"Короленківська ялинка в Полтаві"

Олександр ДАНИЛЕЦЬ
28 грудня 2019

Ідея встановлювати у своїй квартирі під час новорічних свят ялинку і запрошувати на неї дітей містян належить письменникові Володимирові Короленку. Він був засновником і почесним головою Полтавської ліги спасіння дітей, а вперше реалізував її на початку 1900-х років.

Письменник Володимир Короленко

Подарунок треба зловити на вудочку

Ці заходи відразу набули популярності. Однак мало хто знає, чому Короленко так любив зимові християнські свята. На католицьке Різдво, яке припадає на 25 грудня, в його мами був день народження. «З різдвяним Святвечором поєднано для мене стільки спогадів дитинства: у нас на Волині цього дня не їдять до зірки. А ввечері — довгий стіл з білосніжною скатертиною, сіно на столі й дідух у кутку як спогад про хлів, у якому народився Христос», — згадував він в автобіографічній повісті «Історія мого сучасника».

— Отже, щороку в короленківській оселі готувалися до католицького Різдва, — розповідає провідний науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею Володимира Короленка Людмила Ольховська. — Володимир Галактіонович, його доньки Софія й Наталя мали неабиякий художній хист, тому прикраси виготовляли власноруч. Довгими зимовими вечорами напередодні свят встановлювали столи, і робота кипіла. Так народжувалися вифлеємська восьмикутна зірка, клоуни, танцівниці й танцюристи, фігурки ряджених, торбинки для подарунків з янголами, скриньки, глечики тощо.

Крім цих оригінальних прикрас, заготовляли горішки, замотані в золотавий і сріблястий папір, печиво з дірочками для ниточок, яблука, мандаринки. Потім привозили ялинку — високу, під самісіньку стелю, і всі члени родини гуртом прикрашали зелену лісову красуню, а повітря було напоєне ароматами ялинкових віт, мандаринів і гарячого воску аж до Хрещення.

На свято короленківської ялинки запрошували дітей і з бідних родин, й із забезпечених: Короленко свідомо не поділяв суспільство на класи, прошарки. І діти письменника призвичаїлися до таких традицій: у Нижньому Новгороді вони влаштовували на зекономлені кишенькові гроші ялинки для дворових дітей, з радістю спілкуючись з усіма.

Малеча водила хороводи, співала пісеньок, декламувала вірші, відгадувала загадки. Жодна дитина не йшла з короленківського дому без подарунка, які готували теж заздалегідь. Це були книжки з картинками, кольорові олівці й фарби для малювання, механічні віслюки, конячки, ляльки. Ритуал вручення подарунків був незвичним: кожній дитині почергово вручали вудочку, яку треба було самостійно закинути з дитячої кімнати в кабінет письменника через шпаринку в дверях. А в кабінеті дорослі чіпляли на гачок той сюрприз. Так кожен гість виловлював свій подарунок як рибку з річки.

Подарунки принесли й службовці філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області. Фото автора та із сайту Полтавської міськради

Перед гостями виступають Дід Мороз і Снігуронька

На цій пухнастій красуні висять ялинкові прикраси епохи Короленка

Вистави, майстер-класи й екскурсії з чаєм

На короленківській ялинці дітей пригощали цитрусовими. 100 років тому в Полтаві вони були дефіцитними фруктами, Короленко їх замовляв у торгівця-апельсинника. Багато дітей полтавців уперше покуштували ці екзотичні фрукти саме в його садибі. У місті письменника любили і шанували. У музеї зберігся адресований Короленкові лист місцевого хлопчика, де він пише, що дуже щасливий, бо випадково зустрів його на полтавській вулиці, про зустріч розповість знайомим, і всі йому заздритимуть.

На ялинку до Короленка в різні роки приходило й приїжджало багато відомих людей. Узимку 1920 року завітав співак Іван Козловський, який тоді починав працювати в театрі в Полтаві, і з ним прийшов цілий гурт колядників. Козловський був диригентом цього гурту, і вони співали колядок, а Короленко їх запитував, який настрій у місті й чому Марія Заньковецька не в Полтаві.

Короленківські ялинки влаштовували й після його смерті у 1921 році. Його доньки ставили її для Наталиних дітей (у Софії дітей не було), а пізніше — для її внучки. Під час окупації Полтави Софія Володимирівна, яка була першим директором музею батька в Полтаві, вивозила музейні речі та ялинкові прикраси в евакуацію на Урал, і так іграшки й залишилися.

Першу післявоєнну короленківську ялинку, яку влаштували з нагоди 25-річчя з дня смерті Володимира Галактіоновича у 1946 році, про яку згадує його правнучка Наталя Ляхович, прикрашали новими іграшками і тими, які музею подарували старі полтавці. Наталя Сергіївна, якій тоді було сім років, теж виготовляла прикраси для ялинки, і на святкування, як і в часи Короленка, запросили дітей з усіх найближчих вулиць.

Святкування короленківської ялинки у Полтаві поновилося у 1980-ті роки. «Нині постійні її учасники — вихованці Полтавської спеціалізованої мистецької школи-інтернату «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки» імені Софії Русової, діти з міського Центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю та громадського об’єднання «Молодь з інвалідністю», учні міських шкіл. У цьому році теж багато новорічних вистав, які готують наукові співробітники музею, місцевих педагогічного університету та музичного училища. Школи замовляють новорічні ранки, майстер-класи з виготовлення ялинкових прикрас, екскурсії з настояним на екологічно чистих травах і квітах чаєм. Усі ці заходи для дітей пільгових категорій безплатні», — розповідає директорка Полтавського літературно-меморіального музею Володимира Короленка Ольга Теницька.

Свято короленківської ялинки у Полтаві триватиме до Хрещення.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua