"Кухні і двері з гірської Тересви"

Василь БЕДЗІР
15 липня 2022

Кількість підприємств, які після початку вій­ни переїхали на Закарпаття, вже перевищила три сотні. Це майже половина всіх релокованих в Україні, зазначив нещодавно керівник обласної військової адміністрації Віктор Микита. Як на місці колись потужного деревообробного комбінату в селищі Тересва на Тячівщині нині працює меблеве виробництво, що переїхало з Києва й Одеси, розповідає кореспондент «Урядового кур’єра».

Війна й… оновлення

Останній гарнітур на комбінаті в Тересві «Василина» було випущено 1996 року. Відтоді тут панував застій, який супроводжувався демонтажем та вивезенням обладнання (його продавали на металобрухт), руйнуванням корпусів. Через майже три десятиріччя цехи, де колись кипіла робота, стали оживати. Їх обрало для релокації підприємство з виготовлення меблів «Левел». Дві фабрики, одна в Києві, а друга в Одесі, поєднали виробничі потужності і перенесли їх у це закарпатське селище.

«У небі й на землі лунали вибухи, розривалися снаряди, і в той дуже складний час ми взялися евакуйовувати обладнання з підприємств у Києві та Одесі, — розповідав власник ТзОВ «Левел» Сергій Кириляк. — Кинули всі сили на те, щоб демонтувати і вантажити верстати. Заповнили ними шість фур, які й доставили сюди, на Закарпаття. Тут нам запропонували розміститися на покинутих площах колишнього Тересвянського деревообробного комбінату».

«Комбінат, який споруджували 1968 року для виготовлення деревностружкових плит і корпусних меблів, на той час був могутнім підприємством, — долучився до розмови заступник голови Тересвянської селищної ради Микола Руснак. — Після припинення його роботи тут фактично нічого, крім порожніх корпусів, не залишилося. Та й вони перебували в напіваварійному стані. Навіть дивуюся, як за такий короткий час ви змогли довести приміщення до ладу і вже розпочати діяльність».

На моє запитання, чому обрали саме Тересву, пан Сергій відповідав: «Широкого вибору в нас не було, а вирішальним стало те, що Закарпаття нині — безпечний регіон. Сюди не дісталася і, сподіваємося, не дістанеться війна. Тут є доступ до сировинної бази: місцевість багата лісами. Маємо друзів, які познайомили нас із керівництвом району й допомогли знайти виробничі площі. Місцева влада сприяє налагоджувати виробництво».

Складно було, зізнається співрозмовник, зі встановленням контактів на новому місці, адже щоразу треба дізнаватися, до кого звертатися, щоб вирішити те чи інше питання. Завжди в цьому допомагало керівництво Тячівського району і громади Тересви.

Буде робота для місцевих

Раніше підприємство виготовляло щомісяця до 60 кухонь, кожна з яких не менш ніж по 5 погонних метрів. Мають намір і на новому місці вийти на цей показник, а якщо все вдасться, то й перекрити його.

«Із тих працівників, які переїхали, хтось орендує квартиру, а для декого винаймаємо готель. Водночас починаємо споруджувати квартири для співробітників. Ми не забуваємо про свій обов’язок перед працівниками розв’язувати їхні побутові проблеми», — сказав Сергій Кириляк.

На релокованому підприємстві поки що зай­няті два десятки спеціалістів, та це лише початок. Протягом наступних трьох місяців чисельність планують збільшити втричі. Надалі заплановано подвоїти й цю кількість, довівши її загалом до 120 осіб. Три чверті кадрового складу підприємства становитимуть працівники із числа місцевих жителів. Головне ж призначення кадрів, переміщених із Києва й Одеси, — навчати поповнення, допомагати освоювати новітні технології й культуру виробництва. Із нею, зазначає Сергій Кириляк, тут ще треба працювати.

Цікавлюся, чому. «Виготовляємо меблі на індивідуальні замовлення, плануємо й серійне виробництво, — відповідає. — Але для цього потрібні люди, які знаються на технологіях, мають відповідні навички тощо. Таких працівників тут, у Тересві, ще нема. А щоб вони вміли працювати на сучасних верстатах і користуватися програмним забезпеченням, їх потрібно навчити. Це і є завданням на найближчий час. Його вирішуватимуть досвідчені, перевірені часом кадри, які переїхали з Києва та Одеси.

Залучатимемо спеціалістів-меблевиків і вахтовим методом, коли люди можуть приїздити і працювати тут по два тижні. Багато хто не зміг сюди приїхати, залишившись удома. Вони пропрацювали у нас уже багато років, мають сертифікати й досвід і дуже нам потрібні для налагодження виробництва. Навчатимуть вони нових працівників тут, у Тересві, користуватися новими матеріалами та застосовувати нове обладнання».

Володимир Волошкевич, наприклад, уже тиждень опановує нове для себе обладнання. «Хочу навчитися писати програми і користуватися цим верстатом. Раніше працював електриком, водієм, але меблевиком — ніколи», — сказав кореспондентові.

Про складність операцій свідчать назви верстатів: свердлильно-присадковий з числовим програмним управлінням, лазерний із ЧПУ, фрезерний, шліфувальний, крайково-облицювальний, форматно-розточувальний. Усе обладнання тут італійське.

Бачимо весь виробничий процес

За кордоном меблевики придбали програму, яка оцифровує весь процес: веде його від замовлення, проходження кожної з виробничих операцій аж до готового виробу та його зберігання на складі. Вона рахує, виводить креслення, пише завдання й контролює виконання робіт на верстатах із числовим програмним управлінням, видає всю інформацію для податкових органів, узгоджуючись із відповідним їхнім програмним забезпеченням.

«Це полегшує роботу всім працівникам компанії, тому в нас кожен повинен володіти цією програмою. Тож і тут навчаємо людей, щоб могли нею користуватися».

«Це так важливо?» — запитую власника бізнесу.

«Це можна пояснити на такому прикладі. Отримуючи замовлення, виробничники зазвичай повідомляють термін виготовлення виробу: місяць-півтора. Незалежно від складності виробу — маленький стільчик чи велика кухня — вони називають такий термін, бо не вміють все прорахувати і встановити оптимальну черговість усіх операцій, які будуть потрібні. Наша ж система дає змогу обрахувати навантаження на верстат, тож коли менеджер намалював проєкт, програма автоматично видасть термін готовності. Усе вирахує і підкаже».

Упроваджена на цьому підприємстві технологія трохи нагадує сюжет із майбутнього: кожен замовник може через комп’ютер стежити, на якій стадії перебуває виробництво його замовлення. Відеокамери навіть дають змогу бачити весь процес у режимі реального часу. Для цього замовник отримує спеціальний код з відеодоступом. Програма регулює час виконання замовлення, контро­лює дії кожного виробничника.

Це, кажуть, у підсумку забезпечує високу якість готових виробів. Чимало замовлень на них залишилося ще з довоєнного часу. Почали отримувати їх і від українських і закордонних замовників уже й тут, у Тересві.

Тересвянці знайомляться з новим обладнанням, яке застосовуватимуть у меблевому виробництві. Фото автора

Вибудовувати логістичні ланцюжки

«Зберігаємо ті замовлення, які є вдома, і прагнемо отримати нові з-за кордону. Це щоб гроші заходили в Україну і ми могли належно сплачувати податки державі», — сказав Сергій Кириляк.

Про обсяги виробництва, яких планують досягти на новому  місці, власник бізнесу поки що не береться говорити. «Запустимо процес, попрацюємо на повну три місяці, опрацюємо логістичні ланцюжки і вже тоді зможемо про все це говорити конкретно і з цифрами. Адже плани потребують підтвердження», — додав.

Голова Тячівської райдержадміністрації Ти­мур Аверін, який приїхав на ТзОВ «Левел» з візитом, упевнений в добрих європейських перспективах підприємства.

«Невдовзі започаткуємо залізничне сполучення через прикордонний перехід у Тересві, — повідомив Тимур Аверін. — Це означає, що можна буде налагодити зручну логістику для експортних постачань. До слова, від Тересви до відомого румунського порту Констанца не так уже й далеко — приблизно 400 кілометрів. Отже, вибудовуючи логістичні ланцюжки, можна буде використовувати й морські шляхи».

Цікаві ініціативи для розвитку

Безпечні умови для працівників у зоні особливої уваги. Діє система кондиціювання повітря, і що неабияк важливо, перед викидом назовні воно очищується за допомогою фільтрів. Лакофарбові покриття, які використовують, не завдають шкоди здоров’ю людей. Усе це предмет гордості керівників підприємства.

Проте не обходиться і без питань, вирішити які поки що не вдається. Зокрема через неврегульованість постачання деяких складових виробництва меблів — клеїв, смол, кантів для деревностружкових плит процес виготовлення меблів гальмується. Обмеження на ввезення цієї продукції з-за кордону було запроваджено після початку бойових дій.

«Ми налаштовані на те, щоб створити на Закарпатті підрозділ всеукраїнської меблевої асоціації, — додав співрозмовник. — Ця організація, за нашим задумом, звернеться до уряду із проханням невідкладно розглянути і позитивно вирішити питання з постачанням матеріалів, імпорт яких нині неможливий. Ідеться, звичайно, про отримання їх від світових виробників».

Керівники релокованого підприємства ініціюють створення на Закарпатті меблевого кластера, що може стати початком відродження в області меблевого виробництва в широкому масштабі. Ще кілька десятиріч тому ця галузь була однією з найрозвиненіших, забезпечуючи тисячі робочих місць у багатьох населених пунктах. Нині на виробничій мапі області з’являються паростки її повернення. 

Релоковане меблеве підприємство розмістилося під загальним дахом площею 5,5 тисячі квадратних метрів. Один із цехів уже заповнено обладнанням. Тут збиратимуть і перевірятимуть якість виробів. В інших величезних приміщеннях розмістять лінію з виготовлення дверей, комплектуючі для якої вже в дорозі (на підході ще дві фури), малярний цех, а також склад готової продукції.

Однак у планах керівництва — освоєння ще одного виробничого майданчика. Він розташований поряд через дорогу, і його колись теж використовував деревообробний комбінат, однак став непридатним. Тут нема даху, лише стіни й перекриття, порослі кущами. Однак тут, за задумом гостей із центру України, постане нове життя, і як колись, знову виготовлятимуть популярну і необхідну меблеву продукцію.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua