ГАРЯЧА ТЕМА
У Чернігові визначали ефективність боротьби з корупцією
Якщо запитати в пересічного громадянина, як боротися з корупцією, він видасть свій універсальний рецепт: «Пересадити всіх — і край». Та чи гарантує це, що на посади, де існує високий ризик проявів корупції, прийдуть винятково чисті, чесні й достойні люди?
Спеціальна перевірка
Життя свідчить, що починати слід з іншого: будь-якому захворюванню і окремої особи, і суспільства в цілому легше протидіяти починаючи з профілактики. За словами головного спеціаліста відділу взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи апарату облдержадміністрації Сергія Меженного, саме з цією метою на Чернігівщині запровадили спеціальну перевірку осіб, які бажають зайняти владні посади. Навіть розробили методичні рекомендації, як її ефективно здійснити. Останні, до речі, розійшлися по всій Україні і прижилися в усіх областях.
Не менш важлива робота і з посадовцями, які працюють нині. Складають і затверджують плани протидії корупції, роз’яснюють закони, оприлюднюють декларації. Та головне у цій справі — необхідність активізувати громадськість, від якої до можновладців має надходити інформація про зловживання чиновників.
Хоча за кількістю вжитих заходів важко судити про ефективність цієї роботи. Тут є своя заковика. Приміром, на «круглому столі», організованому комітетом Громадської ради облдержадміністрації з питань правопорядку та правозахисту, де розглядали тему антикорупційної політики в регіоні, запитання заступника прокурора області Олександра Яся: «А хто буде оцінювати ефективність діяльності тих органів, які борються з корупцією?» викликало глибоку замисленість. Справді, навіть теоретичний аналіз у цьому плані зробити важко. Заступник прокурора навів такий приклад: 2012 року всі правоохоронні органи в області склали 43 протоколи про корупцію. Це ефективно чи ні? А два роки тому було 70 таких протоколів. Про що це свідчить? Почали гірше працювати правоохоронні органи, чи стало менше зловживань? «А що змінилося з того часу? Змінюється законодавство — на сьогодні в кримінальному кодексі немає поняття «хабар». Є підкупи, є зловживання тощо. Та як визначити: підвищується ефективність чи ні?» — схоже, це логічне запитання пана Олександра плавно перейшло до категорії риторичних.
Парадокс на парадоксі
Є в нашому суспільстві й такий парадокс: іноді на заваді лікуванню суспільства від корупції стає… рідне законодавство. Подекуди виникає ефект, як у курця (цигарки звужують судини), який одночасно п’є каву (кофеїн судини розширює), і бідний організм не знає, яку з команд виконувати. Візьмемо, приміром, міжміські автобуси. Життєво важливі для багатьох чернігівців київські маршрутки навесні нинішнього року підняли ціни з 40 до 50 гривень. Тепер кожен кілометр дороги коштує 35 копійок. Це викликало обурення пасажирів, які небезпідставно аргументують: ціна одного кілометра на внутрішньообласному рейсі не перевищує 25 копійок, а до деяких населених пунктів відстань більша, ніж до столиці. Як можна боротися з таким свавіллям? Виявляється, практично ніяк. Як розповів головний спеціаліст відділу транспорту та зв’язку департаменту ЖКГ регіонального розвитку та інфраструктури облдержадміністрації Олександр Водоп’янов, вартість внутрішньообласних маршрутів регулює законодавство, а міжобласних — ні. Виїхавши за межі області, перевізник може поставити ту ціну, яку захоче. Тож за чотири останні роки проїзд із Чернігова до Києва подорожчав більш як удвічі — на 30 гривень.
Чи не найбільше нарікань громадян завжди було на корупційні прояви під час звернення зі своїми проблемами до чиновників. Щоб усунути спілкування заявників з адмінорганами, в Чернігові відкрили Центр надання адміністративних послуг. Процедури виписані так, щоб людина не ходила по інстанціях. Надають відразу всю інформацію, аби відпала потреба звертатися до посередників за великі кошти. Заявник здає документи, і далі вже адміністратор відслідковує їх проходження.
Однак там, де перетинається багато законів, виникають і неузгодження. Приміром, начальник управління адміністративних послуг міської ради Микола Овсяник наводить промовистий приклад застосування норми законів, які регулюють інші суспільні відносини: «Взяти хоча б закон 1992 року «Про охорону атмосферного повітря». За його нормами, якщо житлове приміщення з побутовим котлом переводять у нежитлове, треба пройти вісім експертиз. В області є спеціальна інстанція, що робить аналіз, який нічого не дає. А сім тисяч гривень за нього заплати! А ще ж і санстанція робить експертизу. Навіщо ці дублювання?».
На «круглому столі» зазначали і невиправдану лояльність законодавства до посадових осіб, винних у порушенні у сфері державних закупівель, яких торік було зафіксовано на суму 12,5 мільйона гривень. Начальник відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в області Олена Коросташовець розповіла, що, згідно із законодавством, винна особа може відшкодувати збитки тільки у розмірі середньомісячної заробітної плати. І, природно, це не покриває втрат.
Якщо говорити про громадськість, то вона тільки-но починає «сторожувати сторожів», тобто протидіяти посадовцям, які зловживають службовим становищем. Це лише перші кроки, але вони ведуть до правової держави.
ПРЯМА МОВА
Микола ОВСЯНИК,
начальник управління
адміністративних послуг міської ради:
— Законодавча база справді недосконала. Зокрема, закон про адміністративні послуги має багато протиріч і неузгоджень. Узяти лишень 12 статтю: в одному пункті йдеться про те, що перелік послуг, які надають громадянам через центр, визначає орган, який ухвалив рішення про створення центру, в іншому — перелік затверджує Кабінет Міністрів. Далі — ще один варіант: за певних умов можуть надавати інші адміністративні послуги.
Іван СІКОРА,
член комітету з питань
правопорядку та правозахисту
населення Громадської ради
при Чернігівській облдержадміністрації:
— Державні програми пишуть не для галочки, а щоб людям стало жити краще. Щоб був легший доступ до товарів, послуг, робіт. Щоб гроші, які сплачують до бюджету, ефективно витрачали. Якщо є різниця між ринковою і ціною закупівлі удвічі — очевидно, тут щось не те… Якщо ми хочемо рухатися до європейської спільноти, треба показати, що ми можемо ефективно і публічно управляти фінансами, власністю, активами, які є в державі і громаді.