Конкуренція за землю: хто виграє?
ТЕНДЕНЦІЇ. Розмір орендної плати за земельні паї зростатиме, тому що аграрний бізнес став високоприбутковим
Олег ЧЕБАН,«Урядовий кур’єр»
Упровадження ринку землі, який вперто стукає в українські двері, дасть змогу землевласникам (а це мільйони людей) вільно розпоряджатися наділами як капіталом, що буде справедливим та історично природним. Та хоч реформа не завершилася, очевидно, що вона одна з найбільш вдалих. Селяни отримали реальну власність. Хтось виокремився із наділом і господарює самостійно, а більшість здають в оренду. Розмір орендної плати далеко не досягнув максимуму, однак і нині це значні матеріальні ресурси, які заходять у сільські громади.
Місцеві ресурси працюють на розвиток
На Вінниччині протягом трьох останніх років розмір плати за оренду земельних паїв у середньому зріс у понад двічі. Якщо у 2016 році він становив 3,9% грошової оцінки землі, то торік — 8,6%. Зрушення дуже помітне за динамікою загальної суми: якщо в області три роки тому власникам ділянок було виплачено понад 1 мільярд 498 мільйонів гривень, то торік — більш як 3 мільярди 166 мільйонів.
Зауважимо, що цими коштами люди розраховуються в магазинах, за послуги тощо. Тож орендна плата стимулює розвиток місцевих територіальних громад та економіки держави загалом. Красномовно, що в області річний фонд оплати працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, тепер дорівнює сумі розрахунків за оренду земельних паїв.
Сказати, що землевласники — лише селяни, неправильно. Моя знайома двічі на рік із Вінниці вирушає в рідне село: навесні — на Проводи (у поминальний тиждень) і восени, щоб отримати розрахунок за земельний пай, який у спадок їй залишили батьки.
Господарства пропонують різні види оплати, зокрема й послугами — зорати город тощо. Кожен сам визначає, як йому вигідніше. «Гроші мають властивість розходитися. На пай я взяв мішок цукру, 10 літрів олії, а решту — зерном. Тому в мене завжди є свіже м’ясо та яйця», — сказав приятель, показуючи рукою на курей і качок на подвір’ї.
Загальна тенденція однозначна: протягом останніх років грошова форма значно потіснила натуральну. За інформацією департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації, якщо в області три роки тому 59% орендодавців надавали перевагу розрахунку грішми, то за минулий рік — вже майже 80%.
Зміни пов’язані з демографічною та соціальною ситуацією. За часи незалежності штат працівників на сільськогосподарських підприємствах зменшився в рази. Якщо традиційно сільська молодь залишала батьківський дім, то тепер і люди середнього віку прагнуть знайти в українських містах добру зарплату як основу утримання сім’ї. Крім того, чимало селян працездатного віку перебувають на заробітках за кордоном, а літнім людям не під силу поратися біля худоби. Тож у 2016 році на земельний пай вінницькі господарства відпустили 208 468 тонн зерна, а торік —157 145 тонн.
В області розмір оплати на пай у середньому становить приблизно 6 тисяч гривень за рік. Така сума не може бути основним фінансовим джерелом для родини. Однак вона дорівнює кільком пенсіям або, наприклад, можливості зібрати дітей до школи.
Не стіни допомагають, а люди
Договірні зобов’язання перед власниками ділянок вінницькі господарства виконують і перевиконують, що свідчить про їхню зацікавленість у співпраці. Виплатою орендної плати взаємини з пайовиками не завершуються. Робота з ними та місцевою територіальною громадою — процес постійний.
Зі слів голови Жданівської об’єднаної територіальної громади Хмільницького району Станіслави Ядвіженої, місцеве господарство розраховується з людьми в розмірі 12% грошової оцінки землі (за потреби плату беруть наперед). А також фінансово заохочує укладати договір оренди на 10 років, надає 2,5 тисячі гривень на похорон, допомагає у разі захворювання тощо.
«ТОВ «Хмільницьке» допомагає соціальним і культурним закладам наших сіл. А з розрахунків за оренду земельних паїв у бюджет ОТГ на розвиток надходять значні кошти як податок на доходи фізичних осіб», — зазначила Станіслава Зігмундівна.
Можливість орендувати наділи заохочує до благодійності. Напевне, кожне сільськогосподарське підприємство дбає про свої села. Хтось більше, хтось менше: все залежить від можливостей, поглядів керівника на життя та зацікавленості обробляти ділянки в перспективі, коли буде ринок землі.
Помітні й інші чинники: допомагати школам і дитсадкам, медичним пунктам і клубам, якими користуються не лише родини власників земельних паїв, а всі жителі територіальної громади. Це відповідальність за рідний край та обопільна зацікавленість у стабільності, зокрема і прагматична: як свідчить перебіг подій, саме жителі своїх сіл — перші та надійні помічники невеликих і середніх господарств у протистоянні спробам рейдерського захоплення землі.
Приблизно 440 тисяч вінницьких власників земельних паїв уклали договори оренди із сільськогосподарськими підприємствами. За даними профільного департаменту, в області земельний пай у середньому становить 2,5 гектара. Зауважимо, що навіть на одному полі ділянки можуть бути різними за площею, оскільки під час розподілу враховували якість ґрунтів. Як і грошовою оцінкою, розміром орендної плати в межах села, а часто в господарстві.
Одначе з цього року в державі впроваджено нову методику нормативно-грошової оцінки землі. Тому орендна плата навіть в межах одного поля може бути різною.
«Як мені пояснити людині, що відтепер на пай вона отримуватиме менше, ніж сусід? Зміни нормативно-грошової оцінки землі можуть призвести до соціальної напруги в селах», — сказав директор одного з господарств.
Керівники господарств виходять з ініціативою внести зміни до відповідної постанови, а саме повернутися до порядку визначення розмірів орендної плати для розрахунків із власниками земельних паїв, який застосовували у 2018 році.
Значущість продовольства зростає
Можна і треба говорити про тенденції та перспективи в економіці країни, зокрема і про те, зі стану справ у якій галузі судять про інтелект нації. Однак нині АПК — локомотив.
Ще в серпні 2011 року директор Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України Володимир Моргун в інтерв’ю власному кореспондентові «Урядового кур’єра» зауважував: «Треба визнати, що ера дешевого продовольства закінчується. Україна має скористатися світовим дефіцитом продуктів харчування на користь своєї економіки. Хліб — це наша нафта і навіть більше».
Протягом останніх років Україна збільшує виробництво сільськогосподарської продукції та розширює географію її експорту. Зокрема, Вінниччина вийшла на 6 мільйонів тонн виробництва зерна за рік, що раніше було мрією, а також серйозні інвестиції залучає в аграрну галузь.
Площа ріллі у світі на душу населення рік у рік зменшується, а попит на продовольство зростає. Цю стійку тенденцію враховують українські аграрії, принаймні потужні. Деінде в області розмір орендної плати сягає до 20%. Він стрімко зростає там, де між сільськогосподарськими підприємствами є конкуренція за право орендувати наділи.
«На Вінниччині протягом останніх років сільськогосподарське виробництво стало високоліквідним і високоприбутковим бізнесом. Збільшення виробництва аграрної продукції та кон’юнктура ринку дає змогу отримувати, особливо у галузі рослинництва, високий рівень рентабельності — 50—60%. Це дало поштовх до конкуренції за основний засіб виробництва — землю, що виражається зростанням розміру плати за оренду земельних паїв», — зазначила заступник директора департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдержадміністрації Валентина Кирилюк.
Соціологи стверджують, що українці особливо тяжіють до землі. Наприклад, громадяни США пов’язують свою державу з національним прапором, а ми — з місцем народження чи проживання. Можливо, й так. Але вже не запитати в мільйона власників наділів, які пішли в інший світ, як вони ставляться до впровадження ринку землі. Незручно запитувати в мільйонів українських заробітчан, особливо тих власників земельних паїв, для яких чужа країна стала своєю, чи залишається у них любов до рідного села.
Складне питання — земля. Широкозахватний обробіток полів агрохолдингами чи кооперація власників наділів — що краще економічно і соціально? Якщо статки орендарів стрімко зростають, а землевласники залишаються бідними — вже щось не так. У будь-якому разі в людини має бути право вільно розпоряджатися власним земельним паєм.
В області зменшується загальна площа ріллі в обробітку сільськогосподарських підприємств. Може, це заробітчани, побачивши світ і зібравши потрібну суму, вертаються на власні наділи, щоб на рідній землі жити заможно.