Це не просто збірник чудових віршів для любителів поезії, а значно ширший, фактично політичний проект — спроба через художню літературу заявити про український Крим, де зримо присутня Україна впродовж віків. Через добір творів простежено тяглість української культурної традиції, а не просто замилування поетів кримськими краєвидами. За кожною сторінкою — гострий пульс невіддільної частинки України, що відраховує свій літопис за київським часом.
Ця книжка може стати духовним раритетом. Вона вже ним стала, адже ошатний фоліант на 600 сторінок із трьома блоками кольорових та чорно-білих ілюстрацій — репродукцій картин І. Айвазовського, М. Волошина, К. Богаєвського та інших майстрів пензля оформлений з особливою любов’ю і естетичною вишуканістю, привернув увагу тисяч співвітчизників. І не тільки шанувальників художньої літератури, а кожного, кому дорога Україна, її територіальна цілісність, зрештою історична справедливість.
Антологія «Крим, який ми любимо» недавно вийшла друком у столичному університетському видавництві «Пульсари». З огляду на її масштабність можна уявити, наскільки фундаментальну копітку роботу виконали упорядник провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України Людмила Тарнашинська, директор «Пульсарів» Лариса Копань, художник Людмила Міщенко, інші учасники проекту.
«Світло історії освітило цей край на ціле тисячоліття раніше, ніж зазоріли його перші промені для найдавніших центрів нашої державності», — ці слова історика Юліана Кулаковського стали своєрідним епіграфом до книжки. Вона об’єднала під однією обкладинкою художні твори більш як ста письменників — класиків української, кримськотатарської та частково російської літератур і сучасних авторів (до речі, тексти подано трьома мовами).
А як пролог — грунтовне дослідження Людмили Тарнашинської «Маєстат сонячного півострова: Кримський профіль України», що може претендувати на глибоку історично-наукову працю, присвячену ролі й місцю півострова в земній цивілізації.
Головні «герої» книжки — поезії, коротка проза, публіцистичні нотатки, об’єднані в чотири розділи. «Море всіх обдаровує щедро» презентує гроно яскравих класичних імен, серед яких Леся Українка і Максиміліан Волошин, Олександр Олесь і Грицько Чупринка, брати Давид і Микола Бурлюки та Микола Зеров, Павло Тичина і Максим Рильський, Володимир Сосюра і Борис Чичибабін, Микола Вінграновський і…
Уже цього переліку досить, щоб уявити розмаїття і багатство поетичного світу Криму, оспіваного всесвітньо відомими майстрами слова.
Класичний заспів успішно розвиває і продовжує другий розділ «Твоя краса зі мною, Криме мій!», де вміщено твори-білінгва 12 кримськотатарських письменників. Зокрема Номана Челебіджихана — політика і громадського діяча, який написав національний гімн кримських татар «Я присягнув».
Розлоге художнє полотно створюють розділи «О перло дивне кримської землі…» та «Кримські візії» — поезія, проза й публіцистика сучасних авторів. Як особливість антології — реакція на російську окупацію півострова, що додає книжці національної значущості й семантичної цілісності.
Читаючи сторінки антології, впіймав себе на думці: незважаючи на задану тематику, твори постійно тримають у полоні й не видаються одноманітними чи схожими. Строфа за строфою, автор за автором — усе сприймається настільки розмаїто, барвисто й безпосередньо, що мимоволі доходиш висновку: як Крим ніколи не відпускає від себе (хто там бував — переконався), так і твори про цю природну перлину.
Насамкінець. Антологію випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення за програмою «Українська книга» 2016 року. Її наклад розподілено між фондами публічних бібліотек зокрема Херсонської області, де проживають представники кримськотатарського народу, Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, національних спілок письменників та журналістів, громадських організацій тощо. Так, у Сумській обласній науковій бібліотеці повідомили, що книгозбірні краю вже одержали 20 примірників антології.
ПРЯМА МОВА
«Не забуваймо про це»
.jpg)
Людмила ТАРНАШИНСЬКА,
автор ідеї та упорядник антології:
— Ця непроста і копітка робота принесла мені відкриття нових сенсів цього задуму. Адже ліричні, елегійні рядки про кримську природу разюче контрастують із фактами біографій багатьох їхніх авторів (безпідставні звинувачення, арешти, табори, розстріли), а самі життєписи українських репресованих поетів подібні до життєписів кримськотатарських поетів, трагедія яких зійшлася у фокусі спільної «тюрми народів» — Російської імперії.
Мені дуже шкода тих, хто ще не встиг ознайомитися з Кримом. Але сподіваюся, в них усе попереду: земля сонячної Тавриди у складі незалежної України ще відкриє перед ними всі принади й таємниці. Кримська земля варта нашої щирої любові й спільних зусиль. Не забуваймо про це.