"Керівник Луганського обласного управління СБУ Віталій ВИННИЧЕНКО: «Україна перемагає у змаганні думок і світоглядів»"

Уляна ДАВИДЕНКО
25 березня 2020

Правоохоронці фіксують зміни у настроях населення на тимчасово не підконтрольних територіях. Про нагальні завдання Служби безпеки України та нові виклики в ексклюзивному інтерв’ю газеті «Урядовий кур’єр» розповідає начальник 3 управління Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях Віталій Винниченко.

— Як би ви в цілому охарактеризували ситуацію в області з незаконним обігом зброї? Судячи з повідомлень СБУ в ЗМІ, на Луганщині виявлено чимало схронів засобів ураження, кожен із яких є міною уповільненої дії.

— Ситуація в області досить складна, і це пов’язано з багатьма чинниками. Насамперед із близькістю лінії розмежування. Тут є схрони боєприпасів, які облаштовані ще під час активних бойових дій. Нині таких залишилося вже менше, адже їх виявленням та знешкодженням займаються і поліція, і ДСНС, і ми.

Місяць тому в Луганській області співробітники СБУ, залучені до операції Об’єднаних сил, взяли участь у тактико-спеціальних навчаннях у місті Попасна. Під час навчань спеціальна група СБУ та підрозділи контрдиверсійної боротьби ООС виявили в занедбаній будівлі на околицях Попасної дві бойові протитанкові міни ТМ-62, кожна вагою по 7 кг тротилу. І то було зовсім не теоретичне навчання, міни справжні, здатні завдати чимало біди.

Лише протягом поточного місяця два схрони знешкоджено у районі селища Трьохізбенка. Причому в одному з випадків вилучено одинадцять протитанкових мін ТМ-62 загальною вагою 83 кг тротилу, більше тридцяти снарядів АС-30, гранатомет ПГ-7. Через небезпеку детонування засоби ураження були знешкоджені вибухотехніками ДСНС того ж дня. Важко уявити, скільки людей могли б постраждати, якби фахівці не провели заходи з убезпечення ситуації. Саме через такі ризики СБУ постійно закликає жителів Луганщини бути пильними та відповідальними, повідомляти про знайдену зброю.

Окрім того, спільно з іншими правоохоронними органами ми здійснюємо комплексні заходи з протидії незаконному обігу засобів ураження, системно працюємо над тим, аби зброя не була нелегально вивезена за межі області.

— Тобто можна говорити, що в зоні ООС існує таке явище, як нелегальна торгівля зброєю й засобами ураження?

— Багато різних персонажів, задіяних у кримінальних схемах, намагаються в зоні ООС роздобути зброю для продажу. Днями ми провели в районі операції Об’єднаних сил масштабну багатоетапну операцію, у результаті якої знешкоджено кримінальне угруповання, що спеціалізувалося на незаконному збуті вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухівки.

Задокументовано протиправний збут цілого арсеналу: двох гранатометів, двох автоматів АК-74, гранатометного пострілу ВОГ, гранати Ф-1 та кількох сотень бойових набоїв. На останньому етапі спецоперації в Бахмуті затримано всіх учасників угруповання під час спроби збуту протитанкового гранатомета РПГ-22, майже п’яти кг пластиду, автомата Калашникова та іншого озброєння. За весь арсенал ділки планували одержати 55 тисяч гривень.

Нині триває досудове розслідування. Стосовно вилучених засобів ураження ми вже встановили, звідки вони, за ким числилися.

Взагалі ми відслідковуємо кожну одиницю вилученої зброї, і в кожному випадку маємо встановити, чому вона потрапила в незаконний обіг.

Але хочу підкреслити: аналіз свідчить, що загалом кількість спроб вивезти засоби ураження із зони ООС для продажу дедалі меншає. Насамперед це пов’язано із системною роботою нашої спецслужби і взагалі з роботою правоохоронної системи в регіоні. Контроль за обігом зброї налагоджено суворий, і надалі він стає більш жорстким.

До того ж більшість схронів із засобами ураження на нашій території залишили таки окупанти. Нещодавно ми вилучили черговий схрон у Лисичанську. З’ясувалося, що його облаштувала місцева жителька — учасниця незаконних збройних формувань терористичної «ЛНР». Встановлено, що жінка разом із сином з 2014 року воює проти українських військ у складі одного з російсько-терористичних угруповань. Схованку зі зброєю залишила в гаражі приватного будинку, де жила до цих подій. Зі схрону правоохоронці вилучили справжній арсенал, у тому числі сигнальні патрони СП-26 та речовину, яка, за попередніми даними, є вибуховою.

— Наскільки успішною є, на вашу думку, робота СБУ з викриття ворожої агентури?

— Наскільки успішно протидіє ворогу наша служба, оцінить суспільство. Безпека держави і кожного її громадянина — наша основна мета.

Так, ворог залишив не тільки арсенали зброї, а й своїх спільників, які збирають і передають терористам інформацію, виконують інші завдання своїх кураторів.

Ми таких людей виявляємо, документуємо їхню діяльність уже в рамках кримінальних проваджень, затримуємо зловмисників, притягуємо їх до кримінальної відповідальності. Наприклад два-три тижні тому затримали вихідця з нашої області, який співпрацював із так званим МГБ ЛНР та перебрався вже в Київ, де продовжував діяти на користь ворога.

Але якщо з початку конфлікту таких людей було більше, вони передавали інформацію щодо руху військових колон, чисельності співробітників правоохоронних органів, тобто ті закриті дані, які становили інтерес для російських спецслужб, то тепер уже ситуація інша. Жителі області, особливо звільнених територій, побачили наслідки окупації, усвідомили цінність мирного життя.

— Робота Служби безпеки у прифронтових районах, напевно, має багато особливостей порівняно з мирною територією України. У багатьох місцевих жителів є родичі та знайомі в «ОРДЛО» й навіть у лавах бойовиків. Як цей чинник впливає на роботу СБУ з протидії диверсійній, вербувальній діяльності ворога?

— Дійсно, такі особливості є. Важко порівнювати ситуацію у прифронтовій області і десь у центрі України. Тут люди щодобово, щохвилинно стикаються з такими проблемами, які центральній Україні, на щастя, невідомі.

Місцеві жителі їздять на тимчасово непідконтрольну територію, бо там залишаються їхні рідні, майно. Але під час таких подорожей потрібно перетинати лінію розмежування. І тут шляхом шантажу та створення штучних компрометуючих ситуацій представники ФСБ намагаються залучити наших співвітчизників до негласної співпраці, примушують збирати та передавати їм інформацію на шкоду інтересам України, тобто вчинити державну зраду.

Вкотре хочу нагадати, що закон звільняє від кримінальної відповідальності тих, хто не виконує злочинних завдань та одразу повідомляє українським правоохоронним органам про такі ситуації.

Ми також виявляємо осіб, котрі були або й нині залишаються учасниками незаконних збройних формувань і намагаються потрапити на українську територію — наприклад, для оформлення соцвиплат від української держави або біометричного паспорта. Для ворога немає ніяких моральних перепон. Нещодавно наші оперативники встановили, що житель Сєверодонецька приєднався до лав проросійських терористів та зі зброєю в руках служить на передових позиціях у так званому козачому полку народної міліції ЛНР. Водночас він активно займається вербуванням місцевого населення для поповнення угруповань бойовиків. Завдяки тому що цей суб’єкт потрапив у поле нашої уваги, у грудні 2019 року СБУ завадила йому втягнути студента із Сєверодонецька у злочинну діяльність на користь проросійських терористів.

Такі випадки не є поодинокими. Ми системно виявляємо й запобігаємо спробам спецслужб країни-агресора та підконтрольних їй маріонеток залучити наших співвітчизників до протиправної діяльності. Щорічно у Луганській області контррозвідка викриває по кілька десятків спроб вербування українських громадян розвідувальними органами Росії. Треба постійно бути на варті, напоготові.

— Що, на вашу думку, має робити держава, щоб заручитись підтримкою населення прифронтового Донбасу в боротьбі з агресором?

— Маємо вирішити комплекс складних проблем. Насамперед гарантувати безпеку людей, стабільність мирного життя і завдяки цьому здобувати щоденні перемоги в інформаційній війні, яка не збавляє обертів.

Попри те що російська пропагандистська машина працює активно, життя у тимчасово окупованих районах на краще не змінюється. І йдеться не лише про пенсії, за якими люди їдуть на підконтрольні території, і не лише про товари, які закуповують тут та везуть туди. Уже очевидно, що в окупації немає мови ні про свободу, ні про базові демократичні цінності, людина там немає жодних гарантій особистої безпеки та законності.

На українській Луганщині все інакше. Наочна картина — облаштування КПВВ у Станиці Луганській. Достатньо порівняти ситуацію з нашого боку та з іншого. Ми все зробили для людей: їх везуть і автобуси, й електрокари, до того ж безкоштовно. Є гарно вибудувані чисті доріжки, чергують лікарі. З тієї сторони нічого такого немає, і навіть маршрутки платні. Тобто ось наочна картина: розділений міст і така різниця у підходах, у ставленні до людей. Два способи життя. І Україна впевнено перемагає у цьому змаганні думок і світоглядів.

Уляна ДАВИДЕНКО
для «Урядового кур’єра»



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua