«УК» продовжує серію матеріалів у рубриці «Знайди себе», у яких ми розповідаємо про професії, які, за даними Державної служби зайнятості, нині найзатребуваніші на ринку праці України. Людям, які їх опанували, нескладно знайти роботу, вони отримують хорошу зарплату, а інколи ще й мають пільги, надбавки та доплати. Сподіваємося, що наші публікації стануть у пригоді тим, хто закінчує школу і замислюється, куди піти навчатися і який фах обрати. А також тим, хто з якихось причин втратив роботу й планує опанувати іншу спеціальність. Нині ми дізнавалися, як здобути професію водія автотранспортних засобів: де навчатися і де потім можна працювати, на яку зарплату розраховувати. Про це розповіли фахівці Державної служби зайнятості, Міносвіти та Мінсоцполітики.

І майже щодня — нові місця та враження

За визначенням, водій автотранспортних засобів — це фахівець, який професійно управляє легковими або вантажними автомобілями всіх типів і марок, а також машинами спеціального призначення. Професія ця чи не найпоширеніша. Адже людина, яка вміє справно тримати кермо й без аварій долати і короткі, й довгі відстані, потрібна багато де. Наприклад на громадському та приватному транспорті, будівництві. А ще жодна крамниця не зможе прибутково працювати, якщо водій вчасно не підвезе запас товару тощо. Здебільшого водіями працюють чоловіки, та інколи буває, що з кермом управляється й жінка.

Досвідчені водії стверджують, що навчитися кермувати машиною не дуже складно, а ось стати висококласним водієм до снаги не кожному. Адже слід бути дуже уважним, витривалим, вміти швидко оцінити ситуацію, а ще розумітися на техніці.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. №327, назва професії «Водій автотранспортних засобів» з кодом 8322 належить до професійного угруповання «Водії автотранспортних засобів та робітники з обслуговування автотранспортної техніки».

Водії автотранспортних засобів керують легковими й вантажними автомобілями всіх типів, пожежними автомобілями, автомобілями швидкої допомоги та оперативними, обладнаними спеціальними звуковими та світловими сигналами, з дотриманням правил дорожнього руху.

Куди піти навчатися?

— Підготовку кваліфікованих робітників за робітничою професією «водій автотранспортних засобів» здійснюють 350 державних професійно-технічних навчальних закладів у всіх регіонах України, — розповів нам директор департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки Василь Супрун.

Найпопулярніші й найкращі професійно-технічні навчальні заклади, які навчають молодь за цією професією:

♦ Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівельної механізації (м. Київ);

♦ Одеське вище професiйне училище автомобiльного транспорту;

♦ Мукачiвський професiйний аграрний лiцей iменi Михайла Данканича;

♦ Центр професiйно-технiчної освiти (м. Житомир);

♦ Iвано-Франкiвський професійний лiцей автомобiльного транспорту i будівництва;

♦ Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва м. Львова;

♦ Черкаський професiйний автодорожнiй лiцей;

♦ Запорiзький професiйний лiцей автотранспорту;

♦ Чернiвецький професiйний лiцей автомобiльного сервiсу.

В Україні запроваджено нові Державні стандарти професійно-технічної освіти за професією «водій автотранспортних засобів» зі спеціалізацією за 13 категоріями:

А1 — мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 кубічних сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А — мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом 50 кубічних сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 — квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В — автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, — восьми;

С1 — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

С — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);

D1 — призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;

D — призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше за 16;

Т — трамваї та тролейбуси.

Сідати за кермо таких транспортних засобів можна, тільки якщо у вас є відповідне посвідчення.

Майстер на всі руки

Аби майбутній фахівець був затребуваним на ринку праці, він може здобути кілька професій одночасно. І це справді відчутно підвищує його конкурентоспроможність. А саме:

♦ «водiй автотранспортних засобів, слюсар з ремонту автомобілів, рихтувальник кузовiв»;

♦ «водiй автотранспортних засобів, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, електрогазозварник»;

♦ «тракторист, водiй автотранспортних засобів, слюсар з ремонту сiльськогосподарських машин та устаткування»;

♦ «тракторист-машинiст сiльськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, водiй автотранспортних засобів, слюсар з ремонту сiльськогосподарських машин та устаткування»;

♦ «слюсар з ремонту автомобіля; водій автотранспортних засобів (категорія «В»); водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»;

♦ «слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (категорії «А1», «В1»); водій автотранспортних засобів (категорії «В» і «С»);

♦ «машиніст крана автомобільного; водій автотранспортних засобів (категорія «С»)»;

♦ «машинiст екскаватора одноковшового, водiй автотранспортних засобів, слюсар з ремонту автомобiлiв».

Підготовка за такими програмами дає можливість випускникові адаптуватись до реальних умов виробництва та бути більш мобільним на ринку праці.

Так, у Державному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівельної механізації» готують кваліфікованих робітників за такими професіями: авторемонтник, машиніст підіймально-транспортних машин, майстер з діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів. Термін навчання на базі 9 класів — 3 роки 10 місяців, на базі 11 класів — 1 рік 10 місяців. Слюсар з ремонту автомобіля, водій автотранспортних засобів категорії «С»: термін навчання на базі 11 класів — 10 місяців. Та курсова підготовка за професією водій автотранспортних засобів категорії «В»: термін навчання 2,5 місяця.

За кожною з цих професій готують і водіїв автотранспортних засобів категорії «С». Їх навчають для автомобільної та будівельної галузей. Вони отримують знання з будови автомобілів, діагностики та технічного обслуговування, практичного водіння.

У професійно-технічних навчальних закладах, крім власне професії водія, хлопці ще вивчають такі предмети, як «Будова автомобіля», «Правила дорожнього руху», «Основи безпеки дорожнього руху та перша медична допомога при ДТП», «Професійна етика та культура водіння» тощо.

Та головне, що випускники училищ передовсім вміють добре керувати конкретними транспортними засобами різних категорій, самостійно виконувати всі вправи та прийоми з практичного водіння за різних дорожніх умов.

А ще вони зможуть щоденно проводити технічне обслуговування автотранспортного засобу; усувати технічні несправності, подавати авто під навантаження та розвантаження або до місця посадки і висадки пасажирів; оформляти дорожню документацію. Водій повинен також знати і вміти виконувати порядок проведення технічного обслуговування, правила зберігання автотранспортних засобів на відкритій стоянці і в гаражі.

Зверніть увагу на вартість та вік

— Цього року середня вартість навчання в професійно-технічних навчальних закладах, які готують водіїв автотранспортних засобів за державним замовленням, обходиться бюджету України у понад 15 тисяч гривень, — веде далі В’ячеслав Супрун.

МОН разом з Мінфіном розробили, а Кабмін затвердив постанову від 20 травня 2013 № 346 «Методика розрахунку орієнтовної середньої вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта», в якій враховано всі статті витрат на навчання. Слухачі, що проходять курсове професійно-технічне навчання з професії водій за власні кошти, сплачують 1550—2000 гривень.

Розпочати навчання за професією «водій автотранспортних засобів» можна на базі базової чи повної загальної середньої освіти. Водій автотранспортних засобів має такі категорії: В, С.

А яка ж зарплата?

Фахівці Державної служби зайнятості розповіли, що, за оперативними даними, станом на 24.11.2014 року, в загальнодержавній базі даних зареєстровано 1270 актуальних вакансій за цією професією. Заробітна плата там коливається від 1218 до 8000 гривень. Водія можуть приймати на роботу з оплатою як за місячним окладом, так і за погодинною тарифною ставкою.

Крім того, колективним договором підприємства може бути передбачена виплата працівникам надбавки за класність, стаж роботи, премії тощо. У характеристиці вакансій роботодавці зазначають, що найбільше потребують спеціалістів категорій В, С, Д.

Затребуваність та вакансії

Роботодавці зацікавлені здебільшого в тому, щоб водії мали практичні навички водіння, швидко адаптувалися до нових умов праці, вміли досягати конкретного результату в компанії чи на підприємстві, а також обов’язковою умовою є бажання претендента плідно працювати.

Основні вимоги, які висувають роботодавці до претендентів на вакансії: дотримання правил дорожнього руху, правил перевезень вантажів, пасажирів та багажу, знання автомобільної техніки (правила та інструкції з її експлуатації), хороший зір, уважність, швидка реакція, розвинена просторова уява, емоційна стійкість, здатність до довготривалої концентрації уваги протягом всього часу руху, вміння швидко зорієнтуватись у ситуації, миттєво прийняти рішення.

Водій також повинен уміти керувати автомобільними транспортними засобами за різних дорожніх умов, перевіряти технічний стан автотранспортного засобу перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу тощо.

Професійне навчання безробітних, у тому числі і за професією «водій автотранспортних засобів», організовує Державна служба зайнятості на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних і відбувається у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах Державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або безпосередньо у роботодавців — замовників кадрів за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Перенавчання та зміна кваліфікації

За направленням Державної служби зайнятості зареєстровані безробітні можуть пройти навчання за професією «водій автотранспортних засобів» у навчальних закладах ДСЗ, що пройшли відбір відповідно до Порядку відбору навчальних закладів для організації професійного навчання зареєстрованих безробітних та їх проживання в період навчання, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 16 травня 2013 року № 269, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 31 травня 2013 року за № 843/23375.

У Переліку професій, спеціальностей та напрямів підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 207 «Про затвердження Порядку видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці», професія «водій автотранспортних засобів» не зазначена.

У січні — жовтні 2014 року кількість вакансій за професією «водій автотранспортних засобів» становила 50,7 тисячі. Найбільше їх у Дніпропетровській (4,1 тисячі вакансій), Харківській (4 тисячі) та Полтавській (3,5 тисячі) областях.

Водночас кількість зареєстрованих безробітних водіїв у центрах зайнятості становила 53,3 тисячі осіб, зокрема найбільше у Харківській та Полтавській (по 3,8 тисячі осіб), Дніпропетровській (3,7 тисячі) областях.

Протягом січня — жовтня 2014 року за направленням Державної служби зайнятості працевлаштувалися 27,7 тисячі осіб.

Станом на 1 листопада 2014 року за професією «водій автотранспортних засобів» актуальними залишилися 1,6 тисячі вакансій. Кількість зареєстрованих безробітних — 13 тисяч осіб.

У січні — жовтні 2014 року за сприяння Державної служби зайнятості за професією «водій автотранспортних засобів» пройшли підготовку та перепідготовку 563 безробітних.

Пільги та робочий день

Законами України не передбачено надання пільг водіям автотранспортних засобів, зокрема з оплати житлово-комунальних, телекомунікаційних послуг, з оплати проїзду.

Право на скорочену тривалість робочого тижня за роботу зі шкідливими умовами праці визначають відповідно до Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабміну від 21.02.2001 року № 163.

Перелік зокрема передбачає встановлення 36-годинної тривалості робочого тижня водіям автотранспортних засобів, зайнятим на поверхні шахт із видобування уранової руди, на роздріблювально-сортувальних фабриках в умовах радіаційної шкідливості.

Підтвердження цього права, зокрема водієві, можливе, якщо його робоче місце зараховано до категорії зі шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Водій має правона три види відпусток

Відповідно до статті 6 Закону «Про відпустки», працівникам надають щорічну основну відпустку тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який рахують з дня укладення трудового договору.

Щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці водіям автотранспортних засобів надають за підрозділом «Функціонування автомобільного транспорту» розділу ХV «Транспортні послуги» відповідного Списку №2, максимальною тривалістю залежно від типу автотранспортного засобу та умов праці до чотирьох або до семи календарних днів.

Також водіям, зайнятим на відкритих гірничих роботах вугільних, сланцевих розрізах, кар’єрах, можуть встановлювати щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці або за особливий характер праці тривалістю до семи календарних днів (розділи І «Добувна промисловість» відповідних списків), у разі зайнятості на роботах у технологічному ланцюгу зі шкідливими та важкими умовами праці.

Конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюють у колективних чи трудових договорах залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці встановлюють у колективних чи трудових договорах залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 7 Закону «Про відпустки»).

Про пенсії

У Мінсоцполітики повідомили, що, згідно з вимогами статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, в тому числі й водії, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими та зі шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які затверджує Кабінет Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Право на пільгову пенсію за Списком № 1 набувають чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менш як 20 років, з них не менш ніж 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці; жінки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Водії, які працюють в таких умовах, також мають на це право.

Право на пільгову пенсію за Списком № 2 мають чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці; жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з розділом І «Гірничі роботи» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, правом на відповідну пенсію користуються зокрема водії автотранспортних засобів, зайняті повний робочий день на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, рудників.

Водій автотранспортних засобів може працювати на одному з таких виробництв. Але своє право на пільгову пенсію він повинен обов’язково підтвердити результатами атестації свого робочого місця за умовами праці.

ОСОБИСТИЙ ДОСВІД: ДВА ПОГЛЯДИ

Дорога любить уважних

Андрій КОРНІЄНКО,
33 роки, водій Добрянського
лісового господарства,
Чернігівська область:

— Що може бути привабливішим для хлопця, ніж можливість заскочити у нагріту сонцем запилену кабіну батькової машини? А в нашій сім’ї цього задоволення було скільки завгодно: і татко, і дідусь — водії. У мене навіть думки іншої не виникало, окрім як в майбутньому теж сісти за кермо. Вже з шести років чіплявся як реп’яшок: «Дідусю, а оце що? А оте навіщо?» Дід Пилип не відмахувався від моїх запитань: хай вчиться, знання ніколи зайвими не бувають. А у вісім років під пильним наглядом свого прискіпливого вчителя я вперше проїхав вулицею як водій.

Нині пригадую ті часи з усмішкою: після дідової науки далі вчитися вже не важко було. Дорога слухняно стелилася під колеса, повз машину пролітали мальовничі краєвиди, усміхалися назустріч знайомі.

Професія, якої так прагнула душа, подарувала мені ще одне захоплення — лісом. Адже 15 років тому я прийшов працювати в колектив державного підприємства «Добрянське лісове господарство». Тут засвоїв головну науку: дерево, яке можна спиляти за кілька хвилин, дбайливо вирощують десятками років. І що лісові дороги іноді бувають великим випробуванням. Особливо для новачків і в негоду. Під навантаженими сирою деревиною машинами грунтівка вгинається і ходить ходором. Та до кожної ділянки шлях не заасфальтуєш.

Нині для мене географія лісових доріг — добре вивчена і засвоєна. Головне, щоб техніка не підвела. Вранці найперша справа — оглянути машину, перевірити, чи справна. І це зрозуміло, адже поломка на вузькій дорозі, де з обох боків підступає стіна дерев, — дуже неприємна справа: не розвернутися, не розминутися. Та й вантаж варто доставити вчасно.

У мене хороша робота, я люблю дорогу, спілкування з людьми. З технікою легко мати справу, якщо добре в ній розбираєшся. Хто обере цю професію, повинен пам’ятати, що дорога любить уважних і не терпить недбалих. Те, що ти на колесах, ще не означає, що можна поводитися легковажно. А ще я люблю ліс, знаю грибні й ягідні місця. Мені тут комфортно.

І моє сумлінне ставлення до обов’язків не лишилося непоміченим. Від керівництва підприємства саме я отримав доручення освоїти нову машину «КамАЗ-43118» з маніпулятором вартістю майже півтора мільйона гривень. Кажучи сучасною мовою, це «два в одному»: вантажівка і навантажувач. Тепер досвідчений водій може самостійно, без сторонньої допомоги, легко, ніби сірники, навантажувати величезні стовбури, а потім перевозити їх у визначене місце. Щоб «приручити» цього механічного велета, довелося повчитися. У мене прокинулася допитливість, з якою освоював шоферську науку в дитинстві. І вже за місяць вивчив усі тонкощі управління новою технікою. Робота, звісно, складна і відповідальна. Проте і заробіток достойний — в середньому за місяць виходить 6—7 тисяч гривень. Це справді вражаюче видовище, коли по трасі поважно їде навантажений деревиною лісовоз. За його кермом обов’язково повинна бути людина, котра добре розуміє значення звернень, що височать обабіч дороги: «Водію, не поспішай: на тебе чекають вдома!» І я вважаю себе саме таким. Отже, все буде добре!

Головні перестороги — це дурні та дороги

Олександр ПРИХОДЬКО,
47 років, водій однієї з приватних
фірм Дніпропетровська:

— Я з дитинства прагнув до керма, вже у 14 років умів водити машину. Якщо рахувати з того часу, коли я отримав водійські права, то мій водійський стаж на сьогодні становить 28 років. Але за освітою я залізничник, був помічником машиніста. Не того, який веде паровози, а великої важкої машини (розміром з три залізничних вагони), що ремонтує колії. Водієм мене зробила армія — служив три роки в штабі Чорноморського флоту в Севастополі, був інструктором з водіння.

Будь-яка робота має бути до душі. Я до своєї вже звик. Після армії де тільки не працював: і в автопарку водієм міського пасажирського автобуса, і в державних установах, і в приватних компаніях. Скрізь своя специфіка, будь-яка робота має особливості, й не завжди приємні, які стороння людина навіть не помітить.

Водієві весь час доводиться сидіти, а це негативно впливає на спину, хребет. Якщо, наприклад, в дорозі трапляється якась поломка машини, доводиться лізти під капот у будь-яку погоду, взимку чи восени. Мерзнуть руки, можна застудитися.

Та головне, що сьогодні найбільше турбує, — безпека дорожнього руху. Професія водія стає дедалі небезпечнішою. Дурні та дороги залишаються основними чинниками негараздів на шляху. Що маю на увазі? Побільшало тих, хто не дотримується правил дорожнього руху, їдуть, як їм заманеться. Система підготовки водіїв, що склалася нині, на мій погляд, неправильна. Як видають права на водіння? В автошколах дають замало знань, а за кермом учень взагалі лише кілька годин. Фактично людина тільки вивчила «увімкнути» та «вимкнути» і вже отримала дозвіл на водіння. Та навіть категорію «Д» їй одразу дають! А це дозвіл на перевезення пасажирів. Раніше ніхто б не довірив водієві життя людей, якщо він не має мінімум трьох років стажу за кермом.

За радянських часів медичні комісії пильно стежили за тим, в якому стані водій виходить на роботу та скільки годин протягом зміни він перебуває за кермом. Працювати понад вісім годин категорично заборонялося. Сьогодні ж буває так, що водій маршрутки о шостій ранку сів за кермо і до півночі їздить. Про яку безпеку для пасажирів можна говорити?!

Вважаю, що маршрутки — це тупикова гілка розвитку громадського транспорту. В багатьох країнах їх немає. Наприклад, у Польщі людина приходить на зупинку громадського транспорту, купує в автоматі квиток, припустимо, на 15 хвилин. Автобус приходить чітко за графіком. Рух транспорту організований таким чином, що права смуга виділена тільки для громадського транспорту і таксі. І навіть у години пік, навіть якщо права смуга раптом вільна, на неї ніхто не заїжджає. За містом у Польщі можна їздити зі швидкістю 80 кілометрів за годину, в місті — не швидше 50. І всюди відеокамери. А у нас по місту за 80 їздять. Нам вже давно варто поміняти хибну організацію дорожнього господарства, підвищувати культуру водіння.

Свою професію я поки що не залишив. Але коли бачу стільки вад, починаю замислюватися: а може, варто?

Матеріали підготували  Любомира КОВАЛЬ,  Євдокія ТЮТЮННИК,  
 Наталія БІЛОВИЦЬКА,  
«Урядовий кур’єр»