Кожна господиня перед святами замислюється, чого б такого цікавенького чи новенького приготувати, чим порадувати гостей і близьких. По нат-хнення запропонувала б звернутися до Лариси Титикало, яка нещодавно видала книжку «Канапка як мистецтво».
Здавалося б, чим може здивувати звичний бутерброд, який скоріше рятує за браком страв, ніж здатен порадувати на святковому столі? А ось і ні! І це доводить пані Лариса. Тільки треба інакше поглянути на можливості української канапки. Так-так, саме канапки і саме української. На відміну від італійської брускети, іспанських тапасів чи сендвічів. І згадати, що саме вона може якнайповніше презентувати наші українські улюблені смаки, національні продуктові хіти і локальні раритети. Тільки потрібне єдине: відкинути стереотипи і залучити творчість. І тоді виготовлення канапок стане мистецтвом, яке даруватиме яскраві емоції від поєднання смаків і кольорів.
«Канапка — це не просто шматок хліба з ковбасою, — вважає пані Лариса. — Пропоную підійти до цієї справи з фантазією, додати цікавих складників і фарб, сміливих поєднань смаків! Це щось дуже наше українське: мати під рукою кілька кілограмів борошна, шматок сала, паштетик, консерви, мариновані огірочки, бринзу, соуси, джемики, з десяток різних спецій і прянощів».
У книжці «Канапка як мистецтво» Лариса Титикало пропонує рецепти, але головна ідея видання не стільки в тому, щоб підказати, скільки показати можливості канапки і надихнути на кулінарну творчість читачів (в ній навіть є чисті сторінки і місця для фото ваших канапок). Як зізнається пані Лариса, саме це відбулося у неї під час першого локдауну торік навесні, коли всі вимушені були постійно перебувати вдома.
«Ми з родиною виїхали за місто на дачу. І я почала робити канапки і розміщувати фото в соціальних мережах. Тоді всі розваги були віртуальними, тож фото з канапками всі сприймали дуже позитивно. Надто що готувала їх із продуктів, які завжди є вдома», — розповідає. Тоді народився вислів канапки як мистецтво, а згодом ідея про видання книжки.
У книжці 33 рецепти канапок, хоч під час карантину їх було придумано, виготовлено і з’їдено значно більше. Із салом і паштетом, бринзою і сиром, рибою і першою зеленню, солоних і солодких, приправлених різними спеціями і навіть квітами. Але фірмовою канапкою пані Лариси можна вважати шматочок домашнього хліба з бессарабською козиною бринзою і печеним червоним перцем.
У Лариси Титикало особлива любов до бринзи. Вона з радістю господарює на власній «Бринзарні» у Приморському Одеської області і навіть почала її сушити, як це робили в Бессарабії дуже давно і встигли забути рецепт. Ця терта сушена бринза нагадує італійський тертий пармезан, і використовують її так само. Згодом стала додавати до неї різні інгредієнти: із кропивою, м’ятою, тим’яном вийшли «Аромати бессарабського степу», з чорнобривцями, паприкою, нагідками і квітками гарбуза — «Золото Бессарабії», а з лавандою і пелюстками троянди — «Бессарабська казка».
Таким підходом до створенням святкових новорічних канапок і справді здивуєш. Можна використати складники, які нагадають про далеке дитинство чи романтичну юність. Можна у канапках відтворити спогади про подорожі року, що минає, чи навпаки — створити атмосферу бажаних вражень і мрій. І це будуть шедеври із вашим власним змістом. «Канапкомистецтво стане у пригоді кожному, — впевнена пані Лариса, — адже створювати канапкошедеври можна з будь-яких їстівних інгредієнтів. Станьте архітектором, художником, дизайнером і винахідником канапок!»
ДОВІДКА «УК»
Лариса ТИТИКАЛО — авторка книжки «Бессарабія. Кулінарна мандрівка», лідерка спільноти Slow Food Bessarabia, власниця козиного подвір’я «Бринзарня», учасниця гастрономічного маршруту «Дорогами вина та смаку української Бессарабії».