Цьогорічне зовнішнє незалежне оцінювання особливе: вперше за багато років — завдяки запровадженню так званого порогового бала, здолати який вдалося далеко не всім, — воно стало справжнім бар’єром для тих абітурієнтів, хто виявився не готовим до навчання у виші. Справжньою його родзинкою можна вважати й запровадження тестів з української мови та літератури й математики двох рівнів складності, коли вищі навчальні заклади отримали право вимагати від абітурієнта результати тестування не лише базового, а й поглибленого рівня. Тож сьогодні про перші підсумки ЗНО-2015 і висновки, яких вдалося дійти завдяки цьому, «Урядовому кур’єру» розповідає директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор ЛІКАРЧУК.
.jpg)
— Ігоре Леонідовичу, хочу почати саме з дворівневих тестів. Про необхідність їхнього запровадженнямиз вами говорили багато років тому. Нарешті вдалося це зробити. Що показали перші результати?
— Найголовніший висновок: дворівневі тести давно треба було запроваджувати. Вони відразу ж показали (до речі, саме про це на колегії в Міністерстві освіти сказав і Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк), що в нас є університети, які дають знання, а є ті, які просто видають дипломи. А через те, що у нас університетів, які банально торгують дипломами, на мою думку, більше, ніж тих, що дають знання, лише одиниці з них у цьогорічній вступній кампанії вимагають від абітурієнтів результати виконання тестів поглибленого рівня.
Тож вищі навчальні заклади цього року теж складали певний іспит і, хай як це прикро визнавати, більшість із них із ним не впоралася: виявляється, щоб вижити, їм потрібен не грамотний, а будь-який студент. Тоді питання: дипломованого фахівця якого рівня випускатимуть ці університети? Чи буде цей бакалавр чи й навіть магістр конкурентним на ринку праці? Яка в нього перспектива загалом? Відповіді, на жаль, дуже невтішні.
— Здавалося, що це має бути автоматично: де філологія — там поглиблені тести з мови, а де математичний профіль — то з математики.
— Це ви занадто гарно думаєте про деякі наші виші. Університети в нас автономні, і вони самостійно приймають рішення, якого абітурієнта собі брати. І тут дуже показово, що 90% університетів мінімальним балом, який вони вимагають від свого абітурієнта, поставили 100 — нижче просто не можна!
— Що загалом показало ЗНО-2015?
— Хоч як це прикро, велика кількість абітурієнтів не має мінімально необхідного рівня знань, щоб здобувати вищу освіту. Такого висновку дійшли після того, коли цього року запровадили нову систему визначення результатів оцінювання з допомогою порогового балу. Це європейська система. Її сутність полягає в такому. У попередні роки всі, хто проходив зовнішнє оцінювання, отримували позитивний результат. Починаючи з цього року, його отримали лише ті, хто має необхідний для навчання в університеті рівень знань. Тобто у нас з’явилася велика когорта тих, хто зовнішнього оцінювання не склав. Іншими словами, до університетів апріорі не потраплять абітурієнти, які нічого не знають.
Запровадження цієї системи дало змогу інакше підходити й до оцінювання якості роботи загальноосвітніх навчальних закладів. Тепер для кожного закладу можна побачити, яка кількість його випускників на етапі закінчення школи не має елементарного мінімуму знань з того чи того предмета. Тому в нас виник задум розпочати проект з умовною назвою «500 шкіл України». Його суть така. УЦОЯО щороку після завершення ЗНО визначатиме 500 загальноосвітніх шкіл країни у двох номінаціях. Перша — найуспішніші школи. До цієї категорії зараховуватимуть заклади, максимальна кількість випускників яких показала результат, що в кілька разів вищий від порогового бала з цього предмета. До другої категорії (назву підберемо пізніше) входитимуть заклади, в яких максимальна кількість випускників порогового бала не здолала. Такі рейтинги широко публікуватимуть у ЗМІ, обговорюватимуть тощо. Їх можна покласти в основу прийняття певних управлінських рішень і, найголовніше, вони стимулюватимуть багато позитивних процесів у системі загальної середньої освіти.
Окрім того, цього року ми пішли на безпрецедентні кроки: відкрили доступ абітурієнтам до результатів їхніх робіт. Тобто вони можуть отримати скан-копії робіт, що дасть змогу побачити всі помилки й дійти відповідних висновків, а вже потім іти чи до вчителя, чи до репетитора — до будь-кого й питати, чому не навчили.
— Відомо, що залишає бажати кращого ситуація з української мови та літератури, математики, географії, біології. Можливо, цьогорічні абітурієнти краще знають іноземні мови?
— Якби ж то! Якщо наводити цифри, то, скажімо, англійську мову цього року складали майже 72 тисячі абітурієнтів. Максимально можливу кількість тестових балів із цих 72 тисяч — вдумайтеся! — отримали всього 13 осіб. Майже 10 тисяч порогового бала з іноземної мови не здолали. Найбільше таких у Херсонській і Миколаївській областях — по 20%, у Кіровоградській — 17%. Простий приклад: у тесті потрібно було написати товаришеві листа про спорт. І 21% із тих, хто виконував цей тест, не написав жодного слова.
— Може, вони просто спортом не цікавляться?
— Вони просто не володіють англійською мовою. А ще ж варто зважити на те, що у тесті не було комунікативної частини, тобто не було аудіювання й говоріння. Тож результат, отриманий цього року, вкрай прикрий. І коли ми вносили пропозицію на розгляд колегії Міносвіти, що наступного року потрібно проводити ДПА з іноземної мови для всіх, то вже зараз прогнозуємо, якими будуть результати. Але цей крок, попри його непопулярність, має стати серйозним поштовхом до істотного поліпшення вивчення іноземної мови у системі загальної середньої освіти. А якби ще й кожен університет від усіх абітурієнтів вимагав сертифікат ЗНО з іноземної мови, то це було б дуже добре.
— Ігоре Леонідовичу, на колегії ви отримали доручення підготувати інформацію про те, як склали ЗНО випускники гімназій, ліцеїв тощо. Що маємо в цій царині?
— Справді, найближчим часом це питання має розглядатись на засіданні колегії Міносвіти. Що маємо? Приміром, тільки з української мови не перейшли поріг, тобто не склали цей тест, 550 випускників гімназій, 595 випускників ліцеїв і 64 випускники колегіумів. А ще ж ми не подивились англійську, французьку (у нас же є школи з поглибленим вивченням французької мови) — як їхні випускники? А в мене є інформація, що багато випускників цих шкіл взагалі не складали іспитів з іноземної мови.
А що таке школа з поглибленим вивченням, гімназія, ліцей чи колегіум? Це поділ класів на групи, доплати вчителям, трішки інші умови роботи тощо. Це вам не бідна як церковна миша сільська школа!
Ми підготуємо таку інформацію, просто на все це потрібен час. І, думаю, на її основі слід приймати відповідні рішення. Я готовий назвати 472 школи України, в яких 10 і більше випускників не склали тесту з української мови та літератури. Тож якщо у школі половина учнів не склала тесту з української, що потрібно робити з такою школою? Що потрібно робити з таким колективом? Що потрібно робити з освітою в цьому регіоні?
Де таких шкіл найбільше? Це Закарпатська, Чернівецька, Рівненська області. А щоб змінити ситуацію, нам передусім потрібно нарешті ухвалити закон про освіту, в якому чітко виписати відповідальність учителя, професора, університету, школи, органу управління освіти, зрештою міністерства за якість надання освітніх послуг. Тобто нам треба створювати систему забезпечення якості освіти й водночас змінювати підходи до оплати праці педагогів, бо не можуть люди, які працюють по-різному, вкладають у свою роботу різні знання і вміння, отримувати однаково. А поки що вони отримують однаково, бо зарплатня нараховується за однією методикою.
Нам слід думати, що робити з мережею шкіл, чи варто утримувати малокомплектні школи. Якщо варто, то як там організовувати навчально-виховний процес?
— Ідеться передусім про сільські школи?
— Так. Сільською освітою слід займатися. Коли в СРСР у 1960—1970-х роках постало питання сільської освіти, тоді було прийнято 9 партійно-урядових постанов про сільську школу. Як наслідок, туди пішли вчителі, сільським педагогам встановили особливі умови оплати праці, матеріального забезпечення. Тоді ж почали масово будувати школи в селі. Й досі майже 60% сільських учнів навчаються у приміщеннях, збудованих у той час. А ми хочемо, щоб до сільської школи прийшов кваліфікований учитель англійської мови на 1200 гривень зарплатні, якщо набереться необхідна на ставку кількість годин.
— Нині багато говорять про децентралізацію, яка нібито розв’яже всі проблеми.
— Якщо керівники на місцях робитимуть діло, тоді розв’яже, інакше нічого не буде. Є досвід Польщі, Словаччини, Угорщини, які познаходили шляхи розв’язання проблем малокомплектних шкіл.
— Нам який найбільш корисний?
— Я не прихильник, щоб ми механічно щось переносили з одного місця на інше. Можемо щось запозичити, але робити це потрібно з головою, а не для галочки, як ще часто роблять у нас.
— Тобто, знову ж таки, ми впираємося в те, що все залежить від того, яким буде керівник на місці і як він близько братиме до серця саме ці конкретні проблеми.
— Так. Наведу приклад: минулого тижня приходить до мене один чоловік, колишній голова райдержадміністрації. Його онука не склала тест з іноземної мови. І він абсолютно логічно пояснює ситуацію, що у райцентрі — у школі, де вона вчилася, — немає хорошого вчителя іноземної, й тому дівчина не змогла підготуватися до ЗНО. Але коли я спитав: «Ви ж керівник райадміністрації, а що ви зробили для того, щоб там з’явився вчитель іноземної мови?», — була довга пауза. По-моєму, він так і не зрозумів, що саме він повинен був зробити. А треба було подбати про те, щоб цей учитель з’явився і щоб йому було комфортно працювати саме там, а не деінде.
Ось вам відповідь на всі запитання. Це що, має Порошенко вирішувати чи Яценюк, чи Квіт? Це мають вирішувати на місцях. І йдеться навіть не про те, що хтось не хоче брати на себе бодай крихту відповідальності. Це не відповідальність. Знаєте, Курчатов колись сказав хороші слова: хто хоче зробити — той шукає, як це зробити, а хто не хоче — той шукає причину.
Лариса УСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ігор ЛІКАРЧУК. Народився 1954 року в Богуславі на Київщині у родині педагогів. Після школи вступив до Київського державного педінституту, який закінчив із відзнакою 1976-го.
1976—1986 рр. працював учителем, заступником директора, директором школи та професійно-технічного училища. 1986—1996 — заступник начальника управління освіти Київської області, голова Київського обласного комітету з професійної освіти. 1995—1996 — член Державної комісії з реформування професійно-технічної освіти України. 1996—2002 рр. — голова експертної ради Державної акредитаційної комісії з ліцензування та атестації ПТНЗ. 1996—2005 — начальник управління освіти і науки Київської ОДА.
Паралельно викладав у Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів і Переяслав-Хмельницькому державному педуніверситеті. Листопад 2006-го — січень 2011 року, а також із березня 2014-го — директор УЦОЯО.
ЗНО-2015 У ЦИФРАХ:
♦ усього(!) два абітурієнти, які набрали по 200 балів з трьох предметів (обидва 600-бальники закінчили ніжинські школи), і 84, котрі мають по 200 балів із двох предметів;
♦ найбільше 400-бальників у Львівській області (17) й Києві (16). Немає жодного у Кіровоградській, Миколаївській і Херсонській областях;
♦ 70% абітурієнтів, які зазвичай складають ЗНО, працюють із репетиторами;
♦ до жодного ВНЗ не зможуть подати документи ті, хто не склав тестування з української мови та літератури. Таких 22 тисячі 610 чоловік;
♦ майже 13 тисяч абітурієнтів взагалі не з’явилися на тест з української, отже вони теж цього року втратили змогу стати студентами.