КОЛІЗІЯ
Через упередженість та недбалість армійських чиновників майор авіації втрачає законне житло
Несправедливість завжди дратує. І якщо у людей цивільних можливостей боротися з нею більше (можна хоч мітинги організовувати на свою або чужу підтримку), то народ військовий у таких правах обмежений. Вони, служиві, зобов’язані жити за статутом і відповідно до наказів військових начальників. Але права на власну думку, захист своєї родини та на відсіч нечесності в них не відняти. Майор Вадим Дзюбенко — один з тих, хто не став терпіти очевидну несправедливість. Поки що в цій боротьбі перемога не за ним, але правда точно на його боці. В її пошуках він і звернувся до газети «Урядовий кур’єр».
Квадратура не дотягує
Причиною конфліктної ситуації, в якій опинився льотчик Вадим Дзюбенко, стало одвічне квартирне питання. Яке, всупереч Булгакову, зіпсувало не лише москвичів, а й тих, від кого залежить його вирішення. У справах військових монополістом із квартирних питань є квартирно-експлуатаційний відділ гарнізону. Саме ця всемогутня організація визначає, хто заслуговує на житло, а хто ні, кого «облагодіяти» своєю згодою, а хто «переб’ється».
Нашого героя у цій конторі зарахували до останніх. Із 34 років життя Вадим майже половину віддав військовій службі. З 2005-го його бригаду перебазували до Миколаєва, де він обіймає посаду заступника командира авіаційної ескадрильї. З 1999-го року перебуває в черзі на отримання житла. У Миколаєві йому виділили однокімнатну службову квартиру. Через два роки народився син Владислав, після чого, відповідно до закону, чоловік написав рапорт на розширення житлової площі.
Річ у тому, що «квадратура» однокімнатної квартири становила всього 19,8 метра на трьох за норми вісім метрів на людину.У квітні цього року звільнилася двокімнатна службова квартира з житлового фонду частини, в якій служить Дзюбенко. Комбриг полковник Володимир Помогайбо своїм наказом розподілив житло, що вивільнилося. Діяв виключно відповідно до наказу міністра оборони №737 від 30. 11. 2011 р. У документі зокрема сказано, що першочергове право на поліпшення житлових умов мають військовослужбовці, які безпосередньо несуть бойове чергування, льотний склад. Вадим повністю підпадав під цю категорію. До того ж він входить до складу Об’єднаних сил швидкого реагування; бере участь у всіх військових навчаннях, пов’язаних із бойовим застосуванням штурмової авіації; належить до льотно-інструкторського складу; безпосередньо підтримує бойову готовність частини; «ставить на крило» молодь. Тож йому і було надано двокімнатну квартиру. Відповідно свою «однушку» майор звільняв для іншого військовослужбовця.
Саме цей наказ від 5 травня 2012 року був відправною точкою для подальших дій з отримання квартири. Далі потрібне рішення житлової комісії гарнізону і лише узгодження з КЕВ. Але цей квартирний орган погоджувати розпорядження командира та житлової комісії не поспішав.
А вдома чекають побутові складнощі та суди. Фото з архіву Вадима Дзюбенка
Два господарі на одну квартиру
Рішення комбрига підтримали 7 травня на своєму засіданні члени житлової комісії Миколаївського гарнізону. Тоді розглядали й інші кандидатури на це житло. Але найголовнішим аргументом було те, що майор Дзюбенко служить саме в тій частині, у фонді якої перебуває ця квартира.
А далі почалися дивні події. «Згідно з тим самим наказом міністра оборони, — пояснює Вадим, — КЕВ повинен був оформити необхідні документи. Якби у цьому відділі не погодилися з наказом командира і рішенням комісії, то протягом п’яти днів начальник КЕВ повинен звернутися до начальника гарнізону з письмовими обгрунтуваннями. Цього зроблено не було. Ані документів на квартиру, ані відмови. Минув місяць, два. Командир моєї частини тричі звертався до начальника КЕВ по роз’яснення. У відповідь — одна невиразна відписка».
У чому ж причина? Виявляється, весь цей час на квартиру, розподілену на користь Дзюбенка, претендувала старший солдат військової частини Іваніна. Жінка часу не марнувала. Записалася на особистий прийом до заступника міністра оборони, «довела» свої претензії й домоглася потрібного собі рішення. Судячи з усього, саме цього так довго чекав миколаївський КЕВ. Тому і тримав в невіданні законного власника квартири цілих півроку.
Товариш Дзюбенка по службі Володимир Логачов вважає, що під час особистого прийому сталося непорозуміння. На його думку, старший солдат просто не виклала в міністерстві всіх обставин щодо квартири. І навряд чи там знають, що житло ще в травні виділено Вадимові.
До речі, льотний склад бригади підписав звернення до міністра оборони із проханням розібратися. Але відповіді на колективне звернення льотчиків протягом двох місяців так і не отримано. Як немає і відповіді на лист до міністра оборони дружини майора Олени Дзюбенко, надісланий ще в липні.
Зате із блискавичною швидкістю вирішується питання на користь Іваніної. Отримавши протокол з особистого прийому, скликають житлову комісію. Попри особливу думку голови комісії полковника Амеліна, який категорично проти повторного розподілу квартири, комісія з мінімальною перевагою голосів віддає житло Іваніній, а КЕВ буквально за три дні оформлює житло на жінку.
«Ріелтори» в погонах
Зустрічатися із кореспондентом урядової газети у нинішнього тимчасово виконуючого обов’язки начальника КЕВ Олександра Марцохі часу забракло. Але на запитання погодився відповісти телефоном. Щоправда, не забув зауважити: «прочитайте, що ви там написали, бо від вас, журналістів, усього можна чекати». На хамство не реагую, читаю його «полум’яну промову»: «ця жінка має право на квартиру, вона соціально незахищена, у неї двоє дітей. А Дзюбенко не правий. І до чого він взагалі чіпляється? Є наказ про першочергове виділення їй квартири, яка найпершою звільниться».
Безумовно, тішить таке рідкісне співчуття чиновника до жіночої долі. Тільки виникає кілька запитань і уточнень. По-перше, у військових чинні їхні відомчі накази, які відрізняються від «цивільних». У наказі №737 та інструкції до нього чітко вказано, хто має право на першочергове право отримання житла. Жінок із двома дітьми в переліку немає. А ось льотний склад є.
По-друге, ще на травневому засіданні житлової комісії було розглянуто питання щодо Іваніної в її присутності. Але за неї не проголосували. По-третє, жінка не є службовцем цієї частини, але чомусь претендує на квартиру з чужого житлового фонду.
Як заявляє член житлової комісії гарнізону полковник Матицін, Іваніній пропонували квартиру в новому будинку, який здають, але вона відмовилася. Пропонували їй і дві кімнати в гуртожитку. Теж не підійшло. Дивно, що людина, яка потребує житла, відмовляється від прийнятних варіантів. Зрештою, не зрозуміло, чому попереднє рішення житлової комісії ще діє, але на його тлі з’являється нове?
Попросила відповісти на запитання начальника Миколаївського гарнізону Олександра Іванова. «Остаточне рішення прийняли в міністерстві, знаю, що жінка особисто туди зверталася. Чим керувалися там, коментувати не можу», — зазначив він. Насправді чи можна уявити, що міністр може помилятися?
Свою принципову позицію озвучив начальник житлової комісії Миколаївського гарнізону полковник Сергій Амелін. «Первинне рішення про виділення квартири повинен приймати командир частини, — зазначив С. Амелін, — що й було зроблено. Ми як члени житлової комісії висловили свою думку. Справа була за КЕВ, а там вчинили неправомірно. І навіть неетично. Тому що проігнорували наказ командира частини. Ми з такими ситуаціями раніше не стикалися. Я впевнений, що за законом квартира має бути закріплена за Дзюбенком. Дивує позиція начальника гарнізону, який міг би поборотися за майора».
Як каже начальник штабу частини, член гарнізонної житлової комісії полковник Борис Матицін, ця квартира — службовий фонд частини, і командир її розподіляє. Є відповідний наказ міністра оборони, який чітко визначає, що в конкретному будинку квартири будували і переобладнували під житло саме цієї частини. Тому основне рішення — за командиром. Вихід — у судовому порядку. Хоч конфлікту можна було уникнути, якби не незрозуміла позиція працівників КЕВ.
«У сні й харчуванні — основа літання»
У цьому жарті лише частка жарту. Насправді, обов’язковий 8-годинний повноцінний сон — «залізна» норма, передбачена інструкціями для льотчиків. А перед нічними вильотами пілот повинен виспатися 12 годин. «Виконати» такий норматив для Вадима Дзюбенка в однокімнатній квартирі на 19 метрах проблематично.
До того ж сьогодні майор перебуває в стані судових розглядів. Складно поєднувати основну службу та судову тяганину. Буквально кілька днів тому завершилися дві льотні зміни на літаках Л-39 та Су-25. Як зазначив полковник В. Помогайбо, за дві зміни льотчики виконали 49 літако-вильотів, провівши у небі понад 40 годин. Успішно впорався зі своїми завданнями і майор Дзюбенко.
Наслідків цього конфлікту безліч. По-перше, вкотре підтверджено несправедливість. По-друге, страждають інтереси іншого військовослужбовця, який досі не може заселитися в однокімнатну квартиру майора. По-третє, накопичуються борги із квартплати. Та загалом така побутова невлаштованість і моральний стан льотчика можуть негативно вплинути на безпеку польотів і виконання поставлених завдань.
Свою професійну думку з приводу ситуації, що склалася, висловив миколаївський юрист Олександр Стрюк: «На мій погляд, головний конфлікт утворився через бездіяльність КЕВ м. Миколаєва, який вчасно не склав списку розподілу службового приміщення, наданого майорові Дзюбенку В. В. за рішенням командира військової частини. КЕВ Миколаєва порушив п. 3.2 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їхніх сімей житловими приміщеннями, затвердженої Наказом міністра оборони №737. У результаті таких дій рішення командира військової частини про надання військовослужбовцеві службового житла залишилося невиконаним, проте воно досі чинне. Отже, через бездіяльність суб’єкта владних повноважень льотчик фактично позбавлений права користування законно розподіленим йому службовим житлом».
Додати нічого. Всім усе зрозуміло. Незрозуміло тільки, чи завершаться коли-небудь круті віражі навколо квартирних питань. І чи є шанс домогтися врешті-решт справедливості?