"Історія Королька: система проти людини"

Слова про обов’язок захищати Вітчизну для 26-річного волинянина Миколи Королька не були порожнім звуком. Коли український народ піднявся на Революцію гідності, він одним із перших прибув на Майдан. А коли сусідня держава після окупації Криму розпочала війну на сході України, добровольцем потай від родини відбув у Луганську область захищати державу. Там, біля села Георгіївка, що неподалік луганського летовища, і загинув на бойовій позиції від розриву снаряда бойовиків.

Про це розповів під час телефонного звернення до редакції «Урядового кур'єра» тесть полеглого героя Петро Вацик: «Майже рік б’ємося як риба об лід, а бюрократичну машину здолати не можемо, — з болем у голосі каже вже не молодий чоловік. — Належні сім’ї моєї дочки виплату за смерть чоловіка під час захисту Батьківщини і військову пенсію на двох онучок у зв’язку із втратою батька отримати не можемо. На які кошти тепер дочці, яка нині у декретній відпустці, піднімати дітей?»

Меморіальною дошкою дітей не нагодуєш

Цього року в день народження полеглого героя з Полісся вшанували у податковій академії в Ірпені, яку він закінчив, і меморіальною дошкою на стінах рідної школи в селі Тоболи на Волині. Запрошені говорили правильні слова про те, що ми маємо пам’ятати про подвиг тих, хто першим піднявся на оборону країни. Нагадували, що ми відтепер назавжди у боргу перед воїнами, які за нас і наш європейський вибір віддали свої життя. І що їхні родини потребують особливої уваги. Ці правильні слова змушували очі сльозитися.

Однак уже майже рік присутня на цих заходах Валентина Королько, молода вдова із Каменя-Каширського Волинської області, оббиває пороги владних кабінетів, щоб держава звернула увагу на її дітей, батько яких добровольцем пішов боронити свою землю і не повернувся.

«Причиною смерті солдата Миколи Королька, 1988 року народження, стала вогнепальна вибухова травма з розтрощенням частин тіла», — вказано у протоколі від 30. 07. 2014 року засідання Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК). Безпосередній зв’язок загибелі волинянина з ураженням від вибухової зброї підтверджує і лікарське свідоцтво про смерть №138, що його видало 22 липня Старобільське міжрайонне відділення Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи. «Травма і причина смерті пов’язані з виконанням обов’язків військової служби», — робить висновок у документі голова ЦВЛК В. Михайлець. Обставини смерті волинянина, який загинув на бойовій позиції зі зброєю в руках, підтверджують і його бойові побратими, які залишилися живими після того бою. Щоправда, час від часу на Волинь надходять звістки, що той чи інший уже поліг у боях.

Символічно, що під час останнього бою Микола Королько побачив, як із якогось підвалу під осколки та кулі вилізли двоє дітей. З ризиком для життя він урятував їх від смертельної небезпеки. І того самого дня сказав побратимові Кирилові Сергеєву: «Я стоятиму тут до кінця, щоб така сама біда не прийшла до моїх дітей!»

Ситуація, здавалося б, абсолютно зрозуміла. Але…

За життя патріота — 20 тисяч гривень

Уже десять місяців мати двох дітей Валентина Королько стукає у двері всіх відомств, щоб домогтися фінансової допомоги. А саме: отримати належні її сім’ї «смертні» 609 тисяч гривень та оформити пенсійне забезпечення на дітей у зв’язку із втратою годувальника, який у момент загибелі був солдатом батальйону «Айдар» — в/ч ПП 0624.

Вона «намотала» вже кілька тисяч кілометрів між Каменем-Каширським та Києвом, збирає численні довідки та відповіді на свої листи.

«Так як військова служба Королька М. П. не є строковою військовою службою, тому підстав для призначення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в управлінні Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі немає, в зв'язку з чим прийнято рішення про припинення виплати пенсії Королько В.П., — відповідає їй начальник районного управління Пенсійного фонду В.Должко. І рекомендує: — Щодо призначення пенсії по втраті годувальника Вам потрібно звернутись в головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області».

«Відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» добровольці, які перебували в зоні АТО і не були призвані на військову службу, до військовослужбовців не належать. Ураховуючи викладене, документи для призначення одноразової грошової допомоги повернуто у Волинський обласний військовий комісаріат на доопрацювання і з’ясовування даних про призов Королька М. П. на військову службу. Рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги буде можливим прийняти лише після документального підтвердження призову Королька М. П. на військову службу, — зазначає в іншому листі заступник директора департаменту — начальник управління департаменту фінансів Міністерства оборони України К. Кифоренко. І далі інформує: — Що стосується виплат добровольцям, то виплата членам сімей цивільних осіб, які загинули під час проведення АТО, має здійснюватися відповідно до статті 21 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», кошти на реалізацію якого Міністерству оборони не виділяються».

А у згаданій міністерським чиновником статті йдеться: «Якщо особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, загинула під час проведення антитерористичної операції, членам її сім’ї та особам, що перебували на її утриманні, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України одноразова допомога в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів». Це трохи більш як 20 тисяч гривень. Чи не задешево за життя патріота?

Прохання допомогти цій сім’ї вже лунало і на сесії обласної ради, і на «круглому столі» однієї з газет. І все марно…

Хто візьме на себе відповідальність?

Чиновники, що зіткнулися з цією ситуацією, відфутболюють її як можуть. Причина банальна: до і під час бою, в якому загинуло семеро наших воїнів, належним чином не були оформлені документи. А чи не можна зробити для цих сімох загиблих виняток? Просто комусь потрібно взяти на себе відповідальність.

 — Десь у Кабінеті Міністрів України нині готують механізм реалізації Закону України від 24 квітня цього року №1688, що має надати статус учасника бойових дій добровольцям і членам добровільних батальйонів та формувань, які беруть участь в АТО. Скільки триватиме цей процес, що буде після цього, не відомо нікому, — зі сльозами каже Валентина Королько. — А тим часом інший ухвалений недавно закон з 1 червня цього року позбавить нас права на безкоштовний проїзд, а з липня нівелює пільгу із сплати комунальних платежів.

Що було сказати солдатській вдові, якій потрібно два десятки років самій ростити двох дітей? Чому ж ти, Вітчизно, така бездушна до своїх найкращих синів?

 Не відкрию секрету, що і для тих, хто повертається живим, але скаліченим із фронту, починається другий етап бойових дій із зашкарублою чиновницькою системою.

«Не вірю, що від українських чиновників такі, як я, чогось можуть добитися, — сказав авторові цих рядків інший волинський доброволець тяжкопоранений на сході Богдан Пташник. — Тому навіть і не пробував кудись звертися по компенсацію. Вже став на ноги — і добре». Зате заплутаність пільгового та пенсійного законодавства зручна тим, хто хоче примазатися до справжніх героїв.

«Я отримав статус учасника бойових дій одразу в лютому 1989 року, щойно в’їхав на територію СРСР, — розповів воїн-афганець Мамалига, який встиг побувати добровольцем і на нинішній війні, командуючи відділенням у батальйоні «Айдар». — Нас тоді сфотографували, і через кілька днів просто на кордон привезли посвідчення. Тепер зовсім протилежна ситуація!»

Чи знайдеться нині в Україні відповідальна людина, яка докорінно змінить ставлення держави до наших захисників, зокрема й добровольців? І хто нарешті позбавить наших захисників, членів їхніх сімей принизливого випрошування належних за законом відповідних посвідчень та пільг?

PS Про те, чому й досі учасників добровольчих батальйонів не вважають військовими, як держава дбає про учасників АТО, дивіться інтерв’ю начальника відділу департаменту соціальної та гуманітарної політики Міноборони України Сергія Кучеренка в «Урядовому кур’єрі» №93 від 27 травня ц.р.

ПРЯМА МОВА

Петро ФІЛІПЧУК,
начальник Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області:

— У нашому фонді ця історія добре відома. Але, на жаль, поки що родині загиблого добровольця ми допомогти не змогли. Справа гальмується тим, що Микола Королько, на жаль, мав офіційного трудового стажу лише 10 місяців замість двох необхідних для його віку років, що вимагає законодавство. У цьому разі можливе лише призначення соціальної пенсії, яка, звичайно, сім’ю не задовольняє. Призначення ж військової пенсії стримується тим, що нема наказів про прийняття його на службу та відповідних фінансових документів про виплату йому грошового забезпечення військовослужбовця.

Олександр КУЗЬМИК,
в. о. начальника відділу Волинського облвійськкомату:

— Для призначення цій сім’ї всіх виплат, передбачених законом, нині немає комплекту документів, що передбачений чинним законодавством. Передусім слід підтвердити факт призову і те, що Микола Королько воював. Прокуратура проводила розслідування, на основі якого можна це зробити. Ми звернулися із запитом, щоб нам надали матеріали цього розслідування. Чекаємо на відповідь.

ДОВІДКА «УК»

Тільки на Волині поховали 116 загиблих учасників неоголошеної війни. Щотижня у край надходять повідомлення про ідентифікацію тимчасово безіменних тіл захисників Вітчизни.