Цей просторий ошатний будинок у мальовничому куточку Полтави на колишній 3-й Кобищанській вулиці Панас Рудченко (Мирний), співавтор роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та автор багатьох яскравих літературних творів, придбав у 1903 році й прожив у ньому до самої смерті. За сімнадцять років він завершив тут роман «Повія», писав оповідання, нариси, вірші, перекладав українською Шиллера й Шекспіра.
Тут у нього в гостях побували Леся Українка з матір’ю Оленою Пчілкою, Марія Заньковецька, Микола Лисенко, Гнат Хоткевич, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник.
Сам письменник називав місце свого проживання раєм. У музеї-садибі збереглася майже тисяча старовинних речей, світлин, книжок, документів. А створено музей було незадовго до початку війни — 1 квітня 1940 року. Тоді в ньому зберігалося близько півтораста рукописів самого письменника та його брата, співавтора роману «Хіба ревуть воли…» Івана Білика.
За словами молодшого наукового співробітника музею Лариси Олійник, створенням цієї перлини музейного світу українці повинні завдячувати середньому синові Панаса Мирного Михайлові Рудченку, який у 1939 році повернувся в Полтаву з Донбасу, де травмувався на шахті. Він був і засновником, і першим директором закладу. Під час війни найцінніші раритети евакуювали у столицю Башкирії Уфу, але вже у жовтні 1943-го музей відновив роботу.
1951 року на території садиби-музею встановили бронзове погруддя Панаса Мирного. 2005-го цей заклад було визнано переможцем I Всеукраїнського музейного фестивалю «Музей третього тисячоліття». Досі ця літературно-меморіальна база залишається найбільш відвідуваною полтавцями і гостями міста.