна влада чомусь назвала цей крок провокацією і підтвердила, що пропуск людей через її КПВВ і надалі буде закрито.

Як виняток в ОРДО повідомили про можливість в’їзду чи виїзду через єдиний пункт «Оленівка». Проте його відкрито тільки двічі на тиждень: у понеділок і п’ятницю. Крім того, окупанти істотно збільшили кількість вимог до тих, хто зібрався виїхати з окупованої території. Тепер для цього потрібно мати прописку на території України та відповідний дозвіл «міжвідомчого оперативного штабу». А в’їзд на Донеччину по той бік лінії зіткнення дозволено за окремим списком, який затверджує цей «штаб» окупантів.

А оскільки потреба вирушати в дорогу з Донецька приміром до Маріуполя, Волновахи та інших українських населених пунктів не зникла, поряд із закритими КПВВ ОРДЛО існує відносно легший спосіб цієї подорожі. Вона значно довша і обходиться дорожче, але це діє.

Цікаво, що, за логікою окупаційної влади, COVID-19 в Україні — смертельна загроза, а ця сама хвороба в РФ, масштаби якої там ще загрозливіші, вони оцінюють на рівні звичайного нежитю. А тому виїхати до Росії з Донецька зараз значно легше. З огляду на це спритні перевізники вже напрацювали вигідну схему: подорожніх з окупованої території тепер везуть в Україну, але через кордон і територію РФ. Одна поїздка обійдеться у 2800—3000 гривень, тому ця схема успішно працює для збагачення перевізників і тих владних персон, які стали для них прикриттям.

Лихо, яким лякали жителів Донбасу, прийшло, але з іншого боку. Фото з сайту nbnews.com.ua

«А коронавірус — тільки привід»

«Самі бачите: Україна для вас відкрита. У всіх значеннях цього слова. Ви знаєте, хто блокує КПВВ з другого боку, хто розділяє нас. У всіх значеннях цього слова. Упевнений, ви не тільки знаєте, а й зробите, це найголовніше, свої висновки», — висловив сподівання у зверненні до жителів окупованих територій Донбасу Президент України Володимир Зеленський.

Один із висновків, вже зроблених людьми, яких у дорогу штовхає необхідність, такий: окупаційна влада цілком свідомо створює штучні перешкоди для перетину лінії розмежування. Щоб в’їхати до ОРДО, треба мати дозвіл від «міжвідомчого оперативного штабу» та одну із п’яти визначених підстав для в’їзду.

До речі, комічною серед них тутешній люд називає таку: «З метою проходження навчання в ОРДО». Хіба не смішно? А трагікомічна ось така: «З метою проходження лікування в ОРДО». Уявляєте? Невже владні «дири» вважають, що знайдуться відчайдухи-екстремали, які, даруйте, попруться лікуватися на територію, де COVID буквально косить місцевих людей?

Тому зазвичай КПВВ перетинають, щоб доглянути і допомогти хворим родичам, які залишилися на окупованій території. Чи провідати рідних. І звісно, рвуться сюди після смерті близьких, з якими слід по-людськи попрощатися і організувати похорон. Та попередньо потрібно зібрати всі довідки, які підтверджують мету візиту, документи, письмову заявку і передати все до «штабу».

У разі смерті члена родини чи важкої хвороби дозвіл видають із поміткою «Терміново». А ось щодо інших причин в’їзду в Донецьк, Горлівку та інші населені пункти окупанти, попри офіційний термін розгляду 10 днів, вивчають заявки втричі довше. Щоправда, буває, коли позитивну відповідь потенційні подорожні отримують оперативно, тобто через 10—12 днів. Та найчастіше доводиться чекати 3—4 тижні.

Віднедавна діє ще й коронавірусний бар’єр. «Тепер усі, хто в’їжджає на територію Донеччини під контролем окупаційної влади, повинні заповнити так званий бланк-згоду на те, що передовсім побувають у стаціонарі найближчого медичного закладу, де їх обстежать на COVID. Немає змоги чи часу? Тоді до твоїх послуг експрес-тест просто на КПВВ. Ціна питання — 1750 російських рублів. Якщо результат позитивний, то таки доведеться їхати до лікарні. Якщо ні, пишеш бланк-згоду про два тижні самоізоляції вдома», — неохоче розповідає житель Горлівки.

Звичайно, більшість людей, яким довелося зіткнутися із закритими КПВВ, негативно ставляться до такої політики ОРДЛО і Кремля. У тому, що COVID-19 — тільки ширма, а йдеться про політичний підтекст, переконані навіть жителі окупованих територій, позбавлені можливості відкрито висловити свою точку зору. Але у приватних розмовах вони не приховують, що російські «куратори» вперто гнуть свою лінію і, використовуючи пандемію, у ситуації із закриттям-відкриттям КПВВ намагаються змусити Україну напряму вести діалог із терористами ОРДЛО. Такий підступний намір головний кремлівський геополітик виношує ще з 2014 року і не відмовляється від нього досі, намагаючись уникнути відповідальності за розв’язану війну і трагедію на Донбасі.

Певна річ, розуміють це і члени Тристоронньої контактної групи від України, які мають змогу періодично контактувати з росіянами й тому чітко відстежують їхні справжні наміри. Наприклад, представник ОРДО від України в ТКГ журналіст Сергій Гармаш переконаний, що в Росії є власний інтерес, аби КПВВ на лінії розмежування не працювали й надалі.

«Це, безумовно, політика, а коронавірус — тільки привід. Росіяни так проводять певну сегрегацію. Тобто прибирають зі своїх територій людей, у яких є реєстрація на підконтрольній території України, і закривають від нас «своїх». Отже, вони створюють умови для віддалення від України та інтеграції з Росією. Адже навіть аби поступити у виш, влаштуватися на роботу, організувати бізнес, оскільки дорога в Україну закрита, людям доводиться їхати по все це в РФ. Москва так розв’язує проблему з демографією і дефіцитом робочих рук, а на Донбасі є дешева кваліфікована робоча сила. І в людей не залишається вибору, крім як їхати працювати на російські підприємства», — каже він. 

А тим часом. Днями Кабінет Міністрів спростив процедуру в’їзду з тимчасово окупованих територій громадянам України віком від 14 до 16 років, які не мали змоги оформити паспорт або втратили його. Тепер в’їзд можливий за наявності свідоцтва про народження.

ПРЯМА МОВА

Павло ЛИСЯНСЬКИЙ,
представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини
у Донецькій і Луганській областях:

— Для Російської Федерації це тимчасове перемир’я гірше за війну, бо коли тривають бойові дії, її пропаганда на тимчасово окупованій території залякує людей і в ЗМІ поширює думку, що «Україна вбиває». А нині, коли перемир’я, жителі цих територій порушують проблеми соціально-економічного характеру: де нормальні дороги, де заробітні плати, де підприємства і робочі місця, де обіцяне нормальне життя? У таких умовах відкриття КПВВ — це ще один удар по окупантах, бо Україна оперативно відкрила свої пункти, облаштувала їх для зручності людей. А з того боку нічого такого не зробили. Щоб потрапити на територію України, люди їдуть через російський кордон. Тобто через державний кордон з Україною, але з території РФ.

А тим часом.  Днями Кабінет Міністрів спростив процедуру в’їзду з тимчасово окупованих територій громадянам України віком від 14 до 16 років, які не мали змоги оформити паспорт або втратили його. Тепер в’їзд можливий за наявності свідоцтва про народження.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua