ТУРБОТА ПРО МАЙБУТНЄ

На Рівненщині всерйоз замислилися, як вирівняти дисбаланс  на ринках освіти і праці

Дев’ятсот медсестер щороку випускають чотири медичних коледжі Рівненщини, тоді як уся медицина краю може «проковтнути» щонайбільше 100. Інші дипломовані фахівці або ж їдуть обслуговувати стареньких за кордон, або поповнюють лави безробітних удома. Перенесіть цю пропорцію на рівень держави. Страшно? Додайте дипломованих економістів та юристів. Чи варто бути особливим стратегом, щоб побачити: такий дисбаланс на ринках освітніх послуг та праці становить пряму загрозу національній безпеці держави?

А поки що над проблемою та способами її розв’язання всерйоз замислилися на Рівненщині, де рівень безробіття традиційно високий. Ситуація, що склалася тут, віддзеркалює загальну, за винятком, можливо, індустріальних областей. 

Олексій  ГУБАНОВ, 
заступник  голови  облдерж- адміністрації:

— Ми часто зустрічаємося з недовірою роботодавців до тієї базової освіти, яку отримує молодь. Але проблема тут глибша й системна, вона криється у створенні нових високотехнологічних робочих місць. Ми зациклилися на існуючій моделі господарювання, з колишнім розміщенням продуктивних сил та виробничих відносин. А реальність така, що робочих місць просто не вистачає фізично. Змінити модель господарювання можуть ефективніші підприємці, продуктивніший бізнес, який насамперед має вигравати у конкурентів наш внутрішній ринок.

Рівненщина — аграрний сільськогосподарський регіон. І що ж ми маємо? Скажімо, лише Рівне споживає за рік продуктів харчування на 1 мільярд гривень, порахували аграрні експерти. Втім, серед  їх виробників лише незначна частка місцевих. Тобто сьогодні ми, на жаль, програємо конкурентну боротьбу навіть на внутрішньому ринку, не кажучи про ринки інших країн. Підприємці нової формації — не гриби, що виростають на Поліссі після дощу. Завдання ж соціально відповідальної влади — створити умови для розвитку підприємців. На жаль, такого явища, як сучасна бізнес-підготовка, в нас досі не було. І робити це маємо не наосліп, щоб знову не створити дисбалансу, а через комунікацію реального сектору економіки (тобто бізнесу), громадянського суспільства та регуляторів ринку (тобто влади). Якщо ми цього не зробимо сьогодні, завтра — на наш ринок прийдуть ті, хто має відповідну підготовку. Адже місце під сонцем порожнім не буває. 

Вадим КУХТІЙ,
директор Ей-І-Ес «Рівне- обленерго»:

— Коли бачу рекламні ролики наших вишів, складається враження, що вони готові записати до числа студентів будь-кого, хто має гроші. Тому зовсім не виникає бажання брати на роботу їхніх випускників. Нехай такі навчальні заклади визначаться: вони працюють на роботодавця чи просто заробляють гроші? Ми приймаємо на роботу людей на конкурсній основі, і 80% претендентів відсіюється через об’єктний підхід до справи. Вони мислять так: дайте нам певні вигоди. І зовсім не вважають себе суб’єктами процесу творення матеріальних благ, відтак — суб’єктами розбудови держави. Викривлене мислення — це навіть страшніше, аніж непрофесійність. До слова, ми навіть перестали дивитися в додатки до дипломів, бо є сумніви в їхній об’єктивності. Тим часом нам гостро не вистачає креативного, емоційного інтелекту! Адже наше підприємство, як і подібні в державі, має величезний обсяг старих мереж на тлі обмеження тарифів з боку держави. Тому ми сьогодні можемо розвиватися лише завдяки підвищенню продуктивності праці — і саме тут нам потрібен професійний креатив. Що ж до розвитку ефективного бізнес-середовища, про яке кажуть представники влади, то тут варто повчитися в Сингапура, де реєстрація бізнесу триває 2 години, чи в Малайзії, де це можна зробити за годину. Зробіть це швидше — і бізнес прийде до нас! 

Ігор ПАСІЧНИК, 
ректор  Національного  університету  «Острозька  академія»:

— Переконаний: лави безробітних поповнюються за рахунок випускників тих навчальних закладів, які дають слабкі знання. Їхнє майбутнє визначить ринок. Втім, переглянути навчальні програми, збагатити їх практичними знаннями і навичками маємо ми. Приміром, наші студенти,  окрім основної професії, отримують додаткові спеціалізації — це дасть їм змогу впевненіше почуватися на ринку праці й чутливіше реагувати на нього. Область поки що не має своєї регіональної бізнес-школи, що надзвичайно актуально. Але бізнес-інкубатори в кожному виші — це цілком реально вже сьогодні. 

Іван ТКАЧУК, 
директор  обласного центру  зайнятості:

— А якщо поєднати ці бізнес-інкубатори з вимогою нового Закону «Про зайнятість», може вийти непоганий результат. Адже закон передбачає безкоштовне стажування студентів останніх курсів на підприємствах, де випускник і роботодавець зможуть придивитися одне до одного. Адже сьогодні всі хочуть на роботу молодь віком 25 років, та ще й зі стажем роботи. А де ж його взяти в такому віці? І тут ми на рівні регіону маємо напрацювати базу для стажування. Отоді підприємство вустами навіть учорашніх випускників скаже навчальному закладу: змінюйте навчальні програми, технології! Тобто сформує соціальне замовлення на спеціалістів. А ми що робимо? В ліпшому разі мовчки перенавчаємо фахівців, яких 5 років навчала держава. У гіршому — під різними приводами відправляємо їх у центри зайнятості. Ми ж повинні чітко знати, що буде на ринку праці області завтра й післязавтра. 

Анатолій  СТАШКО,
перший  заступник голови ДПС  в області:

— Уряд України чітко розуміє: основою зростання зайнятості є розвиток реального виробництва. Надмірне навантаження на роботодавців зі сплати єдиного соціального внеску — причина тінізації трудових відносин. Як наслідок, зменшується реальна кількість робочих місць, фонд оплати праці та надходження до фондів. Тому в цьому році уряд вперше запровадив компенсації для роботодавців зі сплати єдиного соціального внеску. Цією нормою можуть скористатися фірми, компанії, приватні підприємці після того, як вони, починаючи з 2013 року, створять нові робочі місця та працевлаштують людей через трудові угоди. Умовою надання цієї пільги є виплата заробітної плати впродовж року розміром більшим, ніж три мінімальних. Через рік після укомплектування новостворених робочих місць такі працедавці зможуть отримати 50-відсоткове покриття витрат зі сплати єдиного страхового внеску за рахунок коштів Пенсійного фонду. Порядок компенсації частини витрат затверджено постановою Кабміну №153 від 13 березня цього року. Певні преференції зі сплати єдиного соціального внеску передбачені для суб’єктів господарської діяльності, які організовують робочі місця для працевлаштування безробітних. Зокрема компенсаційні виплати надаватимуться роботодавцям, котрі не мають заборгованості зі сплати страхових внесків, не є банкрутами та проти яких не порушено справу про банкрутство. Також право на компенсаційні виплати мають ті суб’єкти малого підприємництва, що створюють робочі місця в пріоритетних галузях економіки.

Лариса  САДОВА, 
виконавчий  директор 
Асоціації  платників  податків  Рівненщини:

— Показники кількості робочих місць і рівень заробітної плати — головні критерії в конкурсі сумлінних платників податків, який щорічно проводить наша асоціація. Лобіювання інтересів платників податків, спрямованих на зниження податкового тиску та спрощення процедури адміністрування податків, — наше основне завдання. Один із вдалих прикладів такого лобіювання — зниження ставок єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва з 10 до 7 відсотків для неплатників ПДВ та з 5 до 3 відсотків для платників податку на додану вартість. А це означає, що з кожного сплачуваного раніше мільйона 300 тисяч гривень підприємство зможе спрямувати на створення робочих місць. Чи обернулося це втратами для держави? Ні, навпаки. Надходження єдиного податку за перший квартал цього року по області зросли майже вдвічі, а це десятки мільйонів гривень. Це стало можливим завдяки збільшенню верхньої межі доходу підприємств і підприємців, які мають право застосовувати спрощену систему оподаткування, до 20 мільйонів гривень. Отож, якщо в попередні роки середній бізнес практично не підпадав під цю систему, то тепер він таку можливість має. Але при цьому, на жаль, не враховані пропозиції АППУ щодо пропорційного збільшення верхньої межі кількості найманих працівників (для підприємців це, як і раніше, 20 чоловік, а для юридичних осіб — 50). Тобто законодавець сказав тільки «А». І якщо за обсягами виробництва та доходів під спрощену систему оподаткування підпадають тепер, крім малих, і середні підприємства, то за чисельністю — ні. Ймовірно, деякі з бізнес-структур підуть на скорочення працівників, аби долучитися до «єдинників». Тому законодавець неодмінно має сказати й «Б»: збільшення кількості найманих працівників буде імпульсом для створення нових робочих місць.

Світлана ЛЕВИЦЬКА,
голова постійної комісії обласної
ради з питань  науки, освіти,
культури  і духовності:

— У світі триває жорстка конкуренція за молоде покоління. Я не знаю загальнодержавної статистики, але лише з Рівненщини після закінчення середньої школи торік вступили в закордонні виші 300 дітей, 860 випускників наших вишів поїхали на роботу за кордон. Це відповідає кількості річних бюджетних місць у всіх ВНЗ області.  Ще кілька років такої статистики — і нам не буде кого вчити! Ми ж чудово розуміємо, що залишає країну краща молодь!

Нещодавно кращий студент-економіст за моєю ж рекомендацією пішов на співбесіду до одного з рівненських роботодавців. І повернувся звідти не те що розбитим — зламаним! Він не ставив запитання про заробітну плату, будучи готовим до мінімальної, але ж йому не запропонували й цього! Зате хлопець відзначив, що дверні ручки у фешенебельному офісі фірми були вартістю не в одну мінімальну зарплату. Той бізнесмен не приходить на наші «круглі столи», не відгукується на пропозиції взяти участь у роботі державної екзаменаційної комісії. Закликаю роботодавців: прийдіть, послухайте, які дипломні роботи створюють наші випускники, сформулюйте свої конкурсні засади прийому на роботу, вийдіть на факультативні навчання у вишах — і ви отримаєте персонал з якісно новим форматом знань та навичок, а саме цього вимагають усі інвестиційні програми.

Учасники «круглого столу» пропонують

Дисбаланс на ринках освіти та праці досяг в Україні таких пропорцій, що вже без перебільшення становить загрозу національній безпеці держави. Аби знівелювати його, потрібно змінити систему господарювання через:

♦ створення високотехнологічних робочих місць;

♦ створення необхідних умов для розвитку регіонального підприємницького середовища, яке було б здатне конкурувати на внутрішніх, а пізніше — й на національних ринках;

♦ налагодження постійної ефективної комунікації реального сектору економіки (тобто бізнесу), громадянського суспільства та регуляторів ринку (тобто влади), щоб чути одне одного і реагувати на вимоги часу;

♦ прискорення адаптації навчальних програм до потреб роботодавців, ринку праці;

♦ використання надсучасних можливостей підготовки та перепідготовки кадрів, які має Державна служба зайнятості.