ДОБРОЧИННІСТЬ 

 На далекому континенті запроваджено стипендію "Любіть Україну"


Упродовж двох місяців від Харкова до Ужгорода тривав благодійний концертний тур "Шляхами кобзарів". Такий масштабний захід був підготовлений та проведений за сприяння Міністерства культури і туризму, Товариства культурних зв'язків з українцями за межами України "Україна-світ", а також Товариства українського козацтва ім. Івана Богуна з Австралії.

Микола Шеремета - уродженець Хмельницької області. До Австралії приїхав за часів незалежності України. Є головою правління Товариства українського козацтва ім. Івана Богуна. Власне, ця громадська організація заснувала на далекому континенті щорічну українознавчу стипендію "Любіть Україну". Її надають учням суботніх українських шкіл Австралії за краще знання історії, географії України, а також виконання творів українських письменників і народної творчості. Задля цього проводять спеціальний конкурс. Цього року він відбудеться в листопаді. Юнакам та дівчаткам треба буде пройти три етапи: написати твір на тему українського козацтва, продекламувати вірш чи уривок прози, відповісти на поставлені запитання з історії та географії України.

Благодійні кошти, зібрані на "Шляхах кобзарів", надійдуть саме у фонд всеавстралійської щорічної українознавчої стипендії "Любіть Україну". Взяти участь і бути основним виконавцем у тривалому доброчинному турне нашою країною погодився всесвітньо відомий бандурист українського походження Віктор Мішалов - заслужений артист України, кандидат наук мистецтвознавства, диригент, композитор, науковець-дослідник. Пан Віктор нині мешкає і працює в Канаді, але на світ прийшов півстоліття тому на Аавстралійському континенті.

49 (сім з них - позапланових) концертів наші співвітчизники з діаспори дали в рамках туру "Шляхами кобзарів". І скрізь мали аншлаг. Суджу хоча б з виступу в Тернополі, який сам відвідав. Тож вірю Миколі Шереметі, коли він каже, що в різних українських містах послухати народні думи та твори українських авторів приходили і "ті, хто ніколи не чув живого голосу бандури, і сиві бандуристи та кобзарі, знавці кобзарського мистецтва, і діти й дідусі, студенти, творчі колективи, люди різного віку й соціальних прошарків".

- Але для мене найдорожча, - ділиться думками Микола Шеремета, - подяка дівчинки років десяти, яка вийшла після концерту на сцену Палацу мистецтв у Львові, обняла мене й сказала: "Пане козаче, я приїхала з Нью-Джерсі у Львів до бабусі. Мене звати Вікторія. Дуже дякую вам, що дали можливість послухати чудову українську музику, я ніколи не чула таких гарних пісень. Мої тато й мама просять мене ходити в українську школу, але я не ходила, не хотіла вчити українську мову, бо в нас усі розмовляють англійською, але тепер я вам, і всім цим людям, і татові, і мамі обіцяю, що буду ходити в українську школу. А ще скажіть, чи буде у нас стипендія "Любіть Україну"? Слова цієї дівчинки дорого коштують і окупають всі наші затрати.