"Кузня робітничих кадрів приміщення не продає"

Олег ЧЕБАН
9 липня 2019

Кадри загалом і робітничі зокрема — це та складова економіки, яка стосується  питань гідності та національного інтересу. Свого часу з різних трибун запевняли, що український народ дуже трудолюбивий, але при цьому престижно було користуватися імпортними речами. Натомість тепер в умовах вільної торгівлі і конкуренції маємо своє якісне й модне взуття та одяг, але чомусь не хвалимося, що старанні й сумлінні. Мабуть тому, що виробництво багатьох видів продукції досі не відновили або не освоїли. Так, в умовах соціально-економічної гойдалки непросто побачити стійкі елементи нового, якщо на речах штрих-код не український.

Утім експортуємо у рази більше робітників, ніж Бразилія футболістів. Понад те: країни ЄС розширюють квоту на працевлаштування в своїй економіці українців — це визнання здібності наших робітничих кадрів!

Майстром, як відомо, не народжуються.

Дуже багато залежить від якості первинної підготовки: а чи надають запас професійної міцності своїм випускникам заклади професійно-технічної освіти?

Заклади профтехосвіти укладають угоди з підприємствами щодо працевлаштування своїх випускників. Фото Володимира ЗAЇКИ

Оптимізація вимушена

За інформацією Вінницького обласного центру зайнятості, торік кількість вакансій і осіб, які шукали роботу і працевлаштовані за розділами «професіонал», «фахівці», «технічні службовці», становила 7156, а вакансій робітничих професій — 33263. Тож потреба у кваліфікованих робітниках на ринку праці у 4,6 раза більша, ніж у спеціалістах з вищою освітою. Ця тенденція зберігається і тепер.

З врахуванням потенційних можливостей і потреб розвитку вітчизняної економіки, а також зовнішніх подразників, зокрема відкритого ринку праці ЄС, здавалося б, заклади професійної (професійно-технічної) освіти (далі ПТО. — Авт.) перебувають у стадії розквіту. На жаль, вони змушені реорганізовувати свою мережу. Фахівці кажуть, що одна з причин — демографічна яма.

Якщо контингент зменшується, витрати зростають. В області кілька років тому закрили Якушинецьке училище, бо утримання одного учня обходилося занадто дорого. Частину училищ реорганізували (або вони перебувають у цьому процесі), створивши у приєднаному до іншого структурний підрозділ. Таким чином, зменшуються витрати на апарат управління. «Це дає змогу на існування. За нормою училище починається з 300 учнів. Ми навчилися рахувати витрати на одного учня», — зазначив заступник директора департаменту освіти і науки Вінницької облдержадміністрації Валерій Бачинський.

Наразі в області 29 освітніх закладів здійснюють первинну професійну підготовку з 70—80 професій. Найбільшим попитом серед учнів користуються професії кухаря-кондитера або пов’язані з сільськогосподарським виробництвом (наприклад, тракторист-машиніст) чи будівельні. Цікаво, чи прагматично молодь робить свій вибір?

Більшість закладів профтехосвіти розташовані у Вінниці, а тут картина працевлаштування за професією випускників торік була така: столярів (інтегрованих з іншими професіями) випустили 42, за професією працевлаштовано 100%; верстатників, електромонтерів відповідно — 41/95,7%, слюсарів з ремонту колісних транспортних засобів (інтегрованих) — 88/93%, мулярів-електрозварювальників — 76/89,5%. Натомість агентів з постачання (інтегрованих) за професією працевлаштовано — 35% випускників, операторів комп’ютерного набору — 41,4%, швачок, кравців, закрійників — 57%, перукарів — 74%. У середньому торік 72% випускників закладів ПТО в місті працевлаштувалися за обраною професією, а загалом — 89,7%.

Ринок потребує якості

Українська приказка каже: земля родить хліб, а людина на хліб працює. На Вінниччині профтехосвіта прагне дати своїм вихованцям запас міцності. Підготовка з багатьох професій інтегрована з іншими. Хто опановує сезонні, наприклад будівельника, навчають народним промислам для самозайнятості. Також ліцензують нові професії.

Наприклад, торік започаткували підготовку садоводів. Це зумовлено не лише тим, що потужна садівнича галузь в області розвивається, а й тим, що селяни, яких навчено доглядати за фруктовими деревами, вирушають працювати у сади Польщі. Цього року планується розпочати готувати гранувальників алмазів, чого раніше навчали на місцевому підприємстві.

Тож впровадження у навчальний процес нових професій позначене змінами на регіональному ринку праці. Реагування на його потреби стало приземленим після переведення фінансування ПТО з державного бюджету на місцеві. На Вінниччині діє обласна програма підготовки кваліфікованих робітників до 2020 року. Майже три тисячі договорів укладають заклади профтехосвіти з підприємствами щодо працевлаштування своїх випускників. Таким чином формується регіональне замовлення.

«За останні три роки на вимогу часу ми зробили перші ефективні кроки назустріч потребам бізнес-середовища. За підтримки уряду в області створено 15 навчально-практичних центрів, 9 з яких — за останній рік. На це спрямували майже 10 мільйонів гривень. Головне завдання, яке ми ставили перед собою, — надати учням і студентам якісні професійні знання, створити систему, яка б спонукала молодь до креативності, до творчості та мала б сучасне обладнання для опанування нових технологій», — зазначив під час цьогорічного фестивалю-виставки «Творча молодь Вінниччини» голова облдержадміністрації Валерій Коровій.

П’ятнадцять — добра зав’язь. У виробництво ідуть якісні кадри, водночас виконується важлива соціальна функція: молодь, отримавши якісну освіту, має можливість реалізувати себе.

Передавши утримання профтехосвітньої мережі на місця (у цьому разі — обласного та Вінницького міського бюджетів), держава ідейно, нормативно та фінансово бере участь у створенні якісно нової підготовки робітничих кадрів. Торік в області коштом держбюджету було створено три навчально-практичних центри. Цьогоріч заплановано відкрити ще два центри: у Тульчині за професією слюсар з ремонту колісної техніки та на базі Барського професійного ліцею — утеплювач фасадних приміщень. Держава кошти надала, триває процедура закупівель.

З держбюджету фінансується підготовка семи робітничих професій. А загалом до створення сучасної навчальної виробничої бази в області залучають усі зацікавлені сторони: кошти державного, обласного та міського бюджетів, соціальних партнерів і спеціального фонду навчального закладу. Поєднання зусиль підкреслює потребу сьогодення готувати саме ті кадри, які вміють працювати на сучасному обладнанні й техніці. Похвалитися є чим. Наприклад, у Комаргородське училище придбано два сучасні англійські трактори, а в Немирівському ліцеї навчають на зварювальному обладнанні, яке не кожне підприємство має.

Цікаво, що й іноземці інвестують. Зокрема приватний німецький фонд в одному з училищ Вінниці вкладає великі кошти в обладнання та технологію підготовки столярів. З якою метою — хтозна, бо не зручно запитувати в ситуації, коли ми раді будь-якій допомозі. Утім на сайті профільного департаменту Вінницької ОДА повідомляється, що європейські донорські інституції готові надати майже три мільйони євро на розвиток професійно-технічних училищ області.

Престижність починається  із зарплати

Вінницькі роботодавці дедалі більше розуміють потребу підставити плече закладам ПТО, щоб мати добрих робітників нині й на перспективу задля стабільного розвитку власних підприємств. Щоправда, є проблеми з проходженням виробничої практики. Приміром, слід удосконалити податкову базу так, щоб роботодавці не зазнавали витрат, а були заохочені співпрацювати. До речі, торік під час виробничої практики 11 училищ області заробили щонайменше по одному мільйону гривень. Ідеальним варіантом підготовки кадрів Валерій Бачинський назвав поширену в Європі дуальну форму (3 дні на виробництві й 2 у закладі), яку впроваджуємо в нашій країні.

Тож нині професійна (професійно-технічна) освіта Вінниччини — це велика родина, яка об’єднує майже 1700 працівників і понад 13 тисяч учнів. Її значущість для економіки країни полягає не лише у наданні первинної професійної підготовки, а й у підвищенні кваліфікації та перепідготовці кадрів, що у співпраці зі службою зайнятості здійснюють у навчально-практичних центрах. Це дає змогу людям опанувати нову професію та знайти себе на ринку праці.

«Під час реорганізації приміщення училищ ми не роздаємо, а зберігаємо, щоб у кращі часи відновити. Треба підвищувати престижність робітничих професій. Ухвалення закону про професійну освіту покаже нові форми нашої співпраці з роботодавцями та зацікавить їх безпосередньо брати участь у підготовці робітничих кадрів», — зауважив Валерій Григорович.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua