Уже котре за ліком засідання горезвісного Басманного суду Москви у справі української льотчиці Надії Савченко закінчилося передбачувано. За кремлівським сценарієм невинну жінку знову залишили за гратами, чітко усвідомлюючи, що прирікають на вірну смерть. Як відомо, можливості людського організму не безмежні, а полонена голодує понад два місяці поспіль.
Однак агресору, затуманеному злобою до всього українського, байдуже до життів тисяч наших громадян, які він уже забрав за час воєнних дій. Тож доля однієї бранки, якою переймається весь цивілізований світ, лише збуджує неадекватного лідера сусідньої держави демонструвати свою силу. І дарма, що виступає він не у своїй ваговій категорії, і судді (зокрема й гаазькі) зафіксують рано чи пізно його чистий програш.
Але, може, хоч якесь просвітлення осяє тих простих росіян, які дивилися репортаж із зали суду. Можливо, вони почули не коментарі пропагандистів-журналістів федеральних каналів, а слова знесиленої фізично, але не зломленої морально жінки, громадянки, патріотки своєї країни. Навіть у темниці її серце не спопеляє ненависть до народу сусідньої держави. Вона чітко розмежовує тоталітарний режим і народ, на чиїй шиї той умостився.
«Я ніколи не скажу, що росіяни погані люди. Я не маю на увазі таких брехливих і продажних, як слідство і суд. Зрозумійте: немає поганого народу, є погані люди. Я не скажу, що ці люди, яких я зневажаю, не поважаю і ніколи не буду поважати, хороші. Але я поважаю, ціную і справді люблю, дуже люблю багатьох росіян. Дякую вам за підтримку», — з такими словами звернулася ув’язнена до присутніх у судовій залі й до всього народу Росії.
Вона пояснила колишнім «братам по соцтабору», що не відчуває національної ненависті до росіян, хоча саме в цьому її звинувачує слідство. «Я не вбивала російських журналістів, тим паче за національним мотивом. До того ж вони в принципі родом з України», — наголосила Надія.
Вона рада, що в Росії є ті, кого може назвати друзями. Люди пишуть листи полонянці, з яких видно, що не всі «підсіли» на імперську пропаганду і не всі вважають українців ворогами. Та й сама Надія не зарахувала всіх росіян до ворожого стану.
«Ми будемо друзями з тими росіянами, які не візьмуть зброю і не прийдуть на мою землю вбивати мій народ», — сказала Надія Савченко. Переконання ув’язненої не похитнули навіть ті конвоїри, які загрожували її життю, знущалися над національною і людською гідністю, насміхалися над українською мовою і в судовому засіданні штовхали її 77-річну матір. Велич духу українського військовослужбовця мала б заслуговувати й на повагу ворогів.
Ми в Google+