"Ідемо за Сковородою"

Галина САГАЧ
3 грудня 2020

4 листопада 2020 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про відзначення 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди». Він жив у 1722—1794 роках, тож ювілей відзначатимемо 3 грудня 2022-го. У постанові окреслено широкий план заходів з відзначення на державному рівні знаменної дати.

Григорій Сковорода — це втілення духу і мудрості України, його можна назвати нашим Першорозумом, учителем істини і духовного життя. Сковорода — реальна і містична фігура, праведна і мудра, він народний улюбленець, як і геніальний Тарас Шевченко.

Одна з картин циклу «Основи» заслуженого художника України Генрі Ягодкіна, який з юності захопився особистістю Григорія Сковороди, відтворює тернистий шлях і становлення мислителя світового рівня. Ілюстрація з сайту oldchernihiv.com

Ми йдемо за Сковородою майже 300 років, збагачуємося його мудрістю, а й досі у столиці нема його музею, бо Київ не знайшов місця. У шкільній програмі вивчення творчості філософа й поета Сковороди звузилося до чотирьох годин. Не може врятувати ситуацію з поширенням його ідей те, що обличчя філософа зображено на купюрах. Чому лише 2016 року світ нарешті побачила робота світлої пам’яті харківського професора Леоніда Ушкалова, за редакцією якого вийшла повна академічна збірка творів Григорія Сковороди обсягом 1400 сторінок? Ці факти і питання поки залишаються без коментарів і відповідей.

Час поставив Григорія Сковороду поряд з геніями людства, а прихильників його мудрості зібрав у благословенне коло сковородинців, аби ми не лише зберігали, а й вивчали, популяризували унікальну творчу спадщину видатного філософа. У незалежній Україні поширюється сковородинський рух освітніх та громадських організацій Київської, Херсонської, Харківської, Полтавської, Одеської та інших областей, що втілився у проєкт «Григорій Сковорода — 300». Його мета — органічно поєднати вчення видатного філософа про щастя людини із глобальною вимогою сучасності — духовно-моральним розвитком суспільства. До складу громадського організаційного комітету проєкту увійшли науковці, письменники, журналісти, громадські діячі.

Сковородинська світлиця в столичній школі № 47. Фото Володимира ЗAЇКИ

Особливої активності протягом останніх 10—15 років набув сковородинський рух серед освітян Києва (директор спеціалізованої школи №47 Світлана Нетецька, кандидат історичних наук Іван Єрмаков), Херсонщини (кандидат педагогічних наук Тетяна Кузьміч), Ужгорода та Одеси (очільники філій Всеукраїнського народного університету українознавства ім. Григорія Сковороди Майя Артьомова та Любов Задорожна). У багатьох загальноосвітніх середніх школах впроваджено навчальну програму спецкурсу для учнів 9—11 класів «Аве Сковорода! Ідемо за Сковородою» (автори професор Г. Сагач, кандидат педагогічних наук Т. Кузьміч). Спецкурс схвалила Херсонська академія неперервної освіти. Його успішно втілюють у життя педагоги-сковородинці Херсонщини Г. Соломахіна, директорка Каховської ЗОШ І—ІІІ ступенів №2 з поглибленим вивченням іноземних мов, О. Білокриницька, вчителька історії Вербівського закладу повної ЗОШ Нижньосірогозького р-ну, М. Крупа, вчителька Сиваської ЗОШ І—ІІІ ступенів №2 Новотроїцького р-ну, Є. Рижикова, вчителька зарубіжної літератури Брилівської ЗОШ І—ІІІ ступенів Олешківського р-ну та ін. Ось лише деякі пам’ятні заходи і справи цих талановитих освітян: Сковородинські світлиці, педагогічні читання, круглі столи, науково-практичні конференції, відеоролики, сценарії, тематичні розробки занять, присвячених Г. Сковороді. Автор цієї розповіді збирає унікальні освітянські матеріали для передачі до майбутнього музею Григорія Сковороди в Києві, який, віримо, відкриють у столиці до дня ювілею.

Г. Сковорода був мандрівною народною академією, його шлях пролягав країнами Європи — від Словаччини до Італії. Долучилися до вивчення його спадщини і європейські науковці. 2016 року на базі Пряшівського університету в Словацькій Республіці було проведено міжнародний круглий стіл «Сковорода поза часом і без кордонів», у якому взяли участь професори Я. Шафін і М. Герка, головний редактор журналу «Дукля» І. Яцканин та група сковородинців з України: Т. Роскіна, Ю. Сабадош, І. Гришин, В. Мартиненко, Г. Сагач. Вагомий внесок у популяризацію творчої спадщини Григорія Савича роблять європейські вчені професори В. Табаш (Польща), В. Воздвиженський (Угорщина), М. Г. Бартоліні (Італія) та інші. Низький їм уклін і щира подяка за відданість ідеям нашого філософа. Ave Skovoroda! Ідемо за Сковородою!

Галина САГАЧ,
доктор педагогічних наук,
лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди,
для «
Урядового кур’єра»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua