«Правдиві свідчення: від Революції гідності до сьогодення» — з такою назвою мандрівна виставка робіт українських митців знайомить людство із нинішньою Україною. На початку цього місяця експозиція зупинилася в Національному музеї історії, де автор ідеї Наталія Мусієнко представила ще і свою книжку «Мистецтво Майдану».
— Пані Наталю, чому сучасну Україну світові відкриваєте саме крізь призму Майдану?
— Досвід Майдану 2013—2014 років, усвідомлення контрастів між життям і смертю, свободою й рабством стають феноменами, яким важко дати вичерпне раціонально-логічне визначення. Мистецтво, яке існувало до, під час та після подій революції, передає передчуття й настрої великих змін, спонукає відчути подих Майдану, як відчували його люди, що відкинули страх заради спільної мети. Художник може передбачати — на жаль, бо передбачення в цих роботах трагічні. Митці, які зображували події Майдану, побачили фрагменти сьогодення. Тому й виставка називається «…від Революції гідності до сьогодення».
— Роботи яких митців представлено?
— Їх багато, тому назву кілька прізвищ. Юлія Бєляєва, Гліб Вишеславський, Антон Гаук, Олена Голуб, Мар’яна Гончаренко, Андрій Єрмоленко, Оксана Чепелик.
— Чи диктував формат мандрівної виставки свої умови?
— Концепція експозиції — доносити все «шершавим языком плаката». Тобто половина робіт має бути у плакатному варіанті, бо це фотографії, є кілька відеоробіт. Ось «Бендерики» Івана Семесюка — вишиванки. І я рада, що вони з нами, бо в це трагічне й містичне сприйняття сьогодення вносять усмішку й веселий елемент, який був на Майдані. Робота Мар’яна Луніва «Аркан» була головною в Посольстві України у США цієї весни, а Гліба Вишеславського «Профспілки» із зображенням палаючого Будинку профспілок — основною роботою на виставці в Державному університеті Арканзасу. Її проведення важливе, бо в Арканзасі немає української громади.
— Де в Україні побачили виставку?
— У Фулбрайтівській галереї в Києві, у Вінниці, Кам’янці-Подільському, Чернівцях, Івано-Франківську й Калуші. Наша мета — передовсім маленькі містечка, і не тільки галереї, а й музеї, наукові та навчальні заклади.
— У книжці ви узагальнили Майдан як мистецький артефакт…
— В одному дослідженні неможливо охопити все народжене Майданом мистецтво, оскільки воно весь час оновлюється. Як учений і дослідник міського простору, якому випало стати свідком й учасником тих буремних подій, я зробила спробу окреслити основні тенденції цього явища, показати його важливою складовою соціокультурної антропології Майдану.
Перша презентація книжки відбулась у Міжнародному центрі підтримки науковців імені Вудро Вілсона у Вашингтоні. Це великий академічний центр, де проводять дослідження науковці з усього світу. Дуже важливо саме для них показати через цю книжку новий імідж України. А першим медіа, який сповістив про книжку, був «Голос Америки».
— Куди помандрує виставка далі?
— Є кілька запрошень від американських університетів. Чекаємо й на інші пропозиції.
ДОСЬЄ «УК»
Наталія Мусієнко. Народилася 1959 року в Києві. Закінчила Київський університет ім. Тараса Шевченка. Старший науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України. Кандидат філософських наук.
Світлана СОКОЛОВА
для «Урядового кур’єра»