Нинішній рік означився запровадженням е-декларування. Вводили його зі скрипом: спочатку двічі ухвалювали відповідний закон, потім двічі здійснювали запуск самої системи. Її створення вважають революційним кроком, який розділяє діяльність із запобігання корупції на часи «до» і «після» запровадження.
Тим часом наукова спільнота започаткувала декларування результатів своєї дослідницької діяльності без інформаційного буму. Одним з ініціаторів цього стала Національна бібліотека імені В. І. Вернадського. А широкому загалу про це розповів один із тижневиків у публікації «Бібліометрика української науки». У ній заповнення наукових декларацій запропоновано здійснювати з використанням сервісу системи Google Scholar «Бібліометричні профілі». Він дає змогу оприлюднювати результати інтелектуальних напрацювань науковця будь-якої країни у вигляді уніфікованої веб-сторінки, яку можна назвати Google-декларацією. Вона містить вивірений безпосередньо науковцем список його публікацій, індекси та діаграму їх цитувань, фото та коло наукових інтересів дослідника тощо. Google-декларація — це своєрідний звіт науковця суспільству за надану змогу займатися дослідницькою діяльністю, тому її створення розглядають науковою спільнотою як обов’язок.
Джерельною базою таких декларацій є інформаційні ресурси Google Scholar — загальнодоступного наукового сегмента інтернет-гіганта Google. Він не має рівних за видовим, галузевим, географічним, мовним і хронологічним охопленням публікацій. Тому бібліометричні показники в Google Scholar статистично достовірніші, ніж у комерційних наукометричних системах Scopus і Web of Science. Ці системи зосереджуються, насамперед, на високотехнологічних галузях — фізиці, інформатиці, генетиці тощо. Наукові напрями, що мають регіональний інтерес (мова, історія, культура тощо), в них майже не представляють, оскільки не містять комерційних аспектів.
Як і е-декларування посадовців, Google-декларування показників наукової ефективності вчених і установ викликало критику певного кола декларантів. Попри намагання торпедувати процес відкритого наукового декларування, він послідовно розвивався. Дослідники активно долучилися до представлення в інтернеті своїх напрацювань. Серед Google-декларантів — президент НАН України Борис Патон і президенти галузевих академій наук: Ярослав Гадзало, Василь Кремень, Василь Тацій, Віталій Цимбалюк. Оприлюднюють свої наукові здобутки і науковці вишів. Приклад подали ректори більшості університетів. Але особливо приємно відзначити активність наукової молоді — такі декларації заповнили кілька десятків тисяч дослідників-початківців. Нині можна говорити не лише про певний прогрес у царині надання суспільству відкритих кількісних даних для оцінювання результативності наукової діяльності, а й про те, що цей процес став незворотним.
Акумуляцію Google-декларацій вітчизняних науковців здійснює інформаційно-аналітична система «Бібліометрика української науки». Особливістю системи є наявність у ній засобів статистичного оброблення даних, які дають змогу висвітлювати галузеву, відомчу та регіональну структуру українського дослідницького середовища та робити певні висновки щодо її гармонічності чи наявності диспропорцій. У «Бібліометриці…» вже представлено понад 24 тисячі декларацій науковців. Така кількість дає підстави твердити про достовірність результатів статистичного опрацювання даних і одержаних при цьому висновків.
Наведений графік свідчить про значну диспропорцію між кількістю науковців у виробничій і невиробничій сферах (одних лише економістів більше, ніж фахівців у всіх технічних галузях та агропромисловому комплексі). Така ситуація обумовлена тенденцією до розширення економічних факультетів і кафедр навіть у технічних університетах. Вочевидь, значна частина новоспечених «менеджерів» не зможе працювати за набутою спеціальністю. Поглиблена деталізація галузевого розподілу декларантів може слугувати об’єктивною джерельною базою для оптимізації управлінських рішень Міносвіти щодо виділення бюджетних місць на ті чи ті спеціальності.
Представляє інтерес і розподіл науковців за відомствами. Так, у вишах працюють 76% декларантів, в академічних установах — 18% (6% перебувають в інших відомствах). Наведені цифри свідчать про чотирикратне перевищення кількості науково-педагогічних декларантів над академічними. Якщо подивитися на розподіл за відомствами часто цитованих науковців, то має місце якісно інша картина.
Нічого дивного в наведених ілюстраціях немає. У вишах науково-педагогічні працівники займаються як дослідницькою, так і викладацькою діяльністю. Тому природними є їхні менші бібліометричні показники порівняно з науковцями академічних установ.
Google-декларації почали заповнювати не лише науковці, а й дослідницькі колективи (кафедри вишів, відділи та лабораторії інститутів) і наукові установи. Цей процес йде повільніше, але певні результати є.
«Бібліометрика…» є унікальним проектом, який розвивається за безпосередньої участі наукової спільноти. Нині має місце активізація заповнення вченими своїх Google-декларацій, оскільки оприлюднення результатів досліджень в інтернеті вони розглядають як невід’ємний елемент професійної діяльності. Можна констатувати неухильність поступу проекту та його становлення як інструменту моніторингу розвитку вітчизняної науки. Він надає суспільству цілісне уявлення стану дослідницької сфери та слугує джерельною базою експертного оцінювання науки.
«Бібліометрика…» стала національною складовою міжнародного проекту рейтингування науковців Ranking of Researchers by Country, в якому представлено 57 країн. Позитивну оцінку системі надала Наукова рада з наукознавства Міжнародної асоціації академій наук, яка торік розглянула її на своєму засіданні. Вона рекомендувала використати проектні рішення системи для реалізації подібних проектів у академіях наук — членах асоціації — з подальшою їхньою інтеграцією. Це дає змогу отримати загальну інформаційну базу для порівняння розвитку пріоритетних напрямів країн-учасниць корпоративної програми, оцінювання їхнього наукового потенціалу, виявлення перетину дослідницьких інтересів, прогалин у плануванні науки, активізації контактів, обміну досвідом тощо.
Можливості подальшого розвитку «Бібліометрики…» не вичерпуються викладеними міжнародними напрямами. Найнагальнішим є внутрішній, передумови якому надає ініціатива Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти із запровадження системи інтелектуальних декларацій. Очікують, що наявність е-декларації стане однією з основних вимог до здобувачів наукових ступенів. Враховуватимуться вони і у вимогах до їхніх наукових керівників і наукових консультантів, опонентів, а також до експертів галузевих експертних рад. Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook керівник секретаріату агентства Сергій Храпатий, також зазначивши, що е-декларування слід реалізувати на базі чинних наукометричних систем, а не шукати багатомільйонні ресурси на створення нової.
У зв’язку з цим постає запитання: чи не є 24 тисячі наявних Google-декларацій базою для системи інтелектуальних декларацій? Певною відповіддю на нього є заповнення Google-декларацій всіма заступниками керівника секретаріату агентства та його членами ще до створення цієї інституції. Слід додати, що Google-декларантом є також перший заступник голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради Олександр Співаковський.
Вбачається, що «Бібліометрика української науки», яка віддзеркалює доробок науковців і дослідницьких колективів з усіх галузей знань на основі інформаційних ресурсів Google Scholar і наводить їх бібліометричні показники зі Scopus, де-факто є основою системи е-декларування. Потрібно лише узгодити з агентством додаткові вимоги та запустити механізм е-декларування, надавши «Бібліометриці…» вже в найближчі місяці офіційного статусу.
Леонід КОСТЕНКО,
завідувач відділу бібліометрії та наукометрії
Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського,
кандидат технічних наук,
для «Урядового кур’єра»