Здобути професію механіка, токаря чи зварювальника нині бажає далеко не кожен випускник школи. Адже для сучасної молоді модно і престижно мати в кишені диплом, скажімо, не плиточника, а юриста чи економіста. І дарма що на ринку праці таких фахівців як риби у воді — щороку абітурієнти з посередніми балами все одно несуть документи до університетів на економічні та юридичні факультети.
Водночас у країні катастрофічно не вистачає представників робітничих професій. Чи поліпшиться ситуація в галузі професійної освіти після ухвалення нового закону, дізнавався «УК».
Я б у токарі пішов
В Україні, за даними Міністерства освіти і науки, функціонують 824 професійно-технічні навчальні заклади, ще 113 — у зоні проведення АТО. Крім них, ще й технікуми та коледжі готують фахівців найрізноманітніших робітничих спеціальностей. Молодь хоче працювати в галузі промисловості, торгівлі та сфері громадського харчування. Також випускники 9 і 11 класів обирають професії, пов’язані із транспортом та будівництвом.
Утім, система професійної освіти роками потерпає від численних проблем: розрізнена мережа вузькопрофільних навчальних закладів, застаріла матеріально-технічна база, неузгодженість підготовки тих чи тих робітників із реальними потребами ринку праці. Скажімо, якщо цього року до технікумів і коледжів вступили 124,4 тисячі випускників шкіл, неважко порахувати, що на один навчальний заклад припадає у середньому лише по 150 осіб загалом на всі напрями підготовки.
Адже навіщо обирати робітничий фах, якщо стати студентом вишу — нехай і не престижного — не проблема. За словами першого заступника міністра освіти і науки Інни Совсун, щороку в Україні кількість випускників шкіл зменшується. Це зумовлено демографічною кризою минулих років. Однак студентський квиток щоліта отримують майже 80% абітурієнтів. А згодом, здобувши вищу освіту, не можуть працевлаштуватися. Ось і виходить, що дипломований економіст іде, скажімо, на ринок торгувати білизною.
А на ринку праці катастрофічно не вистачає робочих рук, трудовий персонал не поповнюється достатньою кількістю молодих фахівців, обізнаних з новітніми технологіями виробництва.
— Економіка України відчуває гострий дефіцит кваліфікованих кадрів у галузях матеріального виробництва. Середній вік працівників деяких професій наближається до пенсійного, — розповідає директор департаменту професійно-технічної освіти МОН В’ячеслав Супрун. — Ступінь старіння робочої сили постійно зростає: у середньому в країні кожна шоста економічно активна людина старша за 50 років. Тож актуальна проблема підвищення рівня кваліфікації працівників, що повинен відповідати вимогам сучасного виробництва та працедавця на ринку праці, які зростають.
Та одна проблема спричиняє іншу: скажімо, як підготувати сучасного працівника зі знанням новітніх технологій на застарілій матеріально-технічній базі? Адже майстерні й цехи більшості професійних навчальних закладів десятиліттями не модернізували. За словами В’ячеслава Васильовича, 60% обладнання та устаткування, яке використовують у майстернях, дільницях, лабораторіях, полігонах та навчальних господарствах, експлуатують уже понад 20 років. Найбільше не вистачає комп’ютерної техніки — на 10 учнів коледжів і технікумів у середньому припадає один комп’ютер.
Медсестри — без практики?
Щоб кардинально змінити ситуацію, профільне міністерство підготувало відповідний проект нового закону «Про професійну освіту». Зазначимо одразу, що звичний термін «професійно-технічна освіта» зміниться на «професійну».
У документі чітко прописано освітньо-кваліфікаційні рівні: з першого по п’ятий відповідно до Національної рамки кваліфікацій. Освітні програми кожного рівня формуватимуть здатність людини до подальшого навчання. Тож здобувши один або кілька (з першого по четвертий) рівнів, можна отримати ступінь кваліфікованого робітника. П’ятий рівень професійної освіти дає змогу здобути ступінь молодшого спеціаліста.
Щоб упорядкувати мережу, освітяни планують запровадити нові типи навчальних закладів: регіональний центр профосвіти, професійні коледж і ліцей, центр професійної підготовки. Такі заклади стануть багатопрофільними, різнорівневими й готуватимуть фахівців усіх професій і спеціальностей для певного регіону.
Професійним навчальним закладам нового типу розширять автономію. «Вони самостійно запроваджуватимуть спеціалізації, зможуть розробляти і затверджувати власні освітні програми, — пояснює В’ячеслав Супрун, — а також відкриватимуть рахунки у будь-яких банках, навіть матимуть змогу об’єднатися з іншими професійними навчальними закладами за територіальною або галузевою ознакою».
Вагомим нововведенням стане запровадження так званих рад стейкхолдерів. До цих організацій увійдуть представники місцевої влади, працедавці, представники закладів професійної освіти, а також (за змогою) національні й міжнародні експерти. Тож усі сторони плідно співпрацюватимуть, визначаючи потреби ринку праці в певному регіоні, корегуватимуть програми підготовки фахівців, подаватимуть пропозиції стосовно оптимізації мережі професійних навчальних закладів тощо.
Приміром, на Тернопільщині в одному з медичних коледжів готують надмірну кількість медсестер, які потім не в змозі працевлаштуватися. Тож дівчата з дипломами медпрацівників влаштовуються в місцеву лікарню всього на 0,25% ставки — тільки щоб отримувати стаж роботи. Можна лише здогадуватися, якими професіоналами стають такі медики, працюючи по кілька годин на тиждень.
За новітніми технологіями
Також у проекті нового закону вказано й інші основні кроки співпраці коледжів та ліцеїв із потенційними працедавцями. Адже саме підприємства, організації та установи фактично формують ринок праці, визначаючи, яких робітничих спеціальностей не вистачає.
Так, працедавці повинні сприяти модернізації матеріально-технічної бази навчальних закладів профосвіти, випускники яких стануть їхніми потенційними працівниками. Водночас залучатимуть учнів коледжів та ліцеїв до проходження виробничої практики на підприємствах. Важливо, що викладачі коледжів і ліцеїв також матимуть змогу проходити стажування на виробництві, у сфері послуг для ознайомлення із сучасним обладнанням, технікою, новими технологіями.
Тож зміни у сфері професійної освіти вже не за горами — відповідний проект закону пройшов громадське обговорення та на початку жовтня його подано до Верховної Ради. За словами заступника Глави Адміністрації Президента Дмитра Шимківа, під час 12-го засідання Національна рада реформ вирішила звернутися до парламенту з проханням визначити у листопаді один пленарний день для ухвалення всіх пріоритетних освітніх законів: «Про професійну освіту», «Про науку та науково-технічну діяльність» та рамковий «Про освіту».