"Гряде Слов’янська битва"

Павло КУЩ
8 липня 2022

Днями, точніше, 5 липня, міста-сусіди на півночі Донеччини Краматорськ і Слов’янськ аж занадто гучно відзначали восьму річницю визволення від рашистської окупації, яка 2014 року тривала близько трьох місяців. Однак на відміну від минулих років, тепер тут гримлять не поодинокі символічні постріли — салюти на вшанування загиблих визволителів. Просто в населених пунктах лунають вибухи, спалахують пожежі й здіймаються догори стовпи пилюги та диму, оскільки знавіснілі російські загарбники безжально обстрілюють ці міста з усіх видів потужної зброї. Зокрема нещодавно нелюди вдарили по Слов’янську касетними снарядами. А 5 липня привітали жителів із пам’ятною датою, адже обстріляли центр міста, знову збільшивши кількість убитих і поранених цивільних, яких начебто припхалися «визволяти».

Ворог знищує населені пункти з усіх видів потужної зброї. Фото з сайту informator.ua

Щоденні обстріли і руйнування

У квітні 2014 року група диверсантів на чолі із громадянином рф Ігорем Гіркіним (Стрєлковим) фактично без бою захопила місто, яке відтоді стало символом початку бойових дій на Донбасі, спровокованих біснуватим кремлівським геополітиком. Нині ж примітивна відмазка головного рашистського брехла і палія війни про «іхтамнєт» зайва. Ворожі війська окуповують, точніше, перетворюють на руїни український Донбас цілком відкрито та з притаманною їм тупою жорстокістю. Проте за московською керівною традицією, без брехні знову ніяк: нинішню агресію вони цинічно називають проведенням «спец­операції», «денаціоналізації», «демілітаризації» тощо.

росіяни щодня обстрілюють Слов’янськ з артилерії та реактивних систем залпового вогню, оскільки подекуди вже підійшли до міста на відстань близько 10 кілометрів. Нинішні складні реалії підтвердив і голова Слов’янської міської військово-цивільної адміністрації Вадим Лях.

«Наші війська міцно тримають лінію фронту, а місто всіляко допомагає з перших днів початку воєнних дій: робить фортифікаційні споруди. На лиманському напрямку ворог нині перебуває на відстані 7—10 кілометрів, на святогірському — до 20 кілометрів, на Ізюмському — приблизно за 30. Щодо обстрілів, які почастішали, то 3 липня було зруйновано 40 будинків. На жаль, схожа ситуація в місті після кожного обстрілу», — розповідає він.

5 липня росіяни свідомо обстрілювали центральні райони Слов’янська і влучили в Центральний ринок, на якому спалахнула пожежа. Як розповідають місцеві жителі, великій кількості загиблих вдалося запобігти, бо продавці й покупці напередодні залишили цю територію. Проте повністю уникнути жертв не вдалося: за попередніми даними, російські «визволителі» вбили двох людей, ще семеро було поранено. Пожежа знищила товари та інше майно слов’янців, завдавши їм чималих збитків.

Нині в місті, де вороги, як і в Маріуполі, свідомо прицільно руйнують інфраструктуру, позбавляючи місцевих жителів водопостачання, електрики та газу, залишаються понад 20 тисяч жителів. У місто продовжують завозити продукти, медикаменти, там працюють магазини, банки, виплачують соціальні виплати.

Евакуація триває, і кількість охочих залишити Слов’янськ зазвичай збільшується тільки після кожного наступного обстрілу. Це попри те, що представники обласної та місцевої влади тривалий час закликають і пропонують людям різні варіанти виїхати до сусідніх чи західних більш безпечних регіонів, доки є змога. 

Чому так мляво реагує частина людей на пропозиції евакуації? Прикро про це писати, та деякі слов’янці, навіть попри окупацію міста у 2014 році та можливість ближче побачити жахіття «рускава міра», схоже, знову просто очікують «визволення». Це підтверджують і настрої певної кількості людей, які досі не хочуть вірити, що їх обстрілюють і вбивають саме росіяни. Та й випадки співпраці місцевих жителів з рашистами, як підтверджують факти затримання негідників-корегувальників співробітники військової розвідки та Служби безпеки України, на жаль, не перевелися.

«Може відбутися наймасштабніша танкова»

Важливість оборони найбільших міст північної частини Донеччини Краматорська і Слов’янська варто розглядати в контексті загальної ситуації у прифронтовому ще з 2014 року регіоні.

«Ми впевнені, що зупинимо ворога і в подальшому визволимо наші окуповані території, але нині залишається під контролем України 45% Донеччини. Це фактично половина області, а третина окупована була протягом восьми років до повномасштабного вторгнення. Обстріли на території Донеччини настільки руйнівні і їх так багато тому, що тут більша площа і лінія фронту. Постійно обстрілюють фактично всі населені пункти області», — розповідає голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

Цілком прогнозовано після тривалих важких боїв на сусідній Луганщині путінські зайди віднедавна активізували нищівний і згубний для місцевого населення наступ на Донеччині. Таку думку в червні висловив військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко. За словами експерта, нині в напрямку Слов’янська спостерігається перегрупування ворожих сил і надзвичайно велика концентрація батальйонно-тактичних груп. До того ж ідеться про танкові підрозділи рашистів, які заплановано використати під час наступу в бік Слов’янська. Збройні сили України саме там сконцентрували найбільшу протитанкову оборону.

«Якщо росіяни підуть у наступ на місто Слов’янськ, то це може стати найбільшою битвою в сучасній історії. Вона претендує на най­масштабнішу битву російських танкових підрозділів та протитанкових українських військ. Такого в сучасній історії воєнних конфліктів ще не було», — запевняє він. А ще передбачає, що оборона ЗСУ загалом українських населених пунктів від російських загарбників теж увійде в підручники історії.   

«Військові вивчатимуть досить ефективну тактику, яку ЗСУ використовує тривалий період. Ми спостерігаємо нову стратегію ведення бойових дій проти ворога, який кількісно та технічно має перевагу. Тому нині захисники України діють набагато ефективніше, ніж деякі армії країн НАТО», — свідчить оглядач групи «ІС».

До речі, коли матеріал готували до друку, схоже бачення розвитку великих боїв на Донеччині оприлюднили у щоденному звіті британської розвідки. Наші партнери підтверджують: перекинувши на ізюмський напрямок більшість частин західної і східної груп військ, які є в наявності, російські загарбники продовжують наступ на Слов’янськ. Та просунувшись за минулий тиждень головним шляхом від Ізюма приблизно на 5 кілометрів, рашисти зіткнулися з надзвичайно рішучим опором українців.

«З огляду на те, що місто також перебуває під загрозою з боку центральної та південної груп військ, існує велика ймовірність того, що битва за Слов’янськ стане наступною ключовою битвою в боротьбі за Донбас», — роблять висновок представники британської розвідки.

Насамкінець. Щоденні обстріли території Донецької області тривають. Днями російські загарбники вбили семеро цивільних жителів краю: у Торецьку, Авдіївці, Кодемі та Сіверську. Через реальну загрозу для людей і збільшення біженців Укрзалізниця збільшила кількість вагонів в евакуаційному потязі з Донеччини, який щодня вирушає з Покровська о 16.30.

«Укрзалізниця продовжує здійснювати евакуаційні перевезення за маршрутом Покровськ — Дніпро — Львів. Посадка для пасажирів із зони проведення бойових дій безплатна, пасажири мають змогу безпосередньо в потязі зареєструватися у програмі на тимчасове поселення та отримання матеріальної допомоги для ВПО», — підтвердили в УЗ.

Часто трапляються цікаві ситуації, як українці залишають своє житло, але вивозять майно. Чого тільки вартий приклад з обстрілюваного Слов’янська. Місцевий педагог, філолог за фахом і директор єдиної в місті українськомовної книгарні мережі «Є» Віктор Разживін зумів організувати і вивезти звідти понад 25 тисяч книжок. Нині українські книжки, яким на Донбасі загрожувало знищення внаслідок брутальної російської «денаціоналізації», зберігаються в Києві й чекають на повернення у Слов’янськ. Принаймні в це вірить директор магазину, як і тисячі його земляків, змушених тимчасово залишити рідні домівки.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua